Желько КалацЧасто зустрічається неправильне написання прізвища Калаца — «Калач». (, 16 грудня 1972, Сідней) — австралійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер воротарів. Наразі входить до тренерського штабу клубу «Вестерн Сідней Вондерерз».

Виступав, зокрема, за клуб «Мілан», а також національну збірну Австралії.

Клубна кар'єра Народився 16 грудня 1972 року в місті Сідней. Є вихованцем австралійського клубу «Сідней Кроація» (з 1993 року — «Сідней Юнайтед»). У сезоні 1989/90 у віці 18 років був переведений в першу команду, ставши запасним воротарем і дублером Тоні Франкена. Він провів 11 матчів у сезоні внаслідок травми основного голкіпера. У наступному сезоні у футболіста не було можливості зіграти, але вона з'явилася після того, як Франкен перебрався в «Ляйкгард Тайгерс».

У сезоні 1991/92 Калац поступився місце першого воротаря молодому Марку Боснічу, але незабаром Босніч перейшов в «Астон Віллу». Проте внаслідок виключення «Ляйкгарда» з NSL через фінансові проблеми у «Сідней Юнайтед» повернувся Франкен. Тим не менш, першого воротаря в команді не було, і після чергування першого номера у сезоні 1992/93 Калац забронював за собою місце основного голкіпера «Сідней Юнайтед», і залишався таким до 1995 року, до переїзду в Європу.

У грудні 1995 року Желько перейшов до англійського «Лестер Сіті», але закріпитись в Європі не зумів, зігравши всього 3 матчі (один в чемпіонаті, один в кубку Англії і один у товариській грі проти «Вулвергемптона»). У наступному сезоні не відбувся перехід футболіста в «Вулвергемптон» через проблеми з отриманням дозволу на роботу в Англії, після чого Калац повернувся в Австралію в «Сідней Юнайтед». Наступні два сезони ознаменувалися 46 зіграними матчами перед поверненням до Європи.

Влітку 1998 року гравець був придбаний голландською «Родою», де він провів 4 сезони (115 повних матчів в Ередивізі), дебютувавши також в Кубку УЄФА в матчі проти «Рейкявіка» (3:0). Крім того, брав участь у поєдинку 1/8 фіналу Кубка УЄФА в сезоні 2001/02 28 лютого 2002 року проти «Мілана» на стадіоні Сан-Сіро. У цьому матчі, що завершився перемогою «Мілана», Калац провів всі 90 хвилин. Желько провів прекрасну гру, зробивши ряд важливих сейвів. У підсумку «Мілан» переміг з рахунком 3:2 в серії післяматчевих пенальті. Після цього протистояння Лучано Гауччі зазначив гравця в список головних трансферних придбань.

Влітку 2002 року футболіст переходить в італійську «Перуджу». У першому сезоні за нову команду він провів 22 гри в Серії А, дебютувавши 15 вересня 2002 року в матчі проти «Реджини» (0:2). У наступному сезоні 2003/04 «Перуджа» зайняла 15 місце і вилетіла в Серію Б, у цьому сезоні воротар з'явився на полі 29 разів. В кінці сезону 2004/05 команда не пройшла плей-оф і не зуміла повернутися в Серію А, таким чином, голкіпер взяв участь у 29 матчах Серії Б та 3 в Кубку Італії.

Влітку 2005 року воротар на правах вільного агента перейшов в «Мілан», ставши наступником основного голкіпера Діди. У своєму першому сезоні в складі «россонері» він рідко привертав до себе увагу Карло Анчелотті, зігравши лише 2 гри в чемпіонаті, 4 в Кубку Італії і один матч в Лізі Чемпіонів. Свій другий сезон австралієць також провів за спиною Діди. Після того, як бразилець отримав важку травму (розрив зв'язок лівого коліна), Желько відіграв поєдинок у Лізі Чемпіонів проти грецького АЕКа (0:1). Калац успішно замінив Діду і дебютував як основний воротар у домашньому поєдинку проти «Мессіни» в чемпіонаті Італії, який завершився перемогою «россонері» з рахунком 1:0 завдяки голу Паоло Мальдіні. У зв'язку зі складністю пошкодження Діди Калац був основним воротарем протягом двох наступних місяців, включаючи поєдинок проти «Реджини» (3:1) 14 січня 2007 року, в якому футболіст отримав травму і був змушений пропустити близько 2 місяців. Місце у воротах зайняв третій воротар клубу Марко Сторарі.

У березні 2007 Калац продовжив контракт з «Міланом» до 2009 року і в тому ж році став з командою переможцем Ліги чемпіонів УЄФА, володарем Суперкубка УЄФА та Клубним чемпіоном світу, проте в усіх вирішальних матчах залишався на лаві запасних.

В сезоні 2007/08 він провів 6 ігор чемпіонату як перший воротар через чергову травму Діди (проти «Палермо», «Катанії», «Удінезе», «Аталанти», «Дженоа» і «Реджини»), а також два матчі Ліги Чемпіонів проти «Шахтаря» і «Селтіка», через дискваліфікацію Діди), завоювавши місце основного воротаря в матчі з «Фіорентиною» 3 лютого 2008 року, навіть при тому, що Діда відновився від травми і готовий вийти на поле. Його самовіддача змусила керівництво «россонері» продовжити з ним контракт до 30 червня 2010 року, але після сезону, в якому він вийшов на поле лише один разо, 12 серпня 2009 року Желько за взаємною згодою розірвав контракт з керівництвом міланської командиhttp://acmilanfan.ru/season/squad/KALAC/ ОСНОВНОЙ СОСТАВ / ЖЕЛЬКО КАЛАЧ.

