Великий або Старший жуз ( — Ули-жуз), також Ак-арис — казахський жуз, група родів і племен, що разом з племенами мінгів панували на території Семиріччя і сучасного Південного Казахстану та частині сучасної території західного Китаю та Узбекистану (Ташкентська область). Складався з племен дулатів, албанів, суанів, кангли, жалайир, сиргелі, шаншкили, шапирашти, сари-уйсин та інших. У XIX столітті чисельність Старшого жузу становила близько 550 тисяч людей .
Роди і племена старшого жузу Роди старшого жузу входили в племінний союз «уйсин», що походив від племені усунь.
Дулати. Мешкали на берегах Ілі, а також в долинах Чу і Таласу і аж до середньої течії Сирдар'ї. Ділиться на чотири великі роди — ботпай, шимир, сіким і жанис. Шапирашти. Переважно заселяли передгір'я Заілійського Алатау та територію навколо сучасного міста Алмати. Албани. Проживали на південно-східній стороні гір Алтинемель, північній частині Заілійського Алатау, верхній течії Ілі, на берегах річок Текес та Чарин, на Кольсайських озерах. Суани. Жили на південно-східній стороні Джунгарського Алатау, передгір'ях Алтинемеля. Жалайири. Мешкали в передгір'ях Джунгарского Алатау, Аркарли, Малайсари, на берегах річок Каратал, Ілі та на південно-східному узбережжі озера Балхаш. Кангли. Займали територію сучасної Південно-Казахстанської області, схили Джунгарського Каратау. Сари-уйсини. Кочували переважно лівим берегом Ілі, в передгір'ях Заілійського Алатау, на правому березі Таласу, берегах річки Каргати до її злиття з Чу. Сиргелі. Жили в середній течії Чу, нижній течії Таласу, в передгір'ях Каратау, а також на території сучасної Південно-Казахстанської області, що межує з Узбекистаном і території сучасної Ташкентської області. Ошакти. Кочували в нижній течії Таласу, південно-східних відрогах Каратау. Шаншкили. Заселяли райони сучасної Південно-Казахстанської області на кордонах з Узбекистаном. Исти. Мешкали на узбережжі північного Балхашу і території сучасної Жамбилської області.
Див. також Середній жуз Молодший жуз
Примітки
Джерела