Заборона жувальної гумки в Сінгапурі — одна зі складових заборон державного регулювання споживчої політики у Сінгапурі в Розділі 57 Закону Сінгапуру про контроль над виробництвом.Statutes of Singapore. Chapter 57: The Control of Manufacture Act (1992). Хоча завозити невелику кількість жувальної гумки до держави для особистого споживання не карається, за випльовування жуйки в неналежному місці та продаж існує штраф, який може сягати від 500 до 100 000 сінгапурських доларів.
Видання New York Times назвало Сінгапур «містом, в якому жувальна гумка заборонена на рівні з наркотиками».
Історія
Передумови Після запуску сингапурської системи швидкісного транспорту MRT у 1987 році повідомлялося, що вандали почали наклеювати жувальні гумки на датчики дверей поїздів, що перешкоджало належному функціонуванню дверей та спричиняло перебої в русі поїздів. Хоча такі інциденти були рідкісними, вони коштували дорого, та винних було важко знайти. На боротьбу з цим новий прем'єр-міністр Сінгапуру Го Чок Тонг запропонував заборону на жувальну гумку цілком, офіційно ввівши заборону в дію у 1992 році.
Коли заборона вперше була запроваджена, вона викликала багато дебатів та спротив. Деякі сінгапурці почали їздити до сусіднього міста Джохор-Бару у Малайзії, аби купити жувальну гумку. Уряд публічно «викривав імена» та «ганьбив» порушників, щоб стримати інших потенційних контрабандистів. Чорного ринку жувальної гумки в Сінгапурі так і не з’явилося, хоча деяким сінгапурцям час від часу вдається купити жуйку в Джохор-Бару для власного споживання.
Пом'якшення У 1999 році президент Сполучених Штатів Білл Клінтон та прем'єр-міністр Сінгапуру Го Чок Тонг домовилися розпочати переговори між двома країнами щодо двосторонньої угоди про вільну торгівлю (USS-FTA), які були продовжені за нової адміністрації президента Джорджа Буша.
Компанія Wm. Wrigley Jr. з Чикаго заручилася допомогою лобіста та конгресмена , тодішнього голови Підкомітету з питань торгівлі Палати представників США, щоб включити жувальну гумку до порядку денного Угоди про вільну торгівлю між США та Сінгапуром. Це спричинило дилему для уряду Сінгапуру, який з часом визнав користь для здоров'я певних видів жуйки, таких як ті що не містять цукру та містять лактат кальцію для зміцнення зубної емалі. Продаж цієї нещодавно класифікованої медичної жуйки був дозволений за умови, що її продавав стоматолог або фармацевт, який повинен вести облік імен покупців. Пізніше в 2004 році заборона була надалі пом'якшена дозволом антитютюнових та стоматологічних жувальних гумок, які можна придбати в міських аптеках за рецептом лікаря, зобов'язуючи аптекарів вести списки покупців.
Ефект Після запровадження заборони міські ради повідомили про значне зменшення кількості виплюнутих жувальних гумок в громадських місцях, і жувальна гумка перестала перебивати роботу дверей ліфтів та поїздів метро.
Примітки