Сейм Великого князівства Литовського (, ) або Вольний Сойм () — станово-представницький орган Великого князівства Литовського в XV — першій половині XVI ст. Мав аристократичний характер. Панівне становище в ньому мали великі землевласники. Після укладення Люблінської унії (1569) більшість з тих, хто мав право брати участь у роботі сейму Великого князівства Литовського, отримали місце в об'єднаному Сеймі Речі Посполитої.
Передісторія Традиція скликати збори й влаштовувати з'їзди представників привілейованих станів бере корені ще з вічових традицій, які стали початком розвитку станової системи Великого князівства Литовського в XIV—XVI століттях. Почали скликати такі збори на місцях, де проводились загальноземські зібрання. Метою і темою таких зустрічей була рівність усіх представників вищого стану (князів, панів, лицарство).
Перший великий з'їзд литовської шляхти був скликаний великим князем Вітовтом в 1398 році для ведення переговорів з Тевтонським орденом, які завершилися підписанням Салінського договору. Цей з'їзд вважається прообразом як для Сейму Великого князівства Литовського так і для Пани-ради.
Історія У 1445 великий князь литовський Казимир Ягеллончик та Пани-Рада запросили у Гродно на своє засідання найближчих шляхтичів — цей з'їзд шляхти вважається першим засіданням Сейму Великого князівства Литовського.
Всього з 1445 по 1566 роки відбулося 40 сеймів у Бресті, Вільнюсі, Гродно, Мінську та Новогрудку.
Хоча Люблінська унія формально скасувала окремі литовський і польський сейми, з'їзди продовжували проводитися аж до XVIII ст., але називалися вони Найвищими литовськими з'їздами або Литовськими скликанням.
Склад Сейм Великого Князівства Литовського складався з панів-радників, а саме: єпископів, воєвод, каштелянів, земських і двірних маршалів, великого гетьмана, підскарбія та інших. Також варто зазначити, що до складу сейму входили пани і князі, які мали спеціальні запрошення.
Пани і князі, які мали спеціальні запрошення Вишневецькі; Гедройц; Деречинські; Друцькі; Друцькі-Соколинські; Збаразькі; Курцевичі; Лукомські; Олельковичі-Слуцькі; Мосальські; Свірські; Раздивілли; Кішки; Нарбути; Остиковичі; Паци; Соллогуб; Сапеги; Тишкевичі; Хрептовичі; Шемети.
Додатково в сейм входили представники шляхти від кожного повіту, яких обирали на сеймиках. Головними учасниками сейму були великі землевласники, оскільки він мав аристократичний характер. Натомість боярство, духовенство і міщанство не мали великого впливу на рішення сейму. Але ситуація помінялась у 1568 році, коли міщани отримали право знаходитись у сеймі, але висловлювати свою думку вони могли лиш тоді, коли учасники сейму обговорювали саме їхнє місто.
Див. також Шляхетська демократія Золота вольность
Примітки
Джерела Довнар-Запольский М. В. Спорные вопросы в истории Литовско-Русского сейма // Журнал Министерства народного просвещения. — 1901. — № 9. — С. 454—498. Леонтович Ф. И. Веча, сеймы, сеймики в Великом княжестве Литовском // Журнал Министерства народного просвещения. — 1910. — № 2. — С. 233—274; № 3. — С. 37—61. Любавский М. К. Литовско-русский Сейм. Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешней жизнью государства . — М. : Университетская тип., 1909. — 1160 с. Максимейко Н. А. Сеймы Литовско-Русского государства до Люблинской унии 1569 года. — Харьков, 1902. — 205 с. Halecki O. O początkach parlamentaryzmu litewskiego // Sprawozdania z czynności i posiedzeń Akademii Umiejętności w Krakowie. — T. 20. — Nr 8. — Sierpień — wrzesień — październik, 1915.