Воро́незька о́бласть або Воронізька область, історично Вороніжчина () — адміністративна одиниця, суб'єкт Російської Федерації. Входить до складу Центрального Федерального Округу. Утворена 13 червня 1934 Адміністративний центр області — Воронеж Населення області становить 2 260 045 осіб (2025)

Південна частина Вороніжчини з містами Острогозьке, Росош і Богучар являє собою частину української етнічної території — Східної Слобожанщини.

Географія

Розташування Воронезька область розташована у центральній смузі європейської частини Росії, у вкрай вигідному стратегічному місці розташування, у вузлі транспортних комунікацій, що йдуть в індустріальні регіони РФ і країн СНД. Області-сусіди: Ростовська, Волгоградська, Бєлгородська, Липецька, Саратовська, Тамбовська, Курська області РФ; Луганська область України.

Площа території області — 52 216 км², що становить близько третини площі всього Чорнозем'я. Протяжність області з півночі на південь — 277,5 км і з заходу на схід — 352 км.

Територія Воронезької області більше території таких Європейських країн як — Данія (43 098 км²), Нідерланди (41 526 км²), Швейцарія (41 284 км²), Бельгія (32 545 км²), Словаччина (49 036 км²).

Клімат

Клімат на території області — помірно континентальний м'який, з середньорічною температурою від +5 °C на півночі області до +6,5 °C на півдні і середньою температурою січня від −8 °C до −10 °C , а липня від +19 °C до +22 °C . Опадів в середньому за рік випадає від 450 до 550 мм.

Гідрографія Головна річка — Дон, 530 зі своїх 1870 км протікає територією області, утворюючи басейн площею 422 000 км².

Ґрунти

Основним за значенням ресурсом області є звичайні, а також потужні й гладкі чорноземи, що займають основну частину території регіону.

Рослинність Воронезька область розташована в лісостеповій і степовій зонах. На півдні області рослинність різнотравно-типчаково ковилових степів. Рослинність північної частини області характеризується поєднанням лісових і степових ділянок.

Корисні копалини Мінерально-сировинна база Воронезької області представлена родовищами нерудної сировини, в основному будівельними матеріалами (піски, глини, крейда, граніти, цементна сировина, вохра, вапняк, пісковик) особливо в західних і південних районах регіону. На території Семилуцького, Хохольського й Нижньодівицького районів області є запаси фосфоритів. Область має практично необмежені запаси крейди.

Історія Формування меж Воронезького краю тісно пов'язане з заснуванням Воронежa (1585—1586 рр.) і будівництвом Воронезьких сторож, що охоплюють межиріччя Дону з низов'ями рік Воронеж, Бітюг, Тиха Сосна. В XVII столітті Воронеж стає центром Воронезького повіту, у якім по перепису 1678 р. входили чотири стани: Карачунський, Борщевський, Усманський і Чертовицький. 1711 р. — Воронеж — губернське місто. 1711—1725 р. — Воронеж стає адміністративним центром величезної Азовської губернії. Територія, яка простиралася від Нижнього Новгорода на півночі, до Азова на півдні, і із заходу від Старого Оскола, до Саратова на сході. 1725—1928 р. — перейменована у Воронезьку губернію. 1779 р. — відбувається різке скорочення розмірів губернії. У її складі залишається 15 повітів: Бєловодський, Бірюченський, Бобровський, Богучарський, Валуйський, Воронезький, Задонський, Землянський, Калітвянський, Коротоякський, Куп'янський, Ливенський, Нижньодівицький, Острогозький, Павловський. 1802 р. — зі складу губернії виходить Куп'янський, а входить Новохоперський повіт. 1824 р. — зі складу Воронезької губернії виходять два повіти: Бєловодський і Калітвянський. 1928—1934 р. утворена Центрально-Чорноземна область. 14 травня 1928 р. Постановою ВЦВК затверджені межі ЦЧО, куди ввійшли чотири губернії: Воронезька, Курська, Орловська й Тамбовська, з адміністративним центром у м. Воронежі. 13 червня 1934 р. Постановою ВЦВК, ЦЧО розділена на Воронезьку й Курську області. 27 вересня 1937 р. зі складу Воронезької області виходить Тамбовська область. В 1954 р. виходять Бєлгородська область і Липецька область. Значні зміни торкнулися східних і південних окраїн Воронезької області: території Богучарського й Кантемирівського районів відійшли до Кам'янської області, а частини територій Борисоглєбського, Грибановського, Терновського й Новохоперського районів, до Балашовськой області. З 1957 р. території Воронезької області залишаються без змін.

