Варшавське воєводство () — історична адміністративно-територіальна одиниця Польської Республіки, що існувала до вторгнення нацистів у Польщу 1939 року.
З початком окупації Польщі нацистською Німеччиною остання утворила на території воєводства Варшавський дистрикт.
Адміністративний поділ Воєводство включало такі повіти: Блонський (адміністративний центр — Гродзиськ-Мазовецький), Варшавський, Венгровський (з 1939 р.), Влоцлавський (1938), Гарволінський (з 1939 року) Гостинінський, Груєцький, Дзялдовський (1938), Кутновський (1939), Ліпнівський (1938), Ломжинський (з 1939 р.), Ловицький (1939), Маковський, Мінський, Млавський, Нешавський повіт (центр — Александрув-Куявський; у 1938 р.), Остроленцький (з 1939 р.), Островський (з 1939 р.), Плоцький, Пшасниський, Пултуський, Радзимінський, Равський, Рипінський (1938), Серпецький, Скерневицький (1939), Соколовський (з 1939 р.), Сохачевський і Цехановський (до 1938 р.).
Населення Населення воєводства 1921 року становило 2 112 798 душSkorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej - Tom I - m. st. Warszawa, województwo warszawskie, Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, Warszawa 1925.
Поділ населення за національністю: поляки — 89,8%; 1 898 112 євреї — 7,7%; 163 646 німці — 2,2%; 47 384
Поділ населення за віросповіданням: римо-католицьке — 85,3%; 1 802 427 юдейське — 9,6%; 203 425 євангелістське — 4,1%; 87 427 маріавітське — 0,6%; 12 475 православне — 0,2%; 4637
Примітки