Рубль — грошова одиниця Російської імперії. Срібний рубль було введено в обіг у 1704 р., монета була рівна європейському талеру (28.3 гр), але до середини XIX ст. вага рубля зменшилась до 20.0 гр.
З 1762 року в Російській імперії випускають паперові рублі — асигнації, які мали плаваючий курс до срібної монети. Лише за результатом грошової реформи С. Ю. Вітте паперовий рубель прирівняли до 17,424 долі чистого золота або 1/10 імперіалаШуст Р. М. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2009. — 376 с..
Після Лютневої революції 1917 р. царський рубель використовувався в усіх постімперських республіках, і, навіть, неофіційно випускався в РСФРР для операцій на світовому ринку.
Поява рубля
Етимологія Існує безліч версій походження слова «рубль». Основні версії розходяться в деталях, але сходяться в тому, що спільнокореневим є дієслово «рубати». Відповідно до Етимологічного словника Макса Фасмера, спочатку рубель — це «обрубок, затичка», потім, з 1316 року в письмових джерелах — це «назва грошової одиниці… Від „рубати“, тобто „обрубок гривні“»Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В четырех томах / Пер. с нем. и доп. члена-кор. АН СССР О. Н. Трубачева / Под ред. проф. Б. А. Ларина. — 2-е изд., стереотипное. — М.: Прогресс, 1986— С. 87.
Як грошова одиниця, рубель вживається з XIII ст. (в Москві — половинний обрубок гривні).
Грошова реформа 1654 року Московський рубль і «єфимок з признаком» У XVI—XVII ст. в грошовому обігу Московського царства перебували дрібні срібні монети: копійка (0.48 гр.), денга (1/2 копійки, 0.24 гр.) і полушка (1/4 копійки, 0.12 гр.)Гайдуков П. Г. Русские полуденги, четверетцы и полушки XIV—XVII вв.. — М. : Палеограф, 2006. — 408 с., при цьому рубель був одиницею лічби. Дрібні монети були незручними у використанні, неохоче використовувались населенням, а на території Гетьманщини і країн Балтії взагалі не визнавались населенням.
У цей період по всій Московській державі до товаро-грошових відносин стали активно залучати привезені в Європи талери, які в Росії називали «єфимками» (перші талери карбувались у місті Йохімсталь. Від назви міста пішла назва монети — єфимок).
У 1654 р. вперше в практиці російської монетної справи було вирішено випустити велику монету, яка б замінила собою талери.
Цар Олексій Михайлович розпорядився з накопичених в казні талерів викарбувати рублі. На одному боці був зображений орел в квадраті (картуші) і в орнаментах, рік літерами («лѣта 7162») і напис «РУБЛЬ». На іншій стороні цар-вершник на коні, по колу напис: «Божиею милостию великий государь, црь и великій кнзь Алексѣй Михайлович всея Великія и Малыя Россіи».
Крім рублів, випускалися півполтини (1/4рубля= 25копійок), які карбувалися на секторах розрубаних начетверо талерів.
Оскільки московський рубель зробили рівним за вагою до європейських талерів — 28.3 гр., то він став дорівнювати 64 копійки, але царський уряд штучно дорівняв рубель до 100 копійокСпасский И. Г. Русская монетная система . — Л.: Издательство Государственного Эрмитажа, 1962. — 174 с.. Це призвело до зникнення з обігу дрібних монет, що осіли в скарбах, тому у 1655 р. карбування рублів було припинене.
Замість цього на московському монетному дворі почали робити надкарбування на талерах у вигляді двоголового орла і року випуску (вперше в Росії за грегоріанським календарем і арабськими цифрами) і випускати ці монети в обіг за справедливою ціною — 64 копійки.
У народі ці монети прозвали «єфимками з признаком». На відміну від рублів 1654 р., ці монети населення приймало так само охоче, як і талери, а от на заході «ефимки» не визнавались.
Всього у 1655—1656 рр. було випущено понад 1 млн «єфимків з признаком», вони використовувалися до грошової реформи Петра І.
