Театр «Пел-Мел» — театр малих форм і жанрів, який діяв у 1916—1920 роках у Києві на Хрещатику, 29.

У 1917-1918 — Театр легкої комедії та оперети «Пел-Мел».Хрещатик // pamyatky.kiev.ua

Історія Стаціонарний театр малих форм «Пел-Мел»Пел-Мел (Pall Mall) — вулиця в Лондоні, де у вікторіанську епоху містилися аристократичні клуби відкрився 1 вересня 1916 року в літньому приміщенні клубу Дворянського зібрання на Хрещатику, 29 (ріг Лютеранської).

За жанром це був театр легкої комедії, який у пресі називали театром «витонченої» комедії, театр мініатюр.

Глядацька зала клубу на 400 місць розмістилась на першому поверсі. Тут же ж були розташовані гримерні, фоє та вітальня.

Директором-розпорядником театру був Г. С. Бунін.

Театр відкрився концертом артистів державних імператорських і київських приватних театрів. Репертуар на початку діяльності театру включав сольні виступи артистів цих театрів, а також гастролерів, зокрема, Маргарити Ртіщевої (пародистка), А. С. Легат (балерина). З 1 жовтня і до кінця 1916 року ставились комедії Євстигнея МировичаЄвстигней Афіногенович Мирович (Дунаєв) — актор, драматург, народний артист БРСР, засновник театру ім. Я. Купали «Вова пристосувався» і «Вова у відпустці» в головній ролі з Г. Токарським. Глядачам подобались комедії Є. Мировича «Вільна любов», «Театр купця Єпішкіна» і «Двійник» Є. Мировича та відомого гумориста А. Аверченка.

Популярні актори запрошувались до виступів в театрі антрепренерами Г. С. Буніним і М. К. Максіним (Пфайфером) — відомим в майбутньому німецьким кінопродюсером. Режисером був Костянтин Бережний.Хрещатик відомий і невідомий / М. О. Рибаков. — К.: Кий, 2003. — с. 255Материалы к истории русского театра в государственных архивах СССР / И.Петровская. — Ленинградский государственный институт театра, музыки и кинематографии, 1966. — с. 241

Часопис «Театр и Искусство» 1917 року (№ 1) відзначав фінансові успіхи театру — антрепренери Максін і Бунін отримали чистого прибутку понад 45 000 руб.

У січні 1918 року театр тимчасово припинив свою роботу. Згодом його робота була відновлена. 28 травня 1918 співрежисером і провідним актором театру став В. М. Вронський, який працював тут до кінця серпня. Виступи В. Вронського спочатку в дуеті з Л. СамборськоюЛіна Семенівна Самборська — заслужений діяч мистецтв РРФСР, згодом з Є. Астровою в 1918 році мали великий успіх серед глядачів.

1918 року в театрі щоденно йшли 2 спектаклі, які починались о 18:00 і 19:45 вечора. В програмі: «Страшна помста» — буфонада, «У попа» — музичний вічний двигун, «Танці минулого і сьогоднішні» — буфонада, «Сіль до сварки» — інсценування без реквізиту і декорацій. За участі Юлії Бенеффі — танці, і Аркадія БойтлераАркадій Сергійович Бойтлер (1890, Москва — 1965, Мехіко) — актор, режисер театру і кіно, пантоміми і балету. — мімічні сцени.Театр и революция. Киев 1917—1920 // Александр Руденский

У жовтні 1918 в театрі виступав Аркадій Аверченко. Також тут виступали режисер і актор Аксель Лундін, актриса комедії і естради Олена ГрановськаГрановська Олена Маврикіївна (13.06.1877, Твер — 15.06.1968, Ленінград) — народна артистка РРФСР (1944), прима віденської оперети Корді Мілович, як конферансьє — актор Володимир Сладкопєвцев. В театрі виступали також московські акторки Є. В. Зелінська і Н. Струйська.

Театр існував до 1920 року.

Примітки

Література