Ніу́е (; ), або Са́відж () — кораловий острів (у минулому атол) і однойменна країна в південній частині Тихого океану, в Полінезії. Відкритий капітаном Джеймсом Куком у 1774 році. Територія — 258 км². Населення — 1398 осіб (2009). Адміністративний центр — Алофі (586 мешканців). Офіційні мови: англійська та ніуе. Грошова одиниця — новозеландський долар.
З жовтня 1974 року має внутрішнє самоврядування в рамках «вільної асоціації» з Новою Зеландією, яка керує питаннями оборони і зовнішніх відносин Ніуе.
Основа економіки — вирощування кокосової пальми і бананів, виробництво копри. 80 % експорту йде у Нову Зеландію. Важливою статтею доходу є також експорт і продаж місцевих кустарних виробів.
Назва Повна сучасна назва острова — Ніуе-Фека (), яка використовується тільки в офіційних випадках або піснях. Вона складається з двох частин: слово niue утворилося від іменника niu («кокосова пальма») і перекладається як «ось кокосова пальма»; fekai перекладається як «канібал», хоча канібалізму на острові не існувало.
Проте найдавніша назва Ніуе — Нуку-ту-Таха (), яку дав, за місцевими легендами, першовідкривач острова, на ім'я Хуанакі (), і яку можна перекласти з мови ніуе як «самотньо стоїть острів». Інші історичні назви: Моту-ті-фуа (, що перекладається як «острів без фруктів»), Факахоа-моту (), Нуку-тулуеа (). Усі ці назви вийшли з ужитку, і їх можна почути тільки в ніуеанських легендах, піснях.
Інша історична назва Ніуе, Савідж (), пов'язана з ім'ям відомого англійського мореплавця Джеймса Кука, що став першим європейським першовідкривачем острова. У перекладі з англійської мови ця назва означає Острів дикунів. Пов'язано це з тим, що англійського мандрівника вороже зустріли місцеві тубільці.
Географія
Загальна географія
Державне утворення Ніуе складається з однойменного піднятого коралового атола і трьох підводних рифів, розташованих в Тихому океані в Полінезії між екватором і тропіком Козерога. Острів Ніуе розташований приблизно за 480 км на схід від островів Тонга, за 930 км на захід від острова Раротонга, головного острова Островів Кука і приблизно за 2400 км на північний схід від Окленда, найбільшого міста Нової Зеландії. Найближчі архіпелаги — Тонга (Дружби), що належать однойменній державі й розташовані на захід від острова Ніуе і архіпелаг Самоа, що лежить на північний захід та належить Самоа і Американському (Східному) Самоа.
Загальна площа Ніуе становить 261,46 км², що робить його найбільшим поодиноким піднятим атолом у світі. Найвища точка острова, безіменна височина недалеко від населеного пункту Муталау, сягає 68 м.
Рифи Ніуе + Назва Координати Опис Беверідж () Являє собою підводну гору, увінчану кораловим атолом, що відкривається під час відпливів. Довжина з півночі на південь — 9,5 км, ширина із заходу на схід — 7,5 км. Загальна площа — 56 км². Глибина лагуни — 11 м. Антіопу () Являє собою овальне плато діаметром 400 м. Мінімальна глибина — 9,5 м. Вперше помічений 1886 року британським судном «Antiope». Херенс () Вперше помічений у 1848 Херенсом з корабля «Thomas Dickenson».+
Геологія
Ніуе розташований на Тихоокеанській літосферній плиті, що перебуває в постійному русі в бік північного заходу (приблизно 1 см на рік). Коли острів Ніуе був ще активним вулканом, приблизно 2-3 млн років тому, він розташовувався приблизно за 20 км на південний схід від сучасного місцерозташування. Перебуваючи неподалік від жолобу Кермадек і жолоба Тонга, острів постійно рухається в бік останнього, і через кілька мільйонів років Ніуе буде повністю ним поглинутий.
