Експериментальний кіноцентр (Експериментальний центр кінематографії ), або Італійська національна кіношкола, був заснований у 1935 році з метою просування мистецтва кіно та кіноіндустрії.
Історія Експериментальний кіноцентр, що є найстарішою кіношколою (кіноінститутом) Західної Європи, був заснований у Римі в 1935 році стараннями , глави Генеральної дирекції у справах кінематографії при міністерстві друку і пропаганди уряду Беніто Муссоліні. Одним з ініціаторів створення кіношколи був видатний кінознавець, кінокритик і кінематографіст Умберто Барбаро, який у 1936—1948 роках займав посаду директора Експериментального кіноцентру.
З часу свого виникнення і до наших днів школа фінансується італійським урядом і зосереджена на освітній, дослідницькій, видавничій діяльності і теорії кіно. Експериментальний кіноцентр є найважливішою установою Італії для навчання, досліджень і експериментів в царині документального, художнього та анімаційного кіно.
Призначення Діяльність експериментального кіноцентру спрямована на вдосконалення кіномистецтва, кінематографічних і аудіовізуальних технологій, для чого слугують Фонд, Національна кіношкола та Національний кіноархів.
Адміністративна будівля Національної кіношколи розташована в Римі. Тут читаються трирічні курси для підготовки кваліфікованих акторів, режисерів, сценаристів, художників-постановників, сценографів, костюмерів, кінооператорів, звукорежисерів, фахівців з виробництва та монтажу фільмів.
Навчання Розташована поблизу кіностудії «Чінечітта», школа навчає своїх студентів упродовж трьох років, використовуючи технологію зйомки на 35-міліметрову кіноплівку. Конкурс серед вступників дуже високий: у кожен клас зараховується тільки 6 студентів.
Відомі випускники
Багато прославлених діячів італійського та світового кінематографу навчалися майстерності в Експериментальному кіноцентрі, у тому числі:
Режисери
Актори
Кінооператори
Примітки
Джерела Барбаро, Умберто // Экспериментальный киноцентр //
Посилання