Сергі́й Пили́пович Кова́лик (; 13 жовтня (25 жовтня за новим стилем) 1846, нині Зіньківський район Полтавської області — , Мінськ) — російський революціонер-народник родом з України.
Життєпис Походив із дворян. Його батько був сином козака із Зіньківського повіту Полтавської губернії. Закінчив військову школу у Санкт-Петербурзі. Після відставки, купив маєток у Чериковському повіті Могильовської губернії. Мати померла після родів, коли Сергію було два роки. Вступив до Брестського кадетського корпусу в у 1856 р., навчався у ньому до 1863 року (за цей час корпус змінив дислокацію з Москви до Вільно), потім (після переведення кадетського корпусу до Санкт-Петербурга і перетворення на спеціальний клас Павлівського військового училища) навчався ще рік. Звільнений був від військової служби та випущений з училища з цивільним чином губернського секретаря. У 1864 р. вступив на навчання як вільний слухач до Петербурзького університету; щоби перейти у статус повноправного студента, склав гімназичні іспити екстерном у Могилівській гімназії (1865). У 1868 р. перевівся вільним слухачем до Київського університету, математика. У 1869 році він закінчив Київський університет. 1870 року при цьому університеті витримав іспит на ступінь кандидата математичних наук.
1872 року Ковалика вибрали мировим суддею в Мглинському повіті Чернігівської губернії. Він керував з'їздом мирових суддів цього повіту. Проте невдовзі Ковалик відмовився від діяльності на легальній основі та повністю присвятив себе революційній роботі.
Ковалик брав участь в організації перших народницьких гуртків 1870-х років, був одним з організаторів «ходіння в народ».
1873 року Ковалик виїжджав за кордон, де познайомився з Михайлом Бакуніним, Петром Лавровим, Петром Ткачовим. Повернувшись у Росію, вів пропаганду в Харкові, Москві, Києві, в селах на Волзі.
У липні 1874 року Ковалика заарештували. За вироком «процесу 193-х», де він був головним звинуваченим разом із Порфирієм Войнаральським, Іполитом Мишкіним, Дмитром Рогачовим, Кавалика засудили до десяти років каторги. Термін відбував в основному в Сибіру. На поселенні жив у Верхоянську та Іркутську, де співпрацював у журналі «Восточное обозрение». Брав участь в етнографічних експедиціях в Якутії.
1898 року переїхав у Мінськ. Служив у державних закладах, викладав. У радянський час читав лекції з математики (до 1922 року) в Мінському політехнічному інституті.
Ковалик — автор спогадів «Революційний рух сімдесятих років і процес 193-х», виданих 1928 року в Москві.
Примітки
Джерела та література О. В. Лисенко. Ковалик Сергій Пилипович // В. М. Лебедєва. Ковалик Сергій Пилипович //
Література . Словникова частина. — Т. 3. — С. 1061. — С. 247. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание. Попов И. И. Сергей Филиппович Ковалик // Каторга и ссылка. — 1926. — № 4. — С. 219—221. Итенберг Б. С. Движение революционного народничества. Народнические кружки и «хождение в народ» в 70-х гг. XIX в. — Москва, 1965.
Посилання Світ словників. Ковалик С. Ф. Ковалик Сергій Пилипович. Автобіографія