Сідней () — друге за розміром місто Австралії після Мельбурна, населення якого на 2021 рік становило 4 698 656 мешканців. Населення Сіднея багатонаціональне й космополітичне, мешканці називаються . Сідней є столицею штату Новий Південний Уельс. Місто було засноване в 1788 р. Артуром Філіпом, який прибув сюди на чолі Першого флоту, і було місцем заснування першого колоніального європейського поселення в Австралії.
Місто побудоване на пагорбах, які оточують Порт-Джексон, відоміший як Гавань Сіднея, де виділяються знаменита будівля Сіднейського оперного театру і міст Гарбор-Брідж. Внутрішні райони столичної агломерації оточені національними парками (серед яких національний парк Сіднейської гавані, Лейн-Коув), а прибережні райони мають багато заток, річок і пляжів, у тому числі знаменитий пляж Bondi Beach. У місті багато відомих парків і садів, у тому числі Гайд-парк і Парк Століття, Королівський ботанічний сад, Австралійський ботанічний сад Маунт-Аннан і Китайський сад дружби.
За результатами опитування, яке провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Сідней потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світуWorld's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010.
Сідней входить до першої десятки глобальних міст.2010 Global Cities Index У 2010 році в Сіднеї посів 7-ме в Азії і 28-ме у світі за економічними інноваціями в рейтингу Innovation Cities Top 100 Index інноваційного агентства 2thinknow . Сідней також входить в число 10 найзручніших для життя міст у світі за рейтингом компаній Mercer, The Economist і MonocleMercer's Quality of Living Survey 2008, www.mercer.com. Retrieved on 2 March 2009.The Economist's World's Most Livable Cities 2008, The Economist. Retrieved 2 March 2009. і вважається однією з головних столиць моди у світі . Місто було місцем проведення великих міжнародних спортивних заходів, у тому числі в 1938 році Ігор Співдружності і Літніх Олімпійських ігор 2000 року. Основні транспортні ворота міста це, передусім, аеропорт Сіднея і порт Сіднея.
Історія Сучасні дослідження, засновані на радіоізотопному аналізі, свідчать, що корінні жителі Австралії вперше прийшли в місцевість, на території якої зараз розташовується Сідней, приблизно 30 000 років тому. Аборигени, які заселили цю місцевість, належали до групи кадігал. До приходу сюди європейців їм належала територія, розташована на південь від затоки Порт-Джексон, де в наш час розташовуються центральні райони міста. Хоча точна кількість аборигенів, які проживали в цій місцевості до приходу європейців, назвати досить важко, вважається, що їх було 4000—8000 осіб.
У 1770 році Джеймс Кук під час своєї першої експедиції висадився на півострові Карнелл у затоці Ботані Бей. Він провів тут вісім днів, обстежуючи й наносячи на карту ці місця. По прибуттю в Англію завдяки саме його позитивним відгукам про цю місцевість було ухвалено рішення спрямувати сюди поселенців для того, аби заснувати нову колонію. Перший флот з 11 кораблів прибув сюди у січні 1788 року на чолі з капітаном Артуром Філіпом. При ретельнішому обстеженні берегів Ботані Бей це місце було визнано непридатним для заснування нової колонії. Капітан Філліп послав кілька партій на пошуки відповідного місця, і незабаром було виявлено затоку, яка отримала пізніше назву Порт-Джексон. У одній із бухт цієї затоки й було вирішено заснувати нове поселення. Спочатку передбачалося назвати нову колонію Альбіон, однак в останній момент Філліп вирішив назвати її на честь Лорда Сіднея, який був у той час секретарем Великої Британії у справах колоній.
За Першим флотом незабаром пішов Другий, а потім і Третій. За своєю суттю, вони нічим не відрізнялися від Першого, тому що основною метою цих експедицій було так само як і в першому випадку транспортування засуджених та ув'язнених з британських в'язниць до новоствореної колонії. Сідней тривалий час залишався основним місцем заслання ув'язнених з Великої Британії. Попри те, що починаючи з 1815 році, після закінчення наполеонівських війн, вільна імміграція почала набирати обертів, у 1820 році приблизно 40 % населення становили в'язні.
