Берлі Гриффін () — штучне озеро в центрі міста Канберра, столиці Австралії. Спорудження завершили 1964 року, після того як річку Молонгло в течії між міським центром і Парламентським трикутником перекрили греблею.
Об'єкт спроєктував Волтер Берлі Гріффін з використанням різних геометричних мотивів таким чином, щоб його осі відповідали природним географічним об'єктам території. Проте влада змінила його початковий план, і до його від'їзду з Австралії в 1920 році значних робіт завершено не було. Його схема залишилася невиконаною через Велику депресію і Другу світову війну. Проєктування відновилося лише в 1950-х роках. 1960 року, після тривалих політичних диспутів з кількох запропонованих варіантів, за енергійної підтримки прем'єр-міністра Роберта Мензіса, розпочато земляні роботи. Після завершення будівництва мостів і дамб у вересні 1963 року дамбу перекрили. Проте через посуху вода піднялася до цільової позначки лише в квітні 1964 року. Формально водойму відкрито 17 жовтня 1964 року.
Об'єкт розташований у приблизному географічному центрі міста, і, відповідно до початкового проєкту Гріффіна, був центральною точкою столиці. На його берегах зведено будівлі багатьох центральних установ, таких як Національна галерея Австралії, Національний музей Австралії, Національна бібліотека Австралії, Австралійський національний університет і Високий суд Австралії, неподалік розташований Будинок парламенту Австралії. Його околиці, зайняті переважно парковими зонами, є популярним місцем відпочинку, особливо теплої пори. Хоча купаються у водоймі рідко, її використовують для широкого кола інших розваг, таких як катання на човнах, рибальство і вітрильний спорт.
Водойма має орнаментальну поверхню завдовжки 11 кілометрів і завширшки не більш як 1,2 кілометра. Середня глибина становить 4 метри, максимальна — сягає 18 метрів біля дамби . Ця дамба, завдовжки 33 метри, регулює наповнення водосховища. Вона здатна витримувати особливо сильні повені, які трапляються раз на 5 тисяч років. Під час посухи рівень води можна підтримувати за рахунок спуску дамби , розташованої на річці , верхній притоці річки Молонгло.
Етимологія назви Озеро названо іменем Волтера Берлі Гріффіна, американського архітектора, який виграв конкурс на проєктування міста Канберра.
Історія проєктування
1909 року Чарльз Роберт Скрівенер (1855—1923) рекомендував майданчик для розміщення запланованої столиці країни міста Канберра. Одним із факторів вибору місця була можливість створення водного резервуару «для декоративних цілей за розумною вартістю»Lake Burley Griffin, Canberra: Policy Plan, p. 3.. Робота Скрівенера продемонструвала, що рельєф місцевості дає можливість створення водойми за допомогою загатиAndrews, W. C. (ed) (1990). Canberra's Engineering Heritage. Institution of Engineers Australia. ISBN 0-85825-496-4. p. 88..
1911 року розпочався конкурс на проєктування Канберри. Підготовлений Скрівенером огляд території передали архітекторам, які брали участь у конкурсі. Оскільки річка Молонгло протікала через заливну рівнинуSparke, pp. 4-7., то у своєму огляді Скрівенер чітко виділив сірим територію, зручну для створення штучного озера, близьку до пізніше фактично створеного об'єкта, і позначив чотири можливі місця для дамбиCanberra contour survey. 1909 National Library of AustraliaThe Griffin Legacy. National Capital Authority. Canberra. 2004. ISBN 0-9579550-2-2 page=51. Більшість конкурсантів зрозуміли натяк і включили у свої пропозиції штучну водойму.
Розробка Волтера Берлі Гріффіна Американський архітектор Волтер Берлі Гріффін виграв змагання і, після затвердження рішення журі міністром внутрішніх справ Кінгом О'Моллі, його запросили в Австралію для нагляду за будівництвом нової столиціLake Burley Griffin, Canberra: Policy Plan, p. 4.. Пропозиція Гріффіна, наповнена геометричними моделями, включала концентричні шестикутники і восьмикутники вулиць, що виходили з кількох центрівWigmore, p. 67..
