Луція Фрей-Ґоттесман (; 3 листопада 1889 року у Львові, 1942?) — польська лікарка, неврологиня. Авторка одного з перших описів неврологічного синдрому, названого на її честь . Загинула під час Голокосту, ймовірно, у львівському гетто.
Біографія Луція Фрей народилася у 1889 році у Львові в родини постачальника будівельних матеріалів Шимона Симхи Фрея та Діни (до шлюбу Вейнреб). Родина Фреїв належала до асимільованих львівських євреїв; як рідну мову Луція вказувала польську. У 1896—1900 роках навчалася в загальноосвітній католицькій школі при монастирі бенедиктинок, згодом ходила до єврейської гімназії для дівчат Ґольдблатта-Каммерлінґа (від 1900 по 1907 рік). 10 листопада 1907 року екстерном здала іспити в гімназії Франца Йосифа. Розпочала навчання на філософському напрямку в Львівському університеті; можливо, пізніше змінила напрямок на математичний. Навчалася, серед інших, у Мар'яна Смолюховського, від 1908 по 1912 рік. Згідно з її автобіографією, у 1913 році здала вчительські екзамени.
У 1917 році в Львові почала вивчати медицину. На рік перервала навчання у 1918 році, вказуючи як причину польсько-українську війну: тоді, імовірно, працювала в Крайовому шпиталі у Львові, в нервово-психіатричному відділенні в професора . Після чотирьох семестрів навчання у Львові продовжила його у Варшаві. Ще до закінчення університету почала працювати в неврологічній клініці Ожеховського (створеній у 1920 році на кафедрі в Варшаві) молодшою асистенткою. Закінчила навчання 20 лютого 1921 року; від червня 1922 року по травень 1923 року здала низку кінцевих екзаменів, зокрема іспит з неврології у професора Ожеховського на відмінно. Диплом про закінчення університету отримала у віці 34 років, 23 червня 1923 року (іноді зустрічається неправдоподібна дата 1913 рік). У 1923-28 роках була старшою асистенткою в неврологічній клініці у Варшаві. За припущеннями, в 1924 році відбула стажування. Під час перебування у Варшаві мешкала в будинку клініки на , 59.
У 1929 році повернулася до Львова, найімовірніше, з особистих причин: тоді вона одружилася з адвокатом Марком (Мордехаєм) Ґоттесманом. Від травня 1929 року була лікаркою в Єврейському шпиталі на вулиці Раппопорта, 8. Тоді вона проживала разом із чоловіком та свекрами в будинку на вулиці Зиґмунтовській, 12.
У 1930 році народила доньку Дануту. В 1932 році переїхала з родиною до нового будинку на вулиці Сикстуській, 35. Інформація про іншу дитину, народженого у 1919 році Якуба, походить з єдиного джерела — свідчення Гедви Балят (Hedwa Balat), сестри чоловіка Луції Фрей, написаного в 1955 році в Інституті Яд ВашемGottesman Lucja The Central Database of Shoah Victims' Names.
Після початку Другої світової війни і вступу радянських військ до Львова чоловік був заарештований НКВС за звинуваченнями у контрреволюційній діяльності. Засуджений на 5 років ув'язнення, однак розстріляний 26 червня 1941 року «у зв'язку з початком військових дій». Після того, як місто зайняли німці, Луція Фрей опинилася у львівському гетто. Там працювала в ІІ клініці гетто (II. Ghettopoliklinik) на вулиці Замарстинівській, 112. Останній доказ того, що Луція Фрей була ще живою, датований 1 квітня 1942 року; ним є заповнена анкета карти дозволу на працю (Fragebogen zur erstmaligen Meldung der Heilberufe) № 144, видана німецькою владою. Тоді вона жила на вулиці Бальоновій, 6 m. 12. 20 серпня 1942 року майже всі пацієнти та медичний персонал клініки в гетто (щонайменше 400 осіб) були страчені. Луція Фрей загинула тоді або ж була депортована між 10 і 22 серпня до табору смерті Белжець. Деякі біографи подають 1943 рік (в червні відбулась ліквідація львівського гетто) як дату смерті Луції Фрей. Нічого не відомо про долю її доньки Данути, вірогідного сина Якуба, батьків та свекрів.