У 1789 році французький мореплавець Лаперуз відвідав Ботані Бей, і незабаром після цього серед аборигенів, які населяли місцевість, безпосередньо прилеглу до Сіднею, вибухнула найсильніша епідемія натуральної віспи, внаслідок якої тисячі аборигенів загинули.
У 1808 році і Сіднеї відбувся так званий Ромовий бунт. Він був викликаний спробою губернатора Нового Південного Уельсу Вільяма Блая, який прославився як один з основних учасників подій, пов'язаних з початком заколоту на кораблі «Баунті», перервати монополію офіцерів корпусу Нового Південного Уельсу на спиртне. Користуючись безмежною владою в колонії, офіцери перетворили жителів практично на рабів, використовуючи спиртне замість грошей при розрахунках за товари та послуги. Після довгих дебатів та переговорів протистояння перейшло у відкриту конфронтацію, яка призвела до арешту і зміщення з посади губернатора Блая. Цей заколот став єдиним прикладом успішного збройного захоплення влади в Австралії. Після прибуття до Сіднея нових військових контингентів корпус був розформований, офіцери, які брали участь у бунті, були покарані. Однак і губернатор Блай був зміщений зі своєї посади й замінений на ліберальнішого Лаклана Маккуорі.
Сідней розташований на південно-східному узбережжі Австралії. Свою назву перше поселення колоністів отримало при заснуванні на честь лорда Сіднея — тодішнього британського міністра колоній. Поселення будувалося на березі красивої круглої маленької бухти Сіднея (), розташованої в середній частині протяжної бухти Сідней-Гарбор — південного відгалуження затоки (гавані) Порт-Джексон, відокремленої вузькою протокою (~ 1км) від Тасманового моря. Надалі місто будувалось на південь від бухти Сідней-Гарбор (вона завдовжки до 20 км, завширшки 1–3 км і глибині до 50 м), а потім і навколо неї. Це стало причиною того, що Сідней часто називають «Місто біля бухти» ().
З часом міські будівлі повністю охопили затоку Порт-Джексон, яка містить три бухти — Сідней-Гарбор, Середню бухту () і Північну бухту (). Нині Сідней ще більше розрісся й охоплює розташовану на південь Ботанічну затоку Тасманового моря, на північному березі якої розташований Міжнародний аеропорт Сіднея.
Місто Сідней відоме своїм оперним театром, мостом Гарбор-Брідж і своїми пляжами. Житлові квартали великого Сіднея оточені національними парками. Берегова лінія (як зовнішня «морська», так і внутрішньоміська) украй порізана. Вона рясніє численними затоками, бухтами, островами і пляжами.
Відповідно до класифікації університету Лоуборо 1999 року місто належить до категорії міст бета-класу.
Сідней був місцем проведення численних міжнародних політичних та спортивних заходів, таких як Ігри Британської імперії 1938, Олімпійські ігри 2000, Кубок світу з регбі 2003. У вересні 2007 року в Сіднеї відбулася зустріч лідерів країн АТЕС, у липні 2008 року тут пройшов Міжнародний день молоді 2008.
Сідней вважається одним із найбільш багатокультурних і багатонаціональних міст світу, оскільки місто є основним місцем проживання австралійських іммігрантів.
Відповідно до дослідження Мерсер, Сідней посідає перше місце в Австралії за вартістю життя та 15 місце у світі за цим показником.
Географія
Топографія
Міські райони Сіднея розташовуються в прибережній долині, яка обмежена зі сходу Тихим океаном, Блакитними горами із заходу, річкою Гоксбері на півночі та Королівським національним парком на півдні. Берегова лінія порізана численними затоками і бухтами, які утворилися внаслідок того, що в міру потепління клімату наприкінці льодовикового періоду і підняття рівня Світового океану, вода затопила прибережні річкові долини та ущелини невисоких гір. Затока Порт-Джексон, яка містить у собі Сіднейську бухту Сідней-Харбор, являє собою саме таку ріа і є найбільшою природною бухтою у світі. На території житлових районів міста налічується приблизно 70 невеликих заток і пляжів, включаючи знаменитий Бонді-Біч. Площа житлових районів міста становила на 2001 1687 км². Однак Бюро статистики Сіднея використовує у своїх підрахунках набагато більшу площу, включаючи Блакитні гори, Центральний берегової район і прилеглі до міста національні парки. Таким чином, загальна площа великого Сіднея становить 12 145 км².
