Тагір Таїпович Кусімов ( — ) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1944)Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.. У роки Німецько-радянської війни на чолі 58-го гвардійського кавалерійського полку брав участь у Битві за Дніпро. Генерал-майор (1969).
Біографія Народився в селі Кусімово (нині Абзеліловський район Башкортостану) у селянській родині. Освіта початкова.
У РСЧА з 1928 року. В 1932 році у Казані татаро-башкирську об'єднану військову школу, в 1937 році — КУКС.
На фронтах німецько-радянської війни з квітня 1942 року. Командир 58-го гвардійського кавалерійського полку (16-а гвардійська кавалерійська дивізія, 7-й гвардійський кавалерійський корпус, 61-а армія, Центральний фронт) гвардії підполковник Кусімов 27 вересня 1943 року силами полку організував форсування Дніпра західніше сіл Димарка та Неданчичі (Ріпкинський район Чернігівської області). Полк закріпився на плацдармі і цим створив умови для переправи інших підрозділів дивізії.
З подання командира 16-ї гвардійської кавалерійської дивізії гвардії полковника Бєлова на нагородження підполковника Кусімова орденом Суворова 3-го ступеня, останній, зрештою, за форсування Дніпра отримав значно вищу нагороду. 15 січня 1944 р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
в 1947 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, в 1951 р. — Військову академію Генерального штабу.
З 1969 року генерал-майор Т. Т. Кусімов у відставці. Працював воєнкомом Башкирської АРСР. Жив в Уфі. Помер 10 травня 1986 року.
Інші нагороди Нагороджений двома орденами Леніна, орденом червоного Прапора, Вітчизняної війни 1 ст., двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Примітки
Джерела Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. — М.: Воениздат, 1987 — С. 829. Нагородний лист Т. Т. Кусімова підписаний полковником Бєловим 28 вересня 1943 р. на сайті «Подвиг народа»