Найперші спогади про Луцію Фрей написав , автор статті зі спогадами на сторінках часопису у 1950 роціHerman E. Wspomnienia pośmiertne. Neurologia Polska 24, 27-28 (1950), а також розділу, присвяченого лікарці, в монографії Neurolodzy polscy () у 1958 році. Протягом останніх двадцяти років у неврологічних та отоларингологічних часописах вийшло кілька статей, присвячених особі Луції Фрей. Наразі найдетальнішим опрацюванням, присвяченим її життю, є докторська дисертація Мір'ям Молтрехт (Mirjam Moltrecht) «Dr. med. Łucja Frey. Eine Ärztin aus Lwów 1889—1942. Rekonstruktion eines Lebens» (Leipzig, 2004)Mirjam Moltrecht: Dr. med. Łucja Frey. Eine Ärztin aus Lwów 1889—1942. Rekonstruktion eines Lebens, згодом опублікована як біографія у видавництві Hartung Gorre. Попри це, ім'я Фрей часто не згадується або перекручується, навіть у спеціалізованих видавництвах («Lucy» або «Lucie»). Іноді як дати народження і смерті подаються роки життя австрійського лікаря та фізіолога Максиміліана фон Фрая.
Еуфеміуш Герман написав про неї:
Наукова спадщина Луція Фрей опублікувала статтю про синдром , відомого тепер як синдром Фрей (, ), у 1923 році у «Polska Gazeta Lekarska», і в тому ж році французькою мовою . Випадок, описаний у цій роботі, був представлений на зустрічі Товариства лікарів Шпиталю Дитинки Ісуса () та в Неврологічному товаристві () у Варшаві 20 січня 1923 року. Був описаний так:
Однак це не був перший письмовий опис цього комплексу симптомів. Попередниками Фрей були Кастремський (1740)Цитований у: Raymond P (1888) Des éphidroses de la Face I and II. Arch Neurol (Paris) 15: 212—217 Цит. за: Dunbar et al. (2002), Дюфенікс (1757) Цит. за: Dunbar et al. (2002), (1806) Цит. за: Dunbar et al. (2002), Дюпюї (1816) Цит. за: Dunbar et al. (2002), (1849) Цит. за: Dunbar et al. (2002) Цит. за: Dunbar et al. (2002), (1853), (1855) Цит. за: Dunbar et al. (2002), (1855) Цит. за: Dunbar et al. (2002), Бергунью (1859) Цит. за: Dunbar et al. (2002), Руйє (1859), Боткін (1875) Цит. за: Dunbar et al. (2002), (1897) Цит. за: Dunbar et al. (2002), Ґордон Б. Нью та Герман Е. Бозер (1922) Цит. за: Dunbar et al. (2002), а також (1922) Цит. за: Frey (1923). Що цікаво, Броун-Секар і Генле описали власні симптоми. Разом з тим, усі ці спостереження були неповними і не показували можливого патомеханізму явища смакового потіння. Стаття Фрей «Przypadek zespołu nerwu usznoskroniowego» («Le Syndrome du Nerf Auriculo-Temporal») вважається першим таким описом синдрому в світовій науці. Саме Луція Фрей першою виявила, що хвороба стосується як симпатичних, так і парасимпатичних нервових волокон.
Епонім синдрому Фрей ввели до медицини у 1926 році та Бассе у 1932 році. Деякі дослідники іноді вживають назву синдрому Баярже, синдрому Фрей-Баярже або ж синдрому Дюпюї.
Окрім цієї найголовнішої роботи, Фрей писала про вплив рослинних отрут на деградацію спинного мозку, топографічну анатомію стовбура головного мозку, бічний аміотрофічний склероз (хворобу Шарко), казуїстичні випадки аневризми кореневого сплетіння аорти, кісти третього шлуночка головного мозку, пухлин схилу, лобової частки, і ретросплеяльних пухлин (розташованих позаду від валика мозолистого тіла). Більшість своїх праць написала сама, чотири разом із професором Ожеховським, одну, присвячену спадковим хворобам нервової системи, з невропатологом .
Серед робіт Луції Фрей немає докторської дисертації; інформації про таку роботу не надають досить повні переліки довоєнних дисертацій Варшавського університету Цит. за: Moltrecht, 2004. Тому схоже, що використане Германом «Dr med.» означає лише лікарку, а не академічне звання «доктора медицини».
Список робіт
також окремо, Przyczynki kliniczne do studjum nad schorzeniami dziedzicznemi układu nerwowego. Kraków-Lwów 1927 12 ss.
Примітки