2 вересня 2009 року Калац підписав дворічний контракт з грецькою командою «Кавала», де провів наступний сезон, зігравши в 9 матчах Суперліги.

Завершив професійну ігрову кар'єру на батьківщині, виступаючи за клуби «Сідней Юнайтед» та «Гобарт Зебрас».

Виступи за збірну У складі юнацької збірної Калац брав участь у юнацькому чемпіонаті світу U-16 в 1989 році, як змінник Марка Шварцера, а потім на молодіжному чемпіонаті світу U-20 1991 року, також другим воротарем, але цього разу за спиною Босніча. Калац дебютував у дорослій збірній у 1992 році — Австралія 1:0.

11 серпня 1992 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австралії в товариській грі проти збірної Малайзії (0:1), пропустивши гол. Після цього Калац був незамінною фігурою збірної Австралії протягом більш ніж 14 років, більшу частину яких був дублером спочатку Марка Босніча, а потім Марка Шварцера.

Калач взяв участь у різних турнірах, включаючи Кубок Океанії, в якому тричі ставав чемпіоном. Крім того був учасником розіграшу Кубка конфедерацій 1997 року у Саудівській Аравії та 2005 року у Німеччині.

Наступного року Калац був викликаний Гусом Хіддінком, головним тренером Австралії, на чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, де провів лише одну гру проти збірної Хорватії (2:2). Його збірна вибула на стадії 1/8 плей-оф проти Італії, майбутніх чемпіонів світу, програвги з рахунком 1:0. 4 жовтня він оголосив про завершення кар'єри в національній збірній і 7 жовтня провів свій останній матч за збірну проти збірної Парагваю. У цій же грі свою міжнародну кар'єру завершили Тоні Попович (58 матчів за збірну), Тоні Відмар (76 матчів) і Стен Лазарідіс (71 матч).

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 15 років, провів у формі головної команди країни 54 матчі, пропустивши 41 гол.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2011 року, ставши тренером воротарів клубу «Сідней».

З 2015 року працює тренером вортарів у клубі «Вестерн Сідней Вондерерз».

Статистика виступів

Статистика виступів за клуб

|1989/90||rowspan="4"| «Сідней Кроація»||rowspan="6"|Національна футбольна ліга||11||0||||||||||||||11||0 |- |1990/91||0||0||||||||||||||0||0 |- |1991/92||21||0||||||||||||||21||0 |- |1992/93||11||0||||||||||||||11||0 |- |1993/94||rowspan="2"| «Сідней Юнайтед»||25||0||||||||||||||25||0 |- |1994/95||24||0||||||||||||||24||0

|1995/96|| «Лестер Сіті»||Перший дивізіон||1||0||0||0||1||0||colspan="2"|-||2||0

|1996/97||rowspan="2"| «Сідней Юнайтед»||rowspan="2"|Національна футбольна ліга||7||0||||||||||||||7||0 |- |1997/98||15||0||||||||||||||15||0

|1998/99||rowspan="4"| «Рода»||rowspan="4"|Ередивізі||33||0||||||||||colspan="2"|-||33||0 |- |1999/00||30||0||||||||||4||0||34||0 |- |2000/01||20||0||||||||||0||0||20||0 |- |2001/02||32||0||||||||||7||0||39||0

|2002/03||rowspan="3"| «Перуджа»||rowspan="2"|Серія А||22||0||6||0||colspan="2"|-||2||0||30||0 |- |2003/04||29||0||0||0||colspan="2"|-||11||0||40||0 |- |2004/05||Серія B||29||0||3||0||colspan="2"|-||colspan="2"|-||32||0 |- |2005/06||rowspan="4"| «Мілан»||rowspan="4"|Серія А||2||0||4||0||colspan="2"|-||1||0||7||0 |- |2006/07||10||0||3||0||colspan="2"|-||3||0||16||0 |- |2007/08||25||0||2||0||colspan="2"|-||5||0||32||0 |- |2008/09||1||0||0||0||colspan="2"|-||0||0||1||0

|2009/10|| «Кавала»||Суперліга||9||0||0||0||colspan=4| ||9||0 114||0||||||||||||||114||0 1||0||0||0||1||0||colspan="2"|-||2||0 115||0||||||||||11||0||126||0 118||0||18||0||colspan="2"|-||22||0||158||0 9||0||0||0||colspan=4| ||9||0 350||0||?||?||1||0||33||0||?||?

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1): «Мілан»: 2006-07 Володар Суперкубка УЄФА (1): «Мілан»: 2007 Клубний чемпіон світу (1): «Мілан»: 2007 Володар Кубка Інтертото (1): «Перуджа»: 2003 Володар Кубка Нідерландів (1): «Рода»: 1999-00 Переможець Юнацького чемпіонату ОФК: 1989 Переможець Молодіжного чемпіонату ОФК: 1990 Володар Кубка націй ОФК: 1996, 2000, 2004

Примітки

Посилання

Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. Статистика виступів на сайті national-football-teams.com Статистика виступів на сайті www.legaseriea.it