__БЕЗ_ЗМІСТУ__
Негрито́си (, /nɪˈɡriːtoʊ/; від , «маленькі негри») — расова група в Південній і Південно-Східній Азії. Гілка великої австралоїдної раси; за іншою класифікацією — перехідний тип між негроїдною і монголоїдною расами.
Визначальними ознаками негритоської раси є низький зріст (140—155 см), темна шкіра і кучеряве волосся.
Охоплює низку значною мірою ізольованих малочисельних народів Індії (тубільці Андаманських островів), півострівних Малайзії й Таїланду (семанги), Філіппін (аета), Нової Гвінеї (тапіро та інші).
Негритоси мають прадавнє коріння, в їх жилах тече кров найдавнішого населення Південно-Східної Азії. Разом із тим їх не можна вважати реліктовими групами. Дослідження кістяків жителів Малайського півострова початку доби голоцену засвідчили, що це були люди середнього росту, які мали масивні черепи з дуже коротким, широким обличчям. Подальше зменшення зросту жителів півострова та формування у них більш граційних черепів пов'язують з адаптацію до умов навколишнього середовища, що відбувалося протягом останніх 10 000 років .
В культурному плані негритоси також не є однорідною групою. Негритоси Малайзії та Філіппін розмовляють мовами, близькими до мов їх сусідів, що належать відповідно до австроазійської та австронезійської мовних сімей. Мови андаманських аборигенів займають ізольоване положення. Більшість негритосів — це бродячі мисливці і збирачі. Але є й винятки, як, наприклад, племена айта та батак на Філіппінах, мендрик і ланог в Малайзії, що займаються землеробством .
Дані генетичних досліджень ставлять під сумнів спільне походження негритосів. Всі три групи виявляють між собою помітні відмінності в структурі мітохондріальних ДНК. Більше того, наприклад, семанги мають багато спільного зі своїми сусідами сеноями, які не належать до числа негритосів, а аета виявляють генетичну близькість із монголоїдними народами Філіппін.
Народи Андаманці Пучіквари Сентинельці Семанги Аета
Примітки
Джерела David Bulbeck. Craniodental Affinities of Southeast Asia's «Negritos» and the Concordance with Their Genetic Affinities . Human Biology: Vol. 85: Iss. 1, pp. 95-133. Wayne State University Press, 2013 Geoffrey Benjamin. Why have the Peninsular «Negritos» remained distinct? . Human Biology: Vol. 85: Iss. 1, pp. 445-483. Wayne State University Press, 2013
Література Evans, Ivor Hugh Norman. The Negritos of Malaya. Cambridge [Eng.]: University Press, 1937. Garvan, John M., and Hermann Hochegger. The Negritos of the Philippines. Wiener Beitrage zur Kulturgeschichte und Linguistik, Bd. 14. Horn: F. Berger, 1964. Hurst Gallery. Art of the Negritos. Cambridge, Mass: Hurst Gallery, 1987. Khadizan bin Abdullah, and Abdul Razak Yaacob. Pasir Lenggi, a Bateq Negrito Resettlement Area in Ulu Kelantan. Pulau Pinang: Social Anthropology Section, School of Comparative Social Sciences, Universití Sains Malaysia, 1974. Mirante, Edith (2014). The Wind in the Bamboo: Journeys in Search of Asia's 'Negrito' Indigenous Peoples. Bangkok, Orchid Press. Schebesta, P., & Schütze, F. (1970). The Negritos of Asia. Human relations area files, 1-2. New Haven, Conn: Human Relations Area Files. Armando Marques Guedes (1996). Egalitarian Rituals. Rites of the Atta hunter-gatherers of Kalinga-Apayao, Philippines, Social and Human Sciences Faculty, Universidade Nova de Lisboa. Zell, Reg. About the Negritos: A Bibliography. edition blurb, 2011. Zell, Reg. Negritos of the Philippines. The People of the Bamboo — Age — A Socio-Ecological Model. edition blurb, 2011. Zell, Reg, John M. Garvan. An Investigation: On the Negritos of Tayabas. edition blurb, 2011.
Посилання
Negritos of Zambales Andaman.org: The Negrito of Thailand Historycooperative.org: Africans and Asians: Historiography and the Long View of Global Interaction The Southeast Asian Negrito Негритосский тип меланезийской расы (негритосская раса или негрито) // Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. 2013