Маляренко Віталій Андрійович (нар. 13 липня 1941 року в місті Москві, СРСР) — український вчений, фахівець в галузі технічної теплофізики будівель і споруд, промислової теплоенергетики, поновлювальної енергетики, енергопостачання та енергозбереження, енергетичного менеджменту та екології, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач лабораторії теплопереносу в енергоустановках Інституту проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України (1972—1988 рр.), доктор технічних наук (1986 р.), професор Харківського інституту комунального будівництва (на даний час — Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова) (1987—1994 рр.), професор (1989 р.), академік Інженерної академії України (1993 р.), академік Академії наук Вищої школи України (1998 р.), лауреат премії І ступеня Національного технічного університету України Київського політехнічного інституту (2006 р.), завідувач кафедри електропостачання міст ХНУМГ імені О. М. Бекетова (2010—2015 рр.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2009 р.), професор кафедри систем електропостачання та електроспоживання міст ХНУМГ ім. О. М. Бекетова (із вересня 2015 р.), науковий керівник Центру енергозберігаючих технологій академічного науково-освітнього комплексу (АНОК) «Ресурс» (2004 р.), почесний професор Центрально-європейського університету «SEVS» в м. Скаліці (Словаччина) (2013 р.).
Біографія Народився Віталій Андрійович 13 липня 1941 року в місті Москві, СРСР, виріс у родині кадрового офіцера. Разом з батьками об'їхав багато військових гарнізонів, змінив не одну школу. Шкільну освіту закінчив у Харкові. Батько — Маляренко Андрій Романович (1911—1986 рр.), кадровий військовий, учасник Другої світової війни. Мати — Маляренко (Воробйова) Ганна Павлівна (1920—1988 рр.), до війни працювала у Центральному аерогідродинамічному інституті (ЦАГІ).
1958—1963 рр. — студент енергомашинобудівного факультету Харківського політехнічного інституту (на даний час — Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ»)). 1963—1970 рр. — інженер, старший інженер кафедри турбінобудування НТУ «ХПІ». 1967—1970 рр. — аспірант кафедри турбінобудування НТУ «ХПІ». 1970 р. — захищає дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата технічних наук. Тема дисертації: «Дослідження теплового стану корпусів парових турбін великої потужності із використанням аналогових математичних машин», науковий керівник д. т. н., професор Я. І. Шнеє. 1970 р. — присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук. 1970—1971 рр. — молодший науковий співробітник лабораторії турбінобудування НТУ «ХПІ». 1971—1972 рр. — старший науковий співробітник, керівник лабораторії «Занурювальне горіння» Українського науково-дослідного інституту хімічного машинобудування. 1972—1988 рр. — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач лабораторії теплопереносу в енергоустановках Інституту проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України. 1975 р. — присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «Парогенераторобудування та парогазотурбобудування». 1986 р. — захищає дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора технічних наук. Тема дисертації: «Моделювання та ідентифікація процесів теплопереносу в енергетичних установках і обладнанні». 1987 р. — присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук. 1987—1994 рр. — професор Харківського інституту комунального будівництва (нині — Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова) за сумісництвом. 1988—1994 рр. — директор Спеціального конструкторсько-технологічного бюро ІПМаш ім. А. М. Підгорного НАН України. 1989 р. — присвоєно вчене звання професора кафедри теплохолодопостачання. 1993 р. — обрано академіком Інженерної академії наук України. 1994—2010 рр. — професор ХНУМГ ім. О. М. Бекетова. 1998 р. — обрано академіком Академії наук Вищої освіти України. 2004—2015 рр. — науковий керівник центру енергозберігаючих технологій Академічного науково-освітнього комплексу (АНОК) «Ресурс». 2006 р. — присуджено Диплом лауреата І ступеня премії НТУУ «КПІ» «Найкращий підручник року України» за підручники: «Энергетические установки и окружающая среда», «Теплоенергетичні установки та екологічні аспекти виробництва енергії». 2009 р. — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». 2010—2015 рр. — завідувач кафедри електропостачання міст ХНУМГ ім. О. М. Бекетова. 2012 р. — за цикл підручників «Енергетика. Довкілля. Енергозбереження» присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. 2013 р. — професор Центрально-європейського університету «SEVS» в м. Скаліці (Словаччина). Із вересня 2015 р. — професор кафедри систем електропостачання та електроспоживання міст ХНУМГ ім. О. М. Бекетова.
Науково-технічна та педагогічна діяльність
Після закінчення у 1963 році Харківського політехнічного інституту за спеціальністю «Парові та газові турбіни» В. А. Маляренко залишився на кафедрі турбінобудування. У 1967 р. вступив до аспірантури, у 1970 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену удосконаленню пускових режимів потужних парових турбін.
Із 1972 по 1994 рр. В. А. Маляренко працював в Інституті проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України, у створенні і становленні якого брав активну участь на посадах старшого і провідного наукового співробітника, завідувача лабораторії, директора Спеціального конструкторсько-технологічного бюро. У ці роки Віталію Андрійовичу пощастило працювати поряд з такими відомими в Україні та за її межами вченими, як: академіки НАН України Л. О. Шубенко-Шубін, А. М. Підгорний, В. Л. Рвачов, Ю. М. Мацевитий. Це сприяло його формуванню як талановитого науковця і керівника, якому притаманні широкий спектр вирішуваних завдань та наукових досліджень, доведення їх результатів до інженерних методик та практичного використання.