Мідна копійка
Для обслуговування внутрішньої торгівлі восени 1655 року вирішено розпочати випуск копійок з мідного дроту, по оформленню і техніці карбування ідентичних срібним. Причиною випуску мідних «чешуйок» став дефіцит срібла в державній казні. Використання цих монет указом обмежувалося європейською частиною Росії — ні з європейськими купцями, ні з Сибіром ними торгувати не дозволялося. З 1658—1659 років збирання податків і мит було велено робити сріблом, а виплати з казни — мідними монетами. Грошова реформа повністю переорієнтувалася на чисто фіскальні ціліМельникова А. С. Русские монеты от Ивана Грозного до Петра Первого // История русской денежной системы с 1533 по 1682 год. — М.: Финансы и статистика, 1989. — 318 с.. Народ мав приймати їх за однією ціною зі срібними копійками.
Надмірний випуск мідних копійок (40000 шт. з пуда, 20 млн рублів міддю за 1655 р.) призвів до падіння ціни мідних копійок відносно до срібних.
До 1662 року за срібну копійку стали давати 15 мідних. Знецінення мідних копійок викликала розлад грошового обігу, дорожнечу і голод. Селяни відмовлялися продавати зерно, а купці — товари за мідь. Незабаром після Мідного бунту в Москві, який спалахнув у 1662 році, а також ряду народних хвилювань в інших містах, в тому числі Новгороді і Пскові, карбування мідних копійок була припинено, відновилось карбування срібних копійок. Мідні монети були вилучені з обігу, протягом місяця після скасування реформи скарбниця викуповувала мідні копійки за курсом: 100 мідних копійок за 1 срібну.
В останнє десятиліття XVII ст., через дефіцит срібної монети, і без того дрібні копійки почали рубати надвоє, утворюючи, таким чином, з копійки 2 дєнги.
Грошова реформа Петра І Для раціональної організації грошового обігу в державі був необхідний набір грошей великих і дрібних номіналів. Росія, яка все більше долучалась до зовнішньої торгівлі із Західною Європою, повинна була реформувати свою грошову систему на основі, схожою з грошовими системами західноєвропейських держав.
Гроші виступають мірою ваги і вартості, засобом обігу і платежу, а також виконують і прокламативну роль. Російські срібні монети в традиційному оформленні — невеликих розмірів, із зображенням вершника на лицьовій стороні і з ім'ям і коротким титулом царя на зворотному — значно програвали в репрезентативності великим західноєвропейським монетам типу талерів.
У Росії формувалась абсолютна монархія, яка була персоніфікована в Петрі I, який став одноосібним володарем величезної держави, і вимагала від грошей пропаганди деякої нової суми ідей: божественного походження царської влади, її необмеженого самодержавного характеру. Маленька непоказна копійка в цьому відношенні мала вельми скромні можливості.
Успіх реформи мав принести в казну гроші, необхідні для подальших державних реформ.
Ці обставини спонукали Петра I до грошової реформи, що визначила розвиток грошової системи країни на наступні 200 років.
Підготовка реформи Оскільки в Росії своїх запасів дорогоцінних металів видобувалося мало, то для карбування монети його набували різними способами. Наприклад сенатським указом від 15 вересня 1713 року для продовження карбування монет санкціонувався викуп старих монет на території України: «В Малороссийских городах на ярмарках золото, серебро, ефимки, старые деньги и медь покупать на Великого Государя на Денежные дворы, и для той покупки на те ярмарки послать гостиной сотни Ивана Боровитинова, да с ним послать к той покупке за обычного человека из Купецкой Палаты, на ту покупку денег с денежного двора 6.000 рублей с целовальники, с сколькими человеки пристойно, и покупать им то все по указным пробам и по указным же ценам без передачи всяких чинов у людей повольною ценой, а принуждения и обид в той покупке отнюдь никому никаких не чинить…Деменни М. Сборникъ указовъ по монетному и медальному дѣлу въ Россіи помѣщенныхъ въ полномъ собраніи законовъ съ 1649 по . – СПб., 1887. – С. 58» З 1696 року почали карбувати срібні копійки старого типу із датуваннямЮхт А. И. Русские деньги от Петра Великого до Олександра I. — М., 1994. — С. 15. У 1698 році вагу срібних копійок зменшили до 0.28 грамів, що дорівнювало 1/100 європейського талера, з яким мав зрівнятись російський рубель. Стару срібну копійку карбували до 1718 року і наказували приймати з новою монетою, а вилучили з обігу лише у 20-і роки XVIII ст.