Острів має дуже багату геологічну історію. У далекому минулому Ніуе являв собою активний вулкан, який приблизно 3 млн років тому згас, а його верхня частина, вища за рівень океану, зазнавала сильної ерозії унаслідок природних чинників (дощів, океанських хвиль). Протягом цього тривалого періоду відбулося формування коралового рифу, Муталау, названого на честь найвищої точки острова, а конус вулкана до настання льодовикового періоду в плейстоцені зменшувався в об'ємі унаслідок ерозії, а також охолодження і стиснення глибинних порід. Приблизно 1,6 млн років тому на Землі було відзначено зниження рівня океану через початок льодовикового періоду, в цей час сформувалася значна частина коралових утворень Ніуе, висохла лагуна в центрі острова.
Острів Ніуе складається з піднятого вапнякового плато, розташованого на вершині зануреного під воду вулкана. Це плато має горбистий рельєф і злегка чашоподібну форму: його краї сягають 68 м заввишки, а центральна частина — 30 м. Це свідчить про те, що в далекому минулому в цій частині острова була лагуна, яка згодом зникла через підняття острова. Центральне плато оточене вузькою терасою завширшки 100—200 м (висота — близько 28 м). Схили терас досить різкі з оголенням коралових порід, покритих великими тріщинами, що утворилися внаслідок водної ерозії. Узбережжя Ніуе дуже скелясте, зі стрімкими скелями і печерами. Існування схилів свідчать про те, що підняття острова відбувалося у два етапи. Острів облямований рифом.
Наявність значних запасів корисних копалин винятково у прибережній економічній зоні Ніуе є малоймовірною, оскільки процес седиментації в цьому районі відбувається дуже повільно. Однак на самому острові можливе існування родовищ радіоактивних елементів. Проте ніяких розробок на цей час не ведеться.
Клімат Клімат Ніуе спекотний і помірно вологий. Через відсутність гір і невелику площу кліматичні умови на всьому острові практично однакові. Чітко контрастують два яскраво виражені сезони: спекотний вологий сезон з листопада по березень, що характеризується високими температурами й вологістю та сезоном циклонів, і більш прохолодний сухий сезон з квітня по жовтень з теплими сонячними днями, прохолодними ночами і сильними бризами.
Середньорічна температура на Ніуе коливається незначно. Максимальна денна температура в січні-лютому становить 30 °C, в липні-серпні — 26 °C. Середньорічна кількість опадів становить близько 2180 мм, хоча в сезон дощів іноді може досягати показника в 3300 мм, а в посушливі місяці 80-140 мм. Основна частка опадів припадає на січень-березень. Посухи різної тривалості трапляються в будь-який час року, але більшість з них припадає на посушливий сезон. Переважають вітри, що дмуть зі сходу на південь, і перебувають під впливом зони південно-східних пасатів, яка межує з поясом тропічних циклонів.
Острів Ніуе розташований в південній частині поясу тропічних циклонів і в зоні південно-східних пасатів, унаслідок чого з квітня по жовтень на острові спостерігаються потужні шторми. Кожні десять років на Ніуе налітають руйнівні циклони.
Ґрунти та гідрологія
Ґрунти острова Ніуе не відрізняються родючістю, що в основному пояснюється неглибоким заляганням підстилаючої породи, виходом на поверхню вапняків і великою кількістю валунів. Іншими відмінними рисами острівних ґрунтів є висока пористість, високий рівень pH, високий вміст фосфору, кальцію і магнію та низький вміст цинку. Загалом ґрунти сформовані з осадових порід і складаються з вулканічного матеріалу з невеликою присутністю абісальної глини й глибоководних відкладів. На Ніуе виділяють такі чотири типи ґрунтів: Хікутаваке — чорноземи, утворені в основному з вапнякових порід; Хакупу — коричневі і зернисті підґрунтя; Фонуакула — коричнево-червоні підґрунтя; Палау — червоноземи.
Низька родючість ґрунтів накладає значні обмеження на розвиток сільського господарства. Присутність у деяких місцях ґрунтів з високим вмістом таких радіоактивних елементів, як уран і торій, свідчить про те, що в минулому ці ґрунти деякий час перебували в контакті з морською водою.
На острові Ніуе відсутні будь-які великі потоки води або струмки через високу пористість ґрунтів, в результаті чого дощова вода просочується крізь ґрунт. Дані геологічного дослідження острова показали, що на Ніуе також відсутня класична лінза води. Замість неї в центрі острова є пласт прісної води завтовшки 40-80 м і шар води під краєм колишнього атолу завтовшки 50-170 м, які мають тороїдну форму. Оскільки річок чи озер на Ніуе немає, уся прісна вода, що йде на побутові потреби, надходить з декількох свердловин.
