Воєнна демократія — одна з провідних форм організації суспільств при становленні класогенезу та політогенезу в добу розкладу первісного ладу. Цей термін введений американським етнографом Льюїсом Морганом (1818—1881 рр.).
Війна як один із засобів отримання суспільного продукту під час воєнної демократії стає постійним промислом. І тоді відбувається процес виокремлення прошарку осіб, для яких війна та грабунок є головною формою їхньої життєдіяльності, які створюють для воєнного ватажка незалежну опору серед одноплемінників. З чого складалася особлива — потестарна структура суспільної організації: народні збори, що включали лише общинників-воїнів, озброєний народ. А військовий лідер (вождь) та рада старійшин відігравали другорядну роль.
Демократичність такої влади полягала в збереженні ефективного впливу народних зборів на раду старійшин і на життя общини.
Це одна з форм становлення інституціалізованої публічної влади в епоху класоутворення, що була розповсюджена у більшості народів світу. Класичними прикладами її є суспільства греків гомерівської доби, давніх кельтів, германців, норманів.
Воєнна демократія не була головною формою влади при переході від потестарної до політичної організації суспільства, більш поширеною була воєнно-ієрархічна.
Проблему шляхів та форм політогенезу давніх суспільств України нині розроблено недостатньо, але є підстави вважати, що для більшості з них, починаючи з ранньої бронзової доби, характерною була саме військова демократія.
Джерела
Морган Л. Г., Древнее общество или исследование линий человеческого прогресса от дикости через варварство к цивилизации. Л., 1934; Косвен М. О., К вопросу о военной демократии. «Труды Института этнографии. Новая серия», 1960, т. 54; Аверкиева Ю. П., О месте военной демократии в истории индейцев Северной Америки. «Советская этнография», 1970, № 5; Морган Л. Г., Лига Ходеносауни, или ирокезов. М., 1983; История первобытного общества. Эпоха классообразования. , 1988.
Див. також Войовнича демократія
Посилання Ніколова А. В., ВОЄННА ДЕМОКРАТІЯ , сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»