Залі́сся (Заліська земля) — історична область у міжріччі Волги та Оки у Середньовіччі.

Топонім Назва Залісся походить від знаходження цієї території за Дебрянськими (Брянськими) лісами, тобто «за лісом» відносно центральних областей Київської Русі, перш за все Київського і Чернігівського удільних князівств.

У XIII столітті на Заліссі почалось поширення топонімів з центральних областей Київської Русі, в першу чергу у назвах міст (Володимир-Заліський чи Володимир-на-Клязьмі, Галич-Мерський, Звенигород-Заліський, Переславль-Заліський, Стародуб-на-Клязьмі, Юр'єв-Польський тощо).

Історія

До XIII століття Залісся не відігравало помітної ролі у політичній системі тодішньої Русі, було його периферією. Російський історик Дмитро Іловайський писав:

Залісся не вважалося Руссю до XIII століттяТретьяков П. Н. О древнейших русах и их земле // Славяне и Русь. — М. : Наука, 1968. — С. 179. .

При московському князі Івані III було завершено об'єднання усіх заліських земель навколо Московського князівства.

Сам термін «Залісся» нечасто трапляється в давньоруських джерелах: окрім «Списку», він згадується тільки в повісті «Задонщина», написаній наприкінці XIV століття (окрім того, там присутній вираз «орда Заліська», вжите щодо війська Московського князя «фрягами» з Кафи). Схожі сполучення «Суждали Залесская дань» і «А се Залѣскии» (міста) є в Уставній грамоті Смоленської єпископії 1136 рокуДревнерусские княжеские уставы XI—XV вв. / Изд. подготовил Я. Н. Щапов. — М., 1976. — С. 143..

Назва «Залісся» географічне, південного походження, вона буквально розуміла під собою те, що було «за лісом» стосовно до київських і чернігівських земель, від яких Залісся відокремлювали важкопрохідні брянські («дебрянські» — від слова «дебрі») ліси, населені в'ятичами. Існували два основні шляхи, що пов'язували столицю Київської Русі із Заліссям: Окольний Водний Дніпровсько-Волзький шлях із волоком на Валдаї (використовувався, зокрема, Глібом Володимировичем у 1015 році, Юрієм Долгоруким у 1155 році) і «дорога прямоїжджа» через в'ятицькі ліси (Святослав Ігорович наприкінці 960-х років, Володимир Мономах наприкінці XI століття та ін.).

Згідно зі «Списком руських міст далеких і близьких», Заліська земля включала в себе 55 міст і поселень. Москва; Ярославська область: Переславль-Залєський, Ростов, Ярославль, Углич; Костромська область: Кострома; Владимирська область: Владимир, Боголюбово, Суздаль, Юр'єв-Польський, Стародуб-на-Клязьмі; Нижньогородська область: Нижній Новгород, Городець; Кіровська область: Вятка (Кіров); Івановська область: Шуя, Юр'євець; Вологодська область: Вологда, Великий Устюг, Бєлозерськ; Московська область: Можайськ; Калузька область: Боровськ, Любутськ; Курська область: Курськ; Орловська область: Новосиль; Тульська область: Одоєв; Тверська область: Торжок, Ржев.

Населення

Відомо, що з початку нашої ери територію Залісся населяли фіно-угорські племена меря, мещера та мурома та балтська голядь. Проте, у XI столітті почалася слов'янська міграція на цю територію, пік якої припав на XIII століття. Унаслідок відбулося змішання слов'янського, балтського та фіно-угорського населення. При чому слов'янське населення мігрувало не тільки з території Русі.

На думку ряду дослідників, фіно-угорське автохтонне населення через свою нечисленністьМакаров, Н. А. Археологическое изучение Северо-Восточной Руси: колонизация и культурные традиции // Вестник РАН. № 12. 2009Дубов И. В. Спорные вопросы этнической истории северо-восточной Руси IX—XIII веков. // Вопросы истории. — № 5. — 1990.Седов В. В. Древнерусская народность: Историко-археологическое исследование . — М., 1999. — C. 145—158 було швидко асимільовано. Про масивну слов'янську міграцію протягом XII століття свідчать літописи та археологічні розкопкиОвсянников Н. Н. О колонизации в Суздальском крае с точки зрения археологии. // Тр. III обл. ист.-археол. съезда. — Владимир. — 1909. — С. 2—9. . Саме на цей період припадає заснування і швидке зростання численних міст Ростово-Суздальської землі (Владимир, Москва, Переславль-Залєський, Юр'єв-Опольський, Дмитров, Звенигород, Стародуб-на-Клязьмі, Ярополч-Заліський, Галич та ін.), назви яких нерідко повторювали назви міст Походження переселенців. З початку XIII століття Ростово-Суздальська земля (у майбутньому ядро Залісся) включається в поняття «Русь»: наприклад, в Лаврентіївському літописі Владимир, Москва і Переяславль-Залєський у 1293 році називаються руською землею, а Лівонська римована хроніка називає Суздаль руським містомEin stat ist groz unde wiet die ouch in Ruzen lande liet: Susdal ist sie genant — є велике місто, яке також у Руській землі. Його називають Суздаль (рядки 2205—2207)..

Посилання