«Містер Джонс» () — американська мелодрама режисера Майка Фіггіса за твором Еріка Рота, у головних ролях якого знялися Річард Гір, Лена Олін, Енн Бенкрофт, Том Ірвін та Делрой Ліндо. Прем'єра фільму відбулася 8 жовтня 1993 року.

Сюжет Містер Джонс, харизматичний і енергійний чоловік, вправно домовляється про роботу на будівництві, але незабаром переживає маніакальний епізод і ледь не стрибає з даху, стверджуючи, що може літати. Його рятує від стрибка колега-будівельник Говард, який згодом доправляє його до психіатричної лікарні.

Джонсу помилково діагностують шизофренію, призначають ліки та виписують через брак місць, спричинений скороченням бюджету у лікарні, якою керує доктор Кетрін Голланд. Під час виписки з лікарні Джонс зачаровує докторку Елізабет "Ліббі" Боуен, яка, долаючи власні труднощі з розлученням та іншими пацієнтами, починає цікавитися його випадком.

Посеред чергового маніакального епізоду Джонс імпульсивно витрачає великі суми грошей на побачення та вистрибує на сцену під час концертного виконання Дев'ятої симфонії Бетховена, де починає диригувати. Його заарештували, відправили назад до лікарні, і лікарка Боуен поставила йому правильний діагноз біполярного розладу. Він зізнається Боуен та її колезі, доктору Патріку Шейю, що він понад двадцять років перебував у лікарнях, але завжди відмовляється від лікування свого стану.

Боуен намагається домогтися примусової госпіталізації Джонса для лікування, але під час слухання про його дієздатність він, завдяки своїй маніакальній енергії, виявляється чарівним та цілком раціональним. Він просить вибачення за інциденти на концерті та будівництві й оскаржує діагноз Боуен, заявляючи, що вона ніколи не бачила його у депресивній фазі. У результаті його звільняють.

Боуен підвозить Джонса додому після слухання, і поки він відкрито з нею фліртує, вона намагається дізнатися більше про його хворобу. Джонс зізнається, що уникає лікування, оскільки насолоджується перевагами манії, і, незважаючи на переконання Боуен, припиняє приймати призначений літій. Тим часом Говард, який знову зустрічає Джонса і занепокоєний ним попри його веселий та дружній настрій, зв'язується з Боуен. Вона знаходить Джонса у його квартирі у стані глибокої депресії і допомагає йому госпіталізуватися до своєї лікарні.

Боуен починає допомагати Джонсу з психотерапією, і той починає відкриватися. Говард відвідує Джонса, і вони стають друзями. Джонс рятує Боуена під час жорстокого нападу пацієнта, і вони зміцнюють свій зв'язок, коли вона втішає його, поки він бореться з тим, що втрачає переваги своєї манії під час прийому ліків та життя в лікарні.

Коли романтичний потяг між Джонсом і Боуен зростає, вона зв'язується з його колишньою дівчиною, щоб дізнатися більше про його минуле. Розлючений таким втручанням у його приватне життя, Джонс намагається залишити лікарню, але Боуен слідує за ним, зізнається у своїх почуттях, і вони проводять ніч разом.

Відчуваючи провину через неприпустимі стосунки, Боуен зізнається Шаю, який наполягає, щоб вона негайно припинила лікування та будь-які контакти з Джонсом. Джонса переводять до іншої лікарні, але незабаром він виписується звідти за власним бажанням. Пригнічена цим, а також самогубством іншої пацієнтки, Аманди Чанг, Боуен звільняється з роботи.

Джонс з'являється у будинку Говарда, і той швидко розуміє, що у Джонса почався черговий маніакальний епізод. Коли Джонс прямує до того самого будівельного майданчика, звідки він раніше намагався стрибнути, Говард зв'язується з Боуен. Цього разу, щойно з'являється Боуен, Джонс самостійно знаходить сили, щоб заспокоїтися. З її допомогою він нарешті приймає необхідність лікування свого стану, і вони щасливо примиряються.

У ролях Річард Гір — містер Джонс Лена Олін — лікарка Елізабет Бауен Енн Бенкрофт — лікар Кетрін Голланд Том Ірвін — доктор Патрік Шей Делрой Ліндо — Говард Брюс Олтман — Девід Лорен Том — Аманда Чанг Томас Копач — містер Вілсон Пітер Юрасік — лікар Роузен Леон Сінгер — продавець хотдогів Анна Марія Горсфорд — суддя Гарріс Едвард Паділла — працівник готелю Келлі Вільямс — Келлі Сел Лопес — Генрі Скотт Томсон — Конрад Білл Моузлі — робітник Валенте Родрігес — санітар Дана Лі — містер Чанг Ірен Цу — місіс Чанг Кеті Кінні — бездомна жінка Тейлор Негрон — Джеффрі Білл Пуллман — бригадир на будмайданчику (нема в титрах)

Виробництво Для підготовки до фільму Річард Гір, Майк Фіггіс та Ерік Рот вивчали біполярний розлад. Гір зустрівся з кількома людьми, які страждають на цей розлад, щоб отримати розуміння та знання про те, що саме слід точно зображати.

Хоча фільм вийшов тільки у 1993 році, більша частина зйомок розпочалася у листопаді 1991 року та була повністю завершена на початку 1992 року.

Відгуки Фільм отримав змішані відгуки критиків. Наприклад, агрегатор рецензій Rotten Tomatoes зафіксував 43% позитивних відгуків від 14 критиків. Водночас Metacritic, який використовує зважену середню оцінку, присудив стрічці 47 балів зі 100 на основі 24 рецензій, що також свідчить про «змішані або посередні» оцінки. Аудиторія, опитана CinemaScore, оцінила фільм середньою оцінкою В– за шкалою від А+ до F.

Кіноісторик Леонард Малтін зазначив, що «Гір грає чудово, але його екранна поведінка перетворює це на «Володаря припливів»». Дійсно, Річард Гір отримав похвалу за виконання ролі складного головного героя. Роджер Еберт із Chicago Sun-Times дав фільму три зірки з чотирьох, але зауважив, що стрічка була б кращою, якби романтична лінія між Джонсом і Ліббі була виключена, оскільки вона виглядала вимушеною та штучною.

Фільм дебютував на сьомому місці в прокаті.

Цікаві факти Мішель Пфайффер відмовилася від головної жіночої ролі, щоб зіграти Жінку-кішку Селіну Кайл у фільмі «Бетмен повертається».

Примітки

Посилання