За його проєктом водойма повинна була розташовуватися в центрі міста і складатися з центрального басейну у формі сегмента кола, західного і східного басейнів, обидва приблизно у формі кола, а також по обидва боки від них західного і східного озер, багато великих за площею та нерегулярної формиLake Burley Griffin, Canberra: Policy Plan, pp. 6-7.. Східне озеро передбачалося розташувати на рівні на 6 метрів вищому, ніж решта компонентівAndrews, p. 89.. Пропозиція Гріффіна була «найвизначнішою з представлених, і підкуповувала простотою і чіткістю».
Об'єкти було навмисно спроєктовано так, щоб їх орієнтація прив'язувалася до різних топографічних позначок Канберри. Водойми простягалися зі сходу на захід і ділили місто на дві частини. Вісь перпендикуляра до центрального басейну проходила від на південному березі (майбутнє місце розташування нового Будинку парламенту) на північ-північний схід через центральний басейн до його північного берега, потім вздовж до Австралійського військового меморіалу (спочатку на його місці планували розмістити казино). Якщо дивитися з Капітолійського пагорба, то повинно було здаватися, що військовий меморіал стоїть прямо біля підніжжя гори . На південно-західному кінці цієї осі розташовувався Wigmore, p. 64..
Прямий край сегмента кола, який формував центральний басейн, був водною віссю, що тягнулася на північний захід до , найвищої точки Канберри. Лінія, що проходила по північній частині міста паралельно до водної осі, вважалася муніципальної віссюLake Burley Griffin, Canberra: Policy Plan, p. 17.. По муніципальній осі пройшла , яка зв'язала у районі з центральним ринком. і повинні були, пройшовши з півдня від Капітолійського пагорба на північ до Сіті Гілл і центрального ринку відповідно, сформувати західний і східний кордони центрального басейну. Територія, розташована між цими трьома авеню, дістала назву і повинна була стати серцем проєкту Гріффіна.
Пізніше Скрівенер, як член урядового проєктного комітету, відповідав за зміну проєкту Гріффіна, що перемігAustralian Dictionary of Biography. Hoyle Arthur, 1988, A110093b. O'Malley, King (1858—1953).. Він рекомендував змінити геометричну форму водойми на природнішу і застосувати лише одну дамбу замість запропонованої Гріффіном серії гребель. Гріффін лобіював збереження чистих геометричних форм, але його протести було відхиленоAndrews, pp. 88-89.. Новий проєкт включав елементи кількох найкращих конкурсних пропозицій і його широко критикували за потворний вигляд. Новий план водосховища зберіг три басейни Гріффіна: східний, центральний і західний, хоча й у трохи змазаній форміWigmore, pp. 52-57..
Гріффін вступив у листування з урядом щодо проєкту і можливих змін, і його запросили до Канберри для переговорів з цього питанняWigmore, pp. 61-63.. Він прибув у серпні 1913 року і був призначений на посаду директора з проєктування і будівництва федеральної столиці строком на три рокиWigmore, p. 63..
Упродовж наступних років проєкт знову змінили, однак, планування водойми продовжувало здебільшого базуватися на початковій пропозиції. План 1918 року був опублікований і юридично захищений федеральним парламентом у 1926 роціSparke, p. 2.. Водночас, Гріффін мав напружені робочі стосунки з австралійською владою, а брак фінансування з боку федерального уряду призвів до того, що до часу його від'їзду в 1920 році виконано було лише незначні роботиWigmore, pp. 69-79.. Пропозицію 1920-х років зменшити розмір західного озера до лише стрічки води аргументували необхідністю забезпечити захист від повеней. Однак, опублікований 1929 року звіт Оуена і Піка довів, що початковий проєкт був обґрунтованим з гідрологічної точки зору.