Флора і фауна
На острові Ніуе росте 629 видів судинних рослин, 175 з яких є місцевими. Загалом на острові можна виділити дві великі зони флори: тропічні ліси внутрішніх районів Ніуе і прибережна флора. Значна частина острова вкрита чагарниками, лише кілька гектарів землі вкриті незайманими лісами.
Рослинний покрив Ніуе зазнав значного антропогенного впливу. Незаймані ліси збереглися лише в центральній частині острова, на сході й південному сході. У них здебільшого присутні високі дерева, з незначною кількістю чагарників і трав'яним покривом у нижньому ярусі лісу. Найбільший ліс острова має назву Хувалу, і будь-яка людська діяльність у ньому суворо заборонена. Значний простір Ніуе вкрито вторинним лісом, в якому виростає більша кількість представників флори, ніж у незайманих лісах. Там, де проводиться сільськогосподарська діяльність, утворюються невеликі хащі.
У внутрішніх лісах найпоширенішими видами дерев є , . Серед інших рослин трапляються , , , і . У нижньому ярусі рослинності переважають , , і різні види папороті.
У прибережній зоні переважно ростуть ті ж рослини, що й у внутрішньому районі Ніуе. Однак їхньою характерною особливістю є повільніший ріст. На березі трапляються численні чагарники, серед яких є , , , , , і .
Наземні ссавці представлені переважно інтродукованими видами: собаками, свинями і кішками. Єдиним місцевим наземним ссавцем на Ніуе є тонганська летюча лисиця (), що відіграє важливу роль в екосистемі острова — вона запилює значну частку місцевих рослин. Однак вирубка лісів, несанкціоноване полювання призводять до зменшення популяції цієї тварини. У прибережних водах водиться ендемічна отруйна морська змія — Pseudolaticauda schistorhynchus (місцева назва — катуалі).
На острові мешкає 31 вид птахів, жоден з яких не є ендеміком, проте підвиди плямистого личинкоїда-свистуна () і полінезійського шпака () є ендемічними — і .
Уряд Ніуе звертає значну увагу захисту довколишнього середовища. Тому на території острова є кілька заповідників. Найбільший з них — природоохоронна зона лісу Хувалу, розташована в східній частині острова між селами Ліку і Хакупу. На території цього заповідника знайшло прихисток близько 188 тисяч тварин. Площа заповідника — 54 км². На південь від села Хакупу є об'єкт спадщини та культурний парк Хакупу(), на території якого можна побачити декілька поховань і осель давніх ніуеанців, а також охоронна зона летючих лисиць «Тауга-Пека» (). На південь від мису Макапа влаштовано морський заповідник Анон (раніше відомий як Намоуі). Площа заповідника — 27,67 га.
Адміністративний поділ Острів Ніуе поділено на 13 округів, центрами яких є 13 сіл, назви яких мають округи.
+ Назва Назва англійською Площа, км ² Авателе Avatele 13,99 Алофі Alofi 46,48 Вайє Vaiea 5,4 Лакепа Lakepa 21,58 Ліку Liku 41,64 Макефу Makefu 17,13 Муталау Mutalau 26,31 Намукулу Namukulu 1,48 Тамакаутога Tamakautoga 11,99 Тоі Toi 4,77 Туапа Tuapa 12,54 Хакупу Hakupu 48,04 Хікутаваке Hikutavake 10,17+
Населення
Чисельність і розміщення Населення НіуеДані ЦРУ на 28 жовтня 2009 року та Департамента статистики на 2001–2006 роки.Структура населенняЧисельність населення1398 (2009, оцінка)Щільність населення5,3 чол./км² (2009)Середній вікзагальний: 30,7 (2006)Вікова структура0-14: 24,9 % (2006)15-64: 63,2 % (2006)старше 64: 11,9 % (2006)Частка міського населення39 % (2008)НароджуваністьЗагальний коефіцієнт фертильності2,606 ‰ (2006)Загальний коефіцієнт народжуваності18,46 ‰ (2001)СмертністьСмертність немовлят на 1000 народжених (вік до 1 року)29,4 ‰ (2001)Дитяча смертність(від 1 до 4 років) н/і (2001)