Лена Олін (; 22 березня 1955) — шведська акторка.
Біографія Народилася 22 березня 1955 року в Стокгольмі, Швеція. Батько Стіг Олін — актор, мати Брітта Голмберґ — театральна акторка.
Рано проявила інтерес до драми і, закінчивши школу, намагалася вступити до театральної школи, але два роки поспіль провалювала вступні тести. Після цього вивчала медицину в університеті, недовгий час працювала медсестрою в лікарні і вчителькою на заміну. Інгмар Бергман, друг сім'ї, переконав спробувати втретє, і Олін була прийнята в «Національну театральну академію» у 1976 році. Через чотири роки отримала місце в трупі «Королівського драматичного театру», де працювала до 1994 року, виконавши безліч помітних ролей в класичних і сучасних пьесах.
У другій половині 1970-х стала з'являтися у шведських фільмах, а в кінці 1980-х в американських картинах. За найкращу жіночу роль другого плану у фільмі «Нестерпна легкість буття» (1988) номінована на премію «Золотий глобус». За фільм «Вороги, історія кохання» (1989) була номінована на «Оскар», як найкраща акторка другого плану. Також знімалася у фільмах «Гавана» (1990), «Ромео спливає кров'ю» (1993), «Ніч у Мангеттені» (1996), «Дев'ята брама» (1999). У 2001 році була номінована на премію «БАФТА» в категорії найкраща жіноча роль другого плану у фільмі «Шоколад», а в 2003 році отримала номінацію на «Еммі» в серіалі «Шпигунка».
Особисте життя Лена Олін мала стосунки з актором Орьяном Рамбергом, народила сина Огюста (1986). У 1994 році одружилася з кінорежисером Лассе Гальстремом, народила дочку Тору (1994).
Фільмографія
Посилання