Проведення реформи
У 1700 р. почалося карбування мідних круглих монет — дєнег (1/2 копійки), полушек (1/4 копійки), півполушек (1/8 копійки), тобто номіналів менших, ніж копійка. Мідні монети карбувалися в кількостях, що не перевищують потреб роздрібної торгівлі. Цим була ліквідована небезпека складання різних курсів срібла і міді, попереджено зникнення з обігу срібних монет.
Мідну копійку було введено в обіг лише у 1704 році, після введення усіх інших номіналів окрім рубля. При чому вона мала зображення і датування подібне до срібних копійок. Введення копійки в останній момент мало попередити виникнення чергового «мідного» бунту.
з 1701 року було введено в обіг срібні полтини (50 копійок), півполтини (25 копійок), гривеник (10 копійок), десять дєнег (5 копійок), алтин (3 копійки)Зандер Р. Серебряные рубли и ефимки романовской России 1654—1915. — К., 1998. — С. 33.
Найдорожчу — золоту монету стали випускати з 1701 р. Червоні, або золоті, дукати не мали визначеного номіналу, але по вазі і пробі вони відповідали європейським дукатам. В народі їх часто іменували «червінцями».
Червінці були двох номіналів. Вага одинарних становила 3,458 гр. золота, подвійні були відповідно в два рази важче.
У 1704 р. з'явився і срібний рубель, який важив 28.44 гр. (по ваговій нормі дорівнював талеру)Маршак М. Б., Уздеников В. В. Денежная реформа 1698—1718 гг. Петра I // Денежное обращение России. -Т.1. — М., 2010. — С. 91. Він став не тільки рахунковою одиницею, але і монетою. На монеті був зображений сам цар, а на звороті — двоголовий орел, або монограма з 4 літер «П»
Нову монету охоче приймали в усіх регіонах Росії, а також закордоном.
Рубель після Петра І У наступні роки рубель фактично не змінився. Мінялись лише портрети імператорів на монета. Натомість випуск дрібних монет значно збільшився. За Катерини І відбувся масовий випуск «хрестових» мідних п'ятаків, а за Анни Іоанівни було масово випущено монети номіналом — дєнга.
У роки Семилітньої війни, видатки на армію підірвали економіку держави, через що було зменшено монетну стопу (з пуда міді робили монет на 16 рублів), а старі «хрестові» п'ятаки почали вилучати з обігу і перекарбовувати на двокопійочники. 1 912 000 рублів мідними копійками було виготовлено зі старих мідних гармат.
З 1755 року на красному (московському) і петербурзькому монетних дворах почали випускати монети вартістю 5 та 10 рублів, які отримали назву «півімперіал», та «імперіал». Для них було встановлено 88-му золотникову пробу сплаву. За Петра ІІІ проба стала 72 золотниковою.
За Катерини ІІ дефіцит державного бюджету сягнув 200 млн рублів. Його намагалися покрити різними способами, і один з них — зміна монетної стопи. Почався масовий випуск мідних монет, загальною сумою на 5,5 млн рублів. А срібний рубель став важити 24 гр.
Розв'язання Російсько-турецької війни 1768—1774 рр. і пов'язане з цим зростання видатків та державного боргу, який сягнув 1 880 100 рублів, дали привід для випуску паперових грошей, які б забезпечувались не сріблом, а мідною монетою. Згідно з проектом генерал-прокурора князя Олександра Вяземського, передбачалось створення Асигнаційного Банку із статутним капіталом 2 млн рублів міддю, які мали забезпечувати випуск асигнацій, котрих до кінця 1768 року планувалось надрукувати на суму 2,5 млн рублів.
Асигнації ввели в обіг 29 грудня 1768 року. Були випущені папери номіналами в 25, 50, 75 та 100 рублів. На вигляд вони нагадували розписку на кольоровому папері, а друкувались на пергаменті з водяними знаками і печаткою. Вільний обмін на мідну монету сприяв росту довіри населення до асигнацій.