Респу́бліка Сінгапу́р ( siṃha — лев і पुर pura — місто; ) — місто-держава, яка розташована на островах Південно-Східної Азії, що відділені від Малаккського півострова Джохорською протокою. Площа 734,3 км²; столиця — Сінгапур. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів.
Глава держави Халіма Якоб з 14 вересня 2017 року, глава уряду Лі Сянь Лун із 2004 року. Політична система: ліберальна демократія з обмеженнями для опозиції. Експорт: електроніка, нафтопродукти, гума, устаткування, транспортні засоби. Населення 5,2 млн осіб (китайці 75 %, малайці 14 %, тамільці 7 %). Мови: малайська (національна), китайська, тамільська, англійська (державні).
Сінгапур був частиною багатьох імперій, оскільки був заселений в другому столітті нашої ери. Тут був торговий пункт Ост-Індської компанії в 1819 році з дозволу Джохорського султанату. Британці здобули повну владу над островом в 1824 році, а в 1826 році Сінгапур ввійшов до складу Стрейтс-Сетлментс. Під час Другої світової війни Сінгапур був окупований японцями та повернувся під владу Британії після війни. Незалежність здобуто 1959 року. Сінгапур приєднався до нової Федерації Малайзія 1963-го, але його еліти не знайшли порозуміння з малайзійським урядом, в першу чергу через різне бачення застав формування нової малайзійської нації. Сінгапур був фактично вимушений підписати 7 серпня 1965 року акт державної незалежності. Через швидке зростання багатства вважається одним з Чотирьох азійських тигрів. Економіка сильно залежить від промисловості та сфери обслуговування. Сінгапур світовий лідер у кількох галузях, тут четвертий найбільший фінансовий центр у світі, другий найбільший у світі ринок азартних ігор, третій найбільший нафтопереробний завод. Порт Сінгапуру входить до п'ятірки найзавантаженіших портів світу. В країні більше доларових мільйонерів на душу населення, ніж у будь-якій іншій країні. Світовий банк відзначає Сінгапур як державу, де найлегше у світі робити бізнес.
Сінгапур — парламентська республіка з вестмінстерською системою урядування та однопалатним парламентом. Партія Народної Дії (ПНД) перемагала на всіх виборах відколи Британія надала незалежність в 1959 році. Правова система Сінгапуру походить від системи англійського права, до якої з часом були введені зміни протягом років, наприклад ліквідація суду присяжних. Популярний образ ПНД як сильне, досвідчене та висококваліфіковане керівництво, яке спирається на кваліфікованих державних службовців та на освітню систему з наголошенням на особистих здобутках та меритократії; але яка вважається деякими виборцями, опозиційними критиками та міжнародними спостерігачами як авторитарна та така, що занадто обмежує особисті свободи.
Сінгапур один з п'яти засновників Асоціації держав Південно-східної Азії, тут також розташований секретаріат APEC, держава є членом Східно-Азійського саміту, руху неприєднання та співдружності націй.
Етимологія Назва «Сінгапур» походить від малайського «сінга» (лев), слово запозичене з санскритського सिंह (siṃhá «лев»), і санскритського पुर (pura «місто»), тобто «місто лева», або «лев'яче місто». Згідно з малайською легендою, на цьому місці її герої зустріли лева.
Історія Сінгапуру
Найстаріші згадки про територію сучасного Сінгапуру існують у китайській літературі. Територія має різноманітні назви за стародавніми джерелами, зокрема назву «Темасек» (або «Тумасік») — з яванської — «місто біля моря», і перша згадка про назву «Сінгапур» датується XIII ст., що в перекладі з малайської означає «Місто Лева». Назва «Тумасік» збереглась до наших днів, сьогодні у назві офіційної резиденції прем'єр-міністра Сінгапуру «Шрі Тумасік»На суші і на морі (альманах) 1970 року — ст 172.
Відомо що з VII по XIII століття ця територія знаходилася під владою буддійської імперії Шривіджая, яка, у свою чергу, керувалася з сусіднього острова Суматра. В XI столітті територія була короткочасно окупована військом індійського короля. Острів переходив з рук у руки і в XVI столітті опинився під владою ісламського султанату Малакка. З часом стратегічно розташоване на шляху давніх морських шляхів місце зазнало повільного занепаду. У результаті португальської окупації Малакки керівний центр султанату перемістився до району Джохор, що між Малаккою та Сінгапуром. З цього часу Сінгапур підпорядковано султанатові Джохору.