Політичні диспути та зміни З настанням Великої депресії а після неї Другої світової війни розвиток нової столиці сповільнивсяSparke, p. 6.. Упродовж десятиліття після закінчення війни Канберру критикували за схожість з селомSparke, pp. 1-3., а її невпорядкований набір будівель вважали потворнимSparke, pp. 7-9.. Канберру часто глузливо описували як «кілька передмість у пошуках міста»Minty, p. 804..
Упродовж цього часу річка Молонгло протікала через територію, яку заливало під час паводків, що однак становила лише незначну частину від передбаченої планом Гріффіна водної поверхніSparke, p. 14.. Центр столиці являв собою переважно сільськогосподарські землі з невеликою кількістю будівель, здебільшого тимчасових дерев'яних, по обидва боки річкиSparke, pp. 6-7.. Ніщо в реальності не свідчило, що Канберру будували за якимось планом. Парламентський трикутник і основні ідеї Гріффіна були забуті. На випасній території, яка мала стати західним озером, розміщувалися Королівський канберрський гольф-клуб, іподром Ектона і спортивні майданчики, і людям доводилося розганяти худобу перед заняттями спортом. На місці північного берега центрального басейну розташовувалося звалище сміттяSparke, p. 5.. Жодних будівельних робіт не було впродовж 30 років з моменту від'їзду ГріффінаSparke, p. 131..
У 1950 році Комітет з планування та розвитку національної столиці запропонував виключити з проєкту східне озеро, найбільший компонент системиWigmore, p. 151.. Сьогодні на території, яку повинно було займати східне озеро, розташований район . Прийняття цього рішення мотивувалося тим, що в разі створення східної водойми було б затоплено близько 690 гектарів сільськогосподарської землі, а водостоку річки Молонгло не вистачило б для підтримки необхідного рівня води у водосховищі.
1953 року Комітет виключив з плану західне озеро, замінивши його звивистим руслом річкиWigmore, p. 152., завдовжки 110 метрів, яке покривало одну п'яту первісної площі об'єкта. Оскільки Комітет мав тільки дорадчі повноваження, то рішення про цю зміну приписують керівникам Департаменту внутрішніх справ, які вважали план Гриффіна занадто грандіознимSparke, p. 11.. Прихильники такого рішення вважали, що це буде більш економічно і збереже 350 гектарів землі для подальшого використання. Однак, згідно з проігнорованими інженерними звітами, скорочений проєкт насправді обійшовся б дорожче через складнішу структуру дамб, які, до того ж, були б менш здатні запобігати повеніSparke, pp. 13-14.Andrews, p. 90..
У початковий період консультацій перед внесенням змін в проєкт заперечень практично не булоSparke, p. 13.. Згодом критика скорочення площі водної поверхні посилилася. Процедуру зміни проєкту називали боязкою і непрозороюSparke, pp. 13-15.. Деякі організації скаржилися, що вони не мали можливості висловити свою думку до публікації змінSparke, p. 16., а багато політиків і головний архітектор міста не були поінформовані про нихSparke, pp. 16-17.. Критики з іронією натякали, що зміни в проєкт були пролобійовані впливовими членами , чиї поля мали бути затоплені передбачуваним західним озеромSparke, pp. 15-16..
Парламентський Комітет громадських робіт рекомендував Парламенту зберегти західне озеро. Після проведеного наприкінці 1954 року розслідування Комітет прийшов до такого висновку:
Створення західного озера бажане і піддається реалізації. Його виключив з проєкту Канберри Департамент внутрішніх справ без необхідного вивчення Комітетом з планування і розвитку національної столиці і замінив звивистим руслом, що збільшить капіталізовані витрати на суму близько 3 мільйонів. Водоймище в проєкті потрібно відновити. Ми рекомендуємо вжити необхідних урядових заходів якомога швидшеSparke, p. 17..
Прем'єр Роберт Мензіс розглядав стан національної столиці як конфузSparke, p. 30.. З плином часу його підхід еволюціонував від презирства до підтримки розвитку. Він звільнив двох міністрів, відповідальних за розвиток міста, оскільки вважав, що їхній діяльності бракує інтенсивностіSparke, pp. 31-32..