Географічно Сідней знаходиться між двома регіонами: рівниною Камберленд, відносно плоскою місцевістю на південь і захід від затоки та плато Горнсбі, розташованої на північ від міста. Найстаріші історичні райони міста розташовані на південному березі затоки Порт Джексон. Північне узбережжя почало розвиватися значно пізніше через свій більш гористий рельєф і відсутність простого доступу сюди на початковому періоді розвитку міста. Основне сполучення з північним берегом Сідней-Гарбор і віддаленими пунктами затоки Порт Джексон тоді велося (і зараз триває) поромами з центральної пристані, іменованої «Кругова Пристань» — Секьюле-Кі (), розташованої на березі історичної Сіднейської бухти. Ситуація різко змінилася після 1932 року, коли було завершено будівництво мосту Гарбор-Брідж.
Клімат
Сідней розташований у зоні субтропічного океанічного клімату з характерними для нього теплим літом і прохолодною зимою. Кількість опадів, які випадають у місті, розподіляється протягом року з перевагою в зимові місяці. У районах міста, безпосередньо прилеглих до океану, клімат є рівнішим, проте у західних районах міста, розташованих більш глибоко в континентальній Австралії, часто спостерігаються більш екстремальні сплески температур. Найтеплішим місяцем є січень зі середньою температурою повітря 16,6—25,8 °C і середньою кількістю днів з температурою повітря більше 30 °C — 14,6. Абсолютний рекорд температури був зафіксований 14 січня 1939 року, коли температура повітря становила 45,3 °C. Зимова температура рідко опускається нижче 5 °C у прибережних районах. Найхолоднішим місяцем є липень зі середньоденною температурою 8—16,2 °C. Рекордно низька температура була зафіксована в Сіднеї — 2,1 °C. Опади розподілені протягом року більш-менш рівномірно з деякою перевагою в перші місяці року, коли погоду в місті визначають східні вітри. Середньорічна кількість опадів у Сіднеї становить 1217 мм, середня кількість дощових днів у році — 138. Снігопад був зафіксований в центральній частині міста в останній раз в 1836 році. Однак, що випала в місті в 2008 році сніжна крупа, яка іноді помилково береться за сніг, змушує думати, що явище 1836 року могло носити той же характер і не було снігом.
Хоча Сідней не сильно схильний до впливу циклонів, Ель-Ніньйо відіграє велику роль у формуванні клімату міста. У залежності від фази це явище може стати, з одного боку, причиною посух і лісових пожеж, з іншого, провокує шторми та повені. Багато міських районів, які розташовані у безпосередній близькості від лісу і буша, наражаються на пряму небезпеку лісових пожеж. Особливо сильні пожежі поблизу міста спостерігалися у 1994 році, а також у 2001—2002 роках. Особливо пожежонебезпечними сезонами є весна і літо. У місті досить часто спостерігається сильний град і штормові вітри. Один з найсильніших градів випав на території міста у 1999 році. Він завдав значної шкоди центральним і східним районам Сіднея. Під час цього шторму окремі крижини, що падали з неба, досягали розмірів приблизно 9 сантиметрів у діаметрі. Це призвело до руйнувань, що оцінюється страховими компаніями приблизно у A$ 1,7 мільярда.
Сідней схильний до повеней, які виникають внаслідок рясних дощів, що випадають в місті в основному узимку та навесні. Рясні опади у цей період, у свою чергу, викликані проходженням над територіями східної Австралії області низького тиску. Крім рясних опадів, погода у цей період характеризується сильними вітрами і частими штормами на морі. Найпотужніша повінь трапилася у Сіднеї 6 серпня 1986 року, коли на місто протягом 24 годин випало 327,6 мм опадів. Ця повінь призвела до паралічу транспорту у деяких частинах міста, а також завдало шкоди багатьом будівлям.