Велика Британія в пошуку проміжних портів для своїх морських шляхів з колоній на сході підписала угоду 6 лютого 1819 року з султаном Джохору та керівництвом Сінгапура щодо надання дозволу англійцям створити свої поселення на цій території. Невдовзі тут була заснована британська факторія. З 1819 року Сінгапур процвітає як безмитний торговельний центр, підпорядкований Великій Британії. У 1824 році були підписані 2 угоди з голландцями, за якими Голландія визнає права британців на цю землю, та з володарями території щодо надання Сінгапурові статусу володіння Великої Британії в обмін на грошові винагороди.
З часом, у 1832 році, Сінгапур став адміністративним центром британських колоній у регіоні. У цей час до цих колоній, окрім Сінгапуру, увійшли Малакка та Пенанг. Порт Сінгапуру став найважливішим місцем на шляху транспортних суден, які сполучають Європу та Азію. До 1860 року населення зросло до більш ніж 80 тисяч мешканців за рахунок мігрантів з Китаю, Малайзії, Індії, Європи та інших країн.
У ході Другої світової війни Сінгапур бомбардувала японська авіація, і 15 лютого 1942 року окупований Японією. Після поразки Японії британці повернулися до Сінгапуру в лютому 1945 року.
У 1946 році Малакка та Пенанг приєдналися до Малайського Союзу і потім до Малайської Федерації у 1948 році. Сінгапур лишився королівською колонією Великої Британії. У 1948 році комуністами була зроблена спроба захопити владу, вони зазнали поразки, в колонії був оголошений надзвичайний стан, який протримався до 1953 року. Статус автономії надано 1959 року й у травні були обрані представники до законодавчих зборів загальним голосуванням, утверджена нова конституція, на чолі влади постав прем'єр-міністр Лі Куан Ю. 16 вересня 1963 року була сформована Малайзія, до її складу входить і Сінгапур з умовами збереження автономії в деяких політичних питаннях.
Сінгапур вийшов зі складу Малайзії 9 серпня 1965 року, і постав незалежною демократичною державою у складі Британської Співдружності Націй на чолі з президентом. Набув членство в ООН 21 вересня 1965 року.
Географія
Сінгапуру належать 63 острови, включно з головним островом, який широко відомий як Сінгапурський острів або Пулау-Уджонг. До Джохору в Малайзії ведуть два головні штучні сполучення: Джохорсько-Сінгапурська гребля на півночі та Друге сполучення Туаса на заході. Острови Джуронг, Пулау-Теконг, Пулау-Убін та Сентоса — найбільші з менших островів Сінгапуру. Найвища точка природна точка — пагорб Букіт-Тіма висотою 166 метрів .
Внаслідок процесу намивання землі, який збільшив площу Сінгапуру з 581,5 км2 в 1960-х до 704 км2 наразі; ця площа може зрости ще на 100 км2 до 2030 року . Деякі процеси утворюють злиття менших островів через намивання землі, щоб утворити більший та функціональніший острів, як було із островом Джуронг. 5 % землі Сінгапуру зберігають як заповідники . Через урбанізацію зникли головним чином дощові ліси, Природний заповідник Букіт Тіма єдиний значний дощовий ліс, що залишився.
У Сінгапурі екваторіальний клімат без чітко визначених сезонів, постійною температурою та тиском, високою вологістю та рясними дощами. Температура зазвичай коливається від 23 до 32 °C. Середня відносна вологість близько 79 % вранці та 73 % після обіду. Квітень та травень найгарячіші місяці року, та більш вологий сезон мусонів з листопада по січень. З липня по жовтень, часто буває легкий туман через загоряння кущів в сусідній Індонезії.
Незважаючи на надзвичайно щільну забудову, місто-держава зберігає залишки природних ландшафтів. Сінгапур слугує прикладом того, як у межах одного мегаполіса можуть співіснувати високотехнологічна інфраструктура й ділянки тропічних лісів, мангрових заростей і прибережних екосистем. За фізико-географічним районуванням світу Сінгапур належить до однойменного Сінгапурського острівного фізико-географічного району Малаккської області Індокитайської фізико-географічної країни.