Наукова діяльність даного періоду пов'язана з розвитком теорії прямих і обернених задач теплопровідності, методів та засобів фізичного і математичного моделювання процесів теплопереносу в енергоустановках. Як об'єкти дослідження розглядались парові турбіни, теплові установки та двигуни, елементи теплоенергетичного обладнання різноманітного призначення. Особливо велика увага в роботах В. А. Маляренка приділяється підвищенню маневровості і надійності базових турбоагрегатів ТЕС і АЕС в перехідних режимах, розробці графіків пуску з різного стану, дослідженню можливостей використання потужних конденсаційних турбін для теплофікаційних цілей та впровадженню одержаних рекомендацій разом з заводом-виробником "Турбоатом" на електростанціях. Було також поставлено та вирішено ряд завдань, пов'язаних з інтенсифікацією теплотехнічних параметрів в доменних повітронагрівачах, оптимізацією і стабілізацією температурних режимів в деяких спеціальних об'єктах. Основні результати цих досліджень відображено в монографіях: «Моделирование теплового состояния элементов турбомашин», «Теплообмен и газодинамика в камерах отбора паровых турбин»; узагальнено та захищено в докторській дисертації «Моделювання та ідентифікація процесів теплопереносу в енергетичних установках та обладнанні» (1986 р.). Результати виконаних В. А. Маляренком (особисто та разом з колективом відділу теплових та механічних процесів ІПМаш НАН України) досліджень знайшли практичне втілення на підприємствах різних міністерств та відомств. Головні з них: на "Турбоатом" — при проектуванні і розробці оптимальних пускових графіків, підвищенні маневровості, надійності й економічності парових турбін ТЕС типу К-300, К-500-240 та АЕС типу К-750-65/3000; при підвищенні витрати пари в нерегульовані відбори парових турбін типу К-300-240 Зуєвської ГРЕС; вирішенні питань з використання конденсаційних турбін АЕС типу К-750-65/3000 і К-1000-60/1500 для теплофікаційних цілей; на Невіномиській, Рефтинській та Змієвській ГРЕС — при автоматизації контролю прогибів копусів турбін К-160-130, К-500-240, К-300-240; в НВО «Енергосталь» — при розробці інженерної методики розрахунку теплових навантажень на елементи клапанів гарячого дуття повітропідігрівників доменних печей з метою підвищення строку служби і підвищення параметрів дуття. Важливий етап трудової біографії В. А. Маляренка — праця директором СКТБ ІПМаш НАН України з 1988 по 1994 рр. В цей період він здійснює керівництво такими важливими розробками як: створення систем охолодження та термостабілізації електрофізичного обладанання, технологічного обладнання прискорювально-накопичувального комплексу (для фізико-технічних інститутів і підприємств м. Харкова, Сухумі, Новосибірська), розробка і виготовлення просторових великогабаритних конструкцій-носіїв сонячних батарей космічних станцій (разом з академіком НАН України А. М. Підгорним). Остання розробка знайшла практичне втілення в НВО «Енергія» (м. Москва), пройшла випробування в космосі на станції «Мир» і в подальшому була прийнята для використання у сумісному російсько-американському проекті.
В. А. Маляренко був ініціатором розробки теоретичних основ та норм проектування «чистих» виробничих приміщень для медикобіологічного виробництва підприємств медичної та мікробіологічної промисловості України. Під його керівництвом у СКТБ ІПМаш НАН України разом з Гіпроприладом (м. Київ) було розроблено ряд проектів для підприємств Медбіопрому України, створено типові модульні рішення, що відповідають європейським стандартам і вимогам. При цьому особлива увага приділялась дослідженню матеріалів для конструктивних елементів, засобів та установок вентиляції і кондиціювання, виходячи, в першу чергу, з можливостей українських підприємств і практичної відсутності в Україні необхідної нормативної бази. Велика увага також приділяється питанням енергозбереження та екології в енергетиці та будівництві. З цією метою під науковим керівництвом В. А. Маляренка здійснено дослідження у таких напрямках: розробка технологічних ліній і обладнання для очищення стічних вод; дослідження бризкальних систем охолодження ТЕС і АЕС в природних та штучних кліматичних умовах; спалювання низькосортних палив у псевдозрідженому шарі, вогневе знешкодження осадів стічних вод, побутових і промислових відходів; вивчення можливостей і теплотехнічних аспектів застосування СВЧ-нагріву нафтопродуктів високої в'язкості; вдосконалення методики розрахунку огороджуючих конструкцій житлових будівель з врахуванням нестаціонарності процесів тепломасообміну та зміни теплофізичних характеристик. Одержані при цьому результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок були відображені у багатьох публікаціях у різних виданнях, доповідались на багатьох міжнародних, всесоюзних та республіканських конференціях, науково-технічних радах і симпозіумах в Україні та за її межами.
У 1987 році В. А. Маляренка як відомого висококваліфікованого спеціаліста було запрошено на викладацьку роботу в Харківський інститут інженерів комунального будівництва (Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова), де він працює спочатку на засадах штатного сумісництва.
В 1994 році він переходить в Харківську державну академію міського господарства (Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова) на постійну роботу послідовно: професором кафедр теплохолодопостачання та електропостачання, з 2010 по 2015 рр. — завідувачем кафедри електропостачання міст, а з вересня 2015 р. по теперешній час — професором кафедри систем електропостачання та електроспоживання міст. Велику науково-дослідну і дослідно-конструкторську працю В. А. Маляренко протягом багатьох років успішно поєднує з навчально-педагогічною діяльністю, бере активну участь у підготовці наукових кадрів найвищої кваліфікації.