Рембертув () — район (дільниця) Варшави, розташована у східній частині польської столиці та на правому березі Вісли. На заході межує з дільницями Таргувек () і Прага-Полуднє (), на півдні — з дільницями Вавер () і Весола (), на півночі та сході проходить адміністративна межа Варшави. Площа дільниці становить 19,30 км2. Станом на 22 липня 2025 року на території дільниці Рембертув мешкало 25010 осіб. Є найменш населеною дільницею Варшави.

Більше 30 % площі дільниці займають зелені насадження.

Історія

Поселення Рембертув було засноване у другій половині XIX століття. У 1867 була прокладена залізнична колія, що сполучала Варшаву, Тересполь та Москву, заснована станція Рембертув. У 1888 місцеві фільварки — Журавка (), Мілосна (), Окунєв (), Сулеювек (), Ґжибово (), Мале Дембе () та Баґно () — були викуплені російською владою, яка згодом розмістила на цих територіях артилерійський полігон. Після цього тут почали виникати крамниці, ремісничі заклади та будівлі господарського призначення, що обслуговували російських солдатів. Полігон було названо на честь колишнього намісника Польського королівства Федора (Фрідріха) Берґа (повне ім'я — Фрідріх Вільгельм Ремберт фон Берґ). Мешканці Варшави відвідували Рембертув з метою відпочинку.

У 1915 тут були збудовані укріплення. Після здобуття незалежності Польщею колишні російські казарми зайняла польська армія. Під час польсько-радянської війни на території Рембертова знаходився штаб дивізії піхоти під командуванням генерала Владислава Юнга. У 1920-х тут знаходилися майстерня військової амуніції «Pocisk» та Центр підготовки піхоти. У 1924 Рембертув було вилучено зі складу ґміни Окунєв () та приєднано до ґміни Вавер. Почалося зведення костелу, житлового масиву та будівлі Добровільної пожежної охорони. У 1933 завершено електрифікацію Варшавського залізничного вузла, після чого всі потяги з Вільна та Білостоку попрямували через Рембертув. Це, в свою чергу, призвело до збільшення кількості переїздів та поліпшення транспортного зв'язку з Варшавою. 1 квітня 1939 Рембертув отримав статус міста. До складу його увійшли Старий та Новий Рембертув, Каролювка (), Зиґмунтувка (), Маджента (), Мокрий Луг (), Кавенчин () та Полігон (). Старі дерев'яні будівлі замінювались віллами та панельними спорудами, в яких розміщувався офіцерський склад.

Велике значення надавалося культурному розвитку Рембертова. З 1920-х у Рембертові працювали два приватних кінотеатри — «Срібний Птах» () і «Марс». У 1923 відкрився перший спортивний клуб «Рембертовянка» (), з кінця 1920-х відомий як спортивний клуб «Кадра» (). Починаючи з 1937 за сприяння Товариства друзів Вавра, Аніна і Ґрохова () друкувався щомісячний соціально-економічний журнал «Na straży». Також друкувалися «Голос Рембертова», «Новини Рембертова» () та «Місячник Парафіяльний» (), який висвітлював церковне та світське життя. Під час німецької окупації виходив підпільний щотижневик «Вярус».

Після захоплення Варшави німецькими військами Рембертув разом з Окуневом належав до III району Союзу збройної боротьби Армії Крайової «Демби», який, в свою чергу, входив до складу VII підрайону «Оброжа» (). Місцеві партизани брали участь у бойових діях як на території Рембертова, так і в тих місцевостях Варшави, що знаходилися поза його межами. Серед значних акцій партизан — оборона від німецьких військ радіостанції Головного штабу Армії Крайової та блокада Варшавського залізничного вузла. На території Рембертова існувало сім німецьких трудових таборів, один з них — розташований на місці фабрики «Pocisk» — працював найдовше; після переходу Варшави під контроль радянських військ, у 1944—45 на його місці працював трудовий табір НКВС, у якому перебували солдати Армії Крайової. 21 травня 1945 Армія Крайова знищила табір та звільнила ув'язнених, яких планувалося відправити до РРФСР. У січні 1944 була створена місцева підпільна Народна рада під керівництвом Юліуша Вірського, яка працювала до 1957, коли Рембертув увійшов до складу Варшави. З 1957 по 1994 був складовою частиною дільниці Прага Полуднє, з 1994 по 2002 — ґміною Варшава—Рембертув. З 2002 — одна з дільниць Варшави.

Назва За однією з версій, назва Рембертув походить від одного з імен колишнього намісника Польського королівства Федора Берга (Фрідріх Вільгельм Ремберт фон Берґ). За іншою версією, назва походить від прізвища французького виробника паровозів, які постачали устаткування до російського артилерійського полігону.

Райони Офіційно Рембертув ділиться на три райони: Кавенчин—Вигода () Старий Рембертув Новий Рембертув

Кордони Дільниця Рембертув межує: на півночі — з ґміною Зомбки на сході — з ґміною Зельонка та дільницею Весола на півдні — з дільницею Вавер на заході — з дільницями Прага—Полуднє й Таргувек

Природні заповідники Рембертув є однією з найбільш зелених дільниць Варшави. Зелені насадження займають близько третини площі дільниці.

Рембертовський ліс Лісовий заказник Кавенчин ()

Цікаві факти В одній з вілл Рембертова на колишній Алеї Юзефа Пілсудського (нині Алея «Монтера» ()) у 1920—21 проживав Шарль де Голль Приватний кінотеатр «Срібний Птах», відкритий у 1933, проіснував до 1980-х, однак вже під іншою назвою — «Шаротка» ()

Пам'ятники Пам'ятник захисникам радіостанції Головного штабу Армії Крайової () Пам'ятник в'язням табору НКВС () Пам'ятник битві під Ольшинкою Гроховською () Пам'ятник закатованим євреям () Пам'ятник жертвам німецького терору () Пам'ятник політичним в'язням 1944—1956 ()

Посилання

Офіційний сайт дільниці Рембертув (пол.) Сайт Warszawikia (пол.) Сайт Головного управління статистики (пол.) Сайт Міської системи інформації (пол.)