Населення

Загальні характеристики

Чисельність населення: 2 260 045 осіб (2025) Густота населення: 43,28 осіб/км² (2025) Питома вага міського населення: 69,8 % (2022) Природний рух населення, на 1000 осіб: −8,3 (2020) Народжуваність, на 1000 осіб: 8,3 (2020) Смертність, на 1000 осіб: 16,6 (2020) Середнє число дітей на одну жінку — 1,202 (2025) Середня очікувана тривалість життя, років: 73,63 (чоловіки — 68,20; жінки — 78,84) (2021) Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1178 (2017)

Етнічний склад населення +Етнічний склад населення Воронезької областіЕтнос1939195919791989200220102021Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Росіяни3 113 26987,72 172 47991,72 320 41893,52 304 62093,42 239 52494,62 124 58795,52 081 24695,6Українці402 71011,3176 8457,5135 1715,4122 6225,073 7163,143 0541,913 2600,6Вірмени1 3180,07210,01 1150,01 8650,18 8130,410 3690,510 9080,5Цигани1 7610,12 0300,12 6490,13 9530,24 7790,25 1530,25 1970,2Інші31 4800,916 6260,723 4230,933 5861,440 1141,741 4681,965 4183,0Не вказали етнос791–39–0–15–11 857–110 749–132 763– Етнічний склад населення в районному розрізі за даними 2010 року: росіяниукраїнцівірменим. Воронеж 96,9 % 1,0 % 0,5 %м. Нововоронеж 97,8 % 1,2 % 0,1 %м. Борисоглєбськ 96,6 % 0,9 % 0,3 %Аннинський район 97,6 % 0,8 % 0,2 %Бобровський район 95,9 % 1,1 % 0,3 %Богучарський район 92,5 % 1,6 % 1,0 %Бутурлинівський район 96,4 % 0,5 % 0,7 %Верхньомамонський район 95,3 % 1,0 % 1,1 %Верхньохавський район 95,6 % 0,7 % 0,6 %Воробйовський район 96,9 % 0,7 % 0,2 %Грибановський район 94,3 % 0,7 % 0,2 %Ертильський район 97,1 % 0,4 % 0,2 %Калачіївський район 97,7 % 0,7 % 0,3 %Каменський район 94,7 % 0,8 % 0,5 %Кантемирівський район 90,6 % 5,6 % 1,2 %Каширський район 98,0 % 0,5 % 0,2 %Лискинський район 95,7 % 1,0 % 0,7 %Нижньодівицький район 97,9 % 0,6 % 0,3 %Новоусманський район 96,2 % 1,2 % 0,5 %Новохоперський район 95,5 % 0,7 % 0,3 %Ольховатський район 64,7 % 32,1 % 0,2 %Острогозький район 96,9 % 1,0 % 0,3 %Павловський район 96,5 % 1,4 % 0,4 %Панінський район 95,4 % 0,7 % 0,4 %Петропавловський район 96,6 % 0,9 % 0,3 %Підгоренський район 88,6 % 9,2 % 0,4 %Поворинський район 94,8 % 0,9 % 0,3 %Рамонський район 95,7 % 0,9 % 0,6 %Реп'євський район 96,2 % 0,9 % 0,7 %Розсошанський район 84,6 % 12,9 % 0,4 %Семилуцький район 96,7 % 0,8 % 0,9 %Таловський район 96,1 % 0,9 % 0,1 %Терновський район 97,9 % 0,4 % 0,3 %Хохольський район 96,7 % 0,8 % 0,6 %Воронезька область95,5 %1,9 %0,5 %

Українці у Воронізькій області

У наш час, за офіційною російською статистикою, область практично мононаціональна: більшість населення — росіяни. Історично, велику частку населення області складали українці. За даними перепису 1926 року, в області мешкало понад 1 млн українців, або ж 32,60 % населення регіону. Наприкінці 1930-х років почалася активна кампанія зросійщення, яка включала, між іншим, заборону викладання української мови у школах, запис українців росіянами, зміну прізвищ у паспортах на російські тощо. Як результат, офіційна кількість українців у області занижувалася.

Адміністративно-територіальний устрій

На території Воронезької області існують 534 муніципальних утворення, у тому числі 3 міських округи, 31 муніципальний район, 29 міських поселень, 471 сільське поселення.