Економіка
Сінгапур, порівняно з іншими країнами регіону, має добре розвинену ринкову економіку без помітної корупції, зі стабільними цінами на товари і високою заробітною платнею. Відсоток безробітних становить приблизно 3 %.
Економіка сильно залежить від експорту, зокрема від електроніки та виробництва.
Занепад світової економіки у 2001—2003 роках завдав шкоди й Сінгапурській економіці через зниження попиту у галузі технологій. Туристичний сектор постраждав через спалах гострого респіраторного синдрому у 2003 році. Економічні показники в останні роки почали показувати позитивні результати, так, у 2004 році ВВП країни зріс на 8 %, у 2005 році спостерігалося зростання на 5,7 %.
До незалежності в 1965 році, Сінгапур був столицею Стрейтс-Сетлементс (британських володінь на Малайському півострові) та Колонією Корони (що не має місцевого самоврядування). Ця країна була також основною військово-морською базою Британії в Східній Азії. Завдяки статусу основної британської бази в регіоні, а також маючи найбільший на той час сухий док у світі, у вигляді військово-морської бази Сінгапуру, місто було розрекламоване в пресі як «Гібралтар Сходу». Відкриття Суецького каналу в 1869 році викликало бум світової торгівлі й Сінгапур перетворився на головний торговий вузол у світі, а порт Сінгапуру став одним з найбільших та найзавантаженіших портів світу. До здобуття незалежності в 1965, Сінгапур мав ВВП на душу населення $ 511 та посідав третє місце у Східній Азії за цим показникомGDP (per capita) (1968) by country , NationMaster.com.. Після здобуття незалежності, прямі іноземні інвестиції та курс держави на індустріалізацію, оснований на планах Гох Кенг Свіі та Альберта Вінсеміуса, створили нову економіку.
На сьогодні Сінгапур має високорозвинену ринкову економіку, історично засновану на широкій транзитній торгівлі. Разом з Гонконгом, Південною Кореєю та Тайванем Сінгапур є одним з чотирьох азійських тигрів. Економіка Сінгапуру відома як одна з найбільш вільних, найбільш інноваційна, найбільш конкурентоспроможна, найсприятливіша для бізнесу та найменш корупційна у світі. В Індексі економічної свободи за 2011 рік Сінгапур посідає друге місце за вільністю економіки у світі після Гонконгу. Згідно з Індексом сприйняття корупції, Сінгапур також постійно посідає місце серед найменш корупційних країн світу, поруч з Новою Зеландією та скандинавськими країнами.
Сінгапур займає 14 місце серед найбільших експортерів та 15 місце серед найбільших імпортерів у світі. Країна має найбільший коефіцієнт торгівлі до валового національного продукту (ВНП) у світі 407,9 %, що вказує на важливість торгівлі для її економіки. Ця країна єдина в Азії країна, яка має кредитний рейтинг ААА у всіх трьох найбільших кредитно-рейтингових агентств — Standard&Poor's, Moody's та Fitch Ratings. Сінгапур приваблює велику кількість прямих іноземних інвестицій завдяки своєму розташуванню, вільним від корупції середовищем, досвідченою робочою силою, низькими податками та передовою інфраструктурою. У Сінгапурі знаходиться більше 7000 міжнаціональних корпорацій зі Сполучених Штатів, Японії та Європи. Тут розташовано також 1500 компаній з Китаю та 1500 з Індії. Іноземні фірми можна знайти практично в усіх сферах економіки. Сінгапур також є другим по величині іноземним інвестором в Індії . Приблизно 44 % робочої сили міста не є сінгапурцями. Більше десяти договорів про вільну торгівлю підписано з іншими країнами та регіонами.
Сінгапур також має один з десяти найбільших у світі золотовалютних резервівOfficial Foreign Reserves , Monetary Authority of Singapore.«Top 10 countries with Largest Foreign Exchange Reserves» , Shine, 8 September 2009.. Валютою Сінгапуру є Сінгапурський долар, який випускається Валютним управлінням Сінгапуру. Він дорівнює Брунейському долару.