Борть (род. відм. бо́рті і бо́ртя), також коло́да, дуплянка — найпростіший вулик — видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли. Борть була частково розбірним вуликом і надавала можливість його повторного використання після щорічного вирізання медових щільників.
Етимологія Слово борть () походить від , що виводять від («ударяти», «колоти», «різати», «терти») і порівнюють з («отвір»), («свердлити»), («свердлити») і Bohrer («свердло», «бор»), а також з . Первісне значення — «видовбана або висвердлена колода».
Будова Описані будова та термінологія типові для українського бортництва. Іноземні традиції відрізняються.
Борті виготовляли з сосни, вільхи, осики, рідше з дуба чи берези. Їх створювали двома способами. Перший полягав у створенні штучного дупла шляхом видовбування з боку колоди. Порожнина в цьому випадку мала трикутну в розрізі форму. Другий спосіб полягав у видовбуванні однієї з основ колоди. Тоді порожнина виходила більша, кругла в перерізі, але колоду потрібно було закривати дерев'яним кругляком.
Вертикальний отвір, що вів у порожнину, називали «довж». Через нього вибирали мед і чистили борть. Отвір закривали дерев'яним бруском, який теж називали «довж». Він кріпився за допомогою двох кілків, забитих вгорі та знизу над отвором. Самі ж бджоли залітали в борть через малі просвердлені отвори, «очі», «очка». Всередині щільники підтримувалися горизонтальними паличками («снозами»).
Зверху вулик-колоду накривали дашком з лубу, соломи, очерету, драниць («палубою», «яндилою», «яндолою»), берестою, а в XX ст. — толем, пластиком, шифером, плівкою, бляхою. Борті спершу розміщували в лісах, потім ближче до людських жител, ставлячи на розташовані на землі опори. Вертикально поставлені борті називали «стояками», горизонтальні — «лежаками».
На зміну бортям прийшли дуплянки — видовбані вулики зі знімним дном. Пізніше з'явилися дощаті розбірні вулики, близькі до сучасних. Борті продовжують застосовуватися як пастки для бджіл, аби зловити рій і перемістити його до сучасного рамкового вулика.
Захист бортей Бджолам загрожували ведмеді, куниці, дятли, тому більший вхід до вулика (довж) закривали бруском.
Для захисту розвішаних на деревах бортей і дуплянок від ведмедів використовували підвішену до дерева важку колоду (згідно зі словником Даля, в Мінській губернії такий пристрій називали «колоколом»). Залізши на дерево, ведмідь намагався відштовхнути від себе «колокіл», але нарешті падав з дерева на встановлене внизу кілля.
Галерея
Див. також Бортництво
Примітки
Джерела Т. О. Комаренко. БОРТНИЦТВО //