Міські округи: Борисоглєбськ Воронеж Нововоронеж

Муніципальні райони: Аннинський район Бобровський район Богучарський район Бутурлинівський район Верхньомамонський район Верхньохавський район Воробйовський район Грибановський район Калачіївський район Кам'янський район Кантемирівський район Каширський район Лискинський район Нижньодівицький район Новоусманський район Новохоперський район Ольховатський район Острогозький район Павловський район Панінський район Петропавловський район Поворинський район Подгоренський район Рамонський район Реп'євський район Розсошанський район Семилуцький район Таловський район Терновський район Хохольський район Ертильський район

Населені пункти +Населені пункти Воронезької області з чисельністю понад 10 тисяч осіб (2025) Воронеж 1 041 722 Павловськ 21 409 Розсош 59 568 Бобров 20 413 Борисоглєбськ 57 682 Калач 16 635 Лиски 51 778 Поворино16 224 Нова Усмань 36 540 Анна 14 597 Острогозьк 30 549 Грибановський 14 485 Нововоронеж 30 434 Богучар 14 165 Семилуки 28 103 Талова 10 815 Бутурлинівка 23 648 Кантемирівка 10 191

Влада

Економіка

Промисловість За структурою господарства Воронезька область індустріально-аграрна. У складі промисловості переважають машинобудування, електроенергетика, галузі з переробки сільськогосподарської сировини. На них припадає 4/5 загального обсягу промислової продукції, що випускається. Галуззю спеціалізації регіону є харчова промисловість (27 %), друге місце займають машинобудування й металообробка (23 %), третє місце — електроенергетика (18 %).

Промисловість області спеціалізується на виробництві верстатів, екскаваторів, металевих мостових конструкцій, ковальсько-пресового й гірничозбагачувального устаткування, електронної техніки (у тому числі телевізорів), пасажирських літаків, синтетичного каучуку й шин, вогнетривких виробів, цукру-піску, маслобійно-жирової й м'ясної продукції.

На базі розвіданої мінеральної сировини у Воронезькій області працює ряд гірничодобувних підприємств, найбільшими з яких є ВАТ «Павловськграніт», ВАТ «Воронезьке рудоуправління», Семилукский Воронезький комбінати будматеріалів, ВАТ «Подгоренський цементник», ЗАТ «Копанищенський комбінат будматеріалів», «Журавський охровий завод» і інші. В області йде освоєння мінеральних підземних вод.

Сільське господарство Воронезька область — великий постачальник сільськогосподарської продукції: в ній вирощують зерно (в основному пшеницю), цукровий буряк, соняшник і інші технічні культури, картоплю й городину. У цілому профіль сільського господарства — буряковий з посівами соняшника й зернових культур, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і вівчарством. Середньодушовий коефіцієнт по виробництву крупи — 2,4 (2002), цукру-піску — 4,2.

Внутрішні розходження, спеціалізація міст До складу Воронезької міської агломерації входять міста Нововоронеж, Семилуки (завод вогнетривів), смт. Рамонь, с. Нова Усмань.

Борисоглєбськ — промисловість спеціалізується на виробництві хімічного устаткування й переробці сільськогосподарської продукції. Є велике виробництво панчішно-трикотажних виробів.

Розсош відома виробництвом хімічних добрив, електроапаратури, переробкою сільськогосподарської продукції.

Культура

Особистості Бунін Іван Олексійович — письменник Кольцов Олексій Васильович — поет Нікітін Іван Савич — поет Маршак Самуїл Якович — дитячий письменник, поет Платонов Андрій Платонович — письменник Ге Микола Миколайович — художник Крамськой Іван Миколайович — художник Бучкурі Олександр Олексійович — художник Соловйов Лев Григорович — художник Кищенко Олександр Михайлович — художник-монументаліст Афанасьєв Олександр Миколайович — фольклорист, історик, літературознавець Сєверцов Микола Олексійович — вчений, засновник російської орнітології та зоогеографії Костомаров Микола Іванович — етнограф, прозаїк, поет-романтик Вовк Юліан Олександрович — український вчений-правознавець, професор кафедри земельного права і правової охорони природи Харківського юридичного інституту, професор, доктор наук. Тушкан Павло Федорович — член Української Центральної Ради.

Примітки

Джерела

Адміністрація Воронезької області cgi-bin/allrussia/v3_index.pl?act=reg&id=36 Воронезька область у довіднику — каталозі «Уся Росія» Воронезька обласна Дума Інформаційний портал центру Воронезької області Фотографії Воронежа й враження від міста