Українська революція у Шостці — події Української революції — національно-визвольної боротьби українського народу у 1917—1919 роках у м. Шостка на Сумщині.
Перебіг подій
Початок революції Звістка про перемогу Лютневої революції швидко дійшла до ШосткиІсторія міст і сіл УРСР. Сумська область.
Розгубленість минула швидко і вже 4 березня 1917 була відправлена шосткинцями вітальна телеграма в Петроград. Також робітниками заводу було прийняте рішення створити, за прикладом Петербургу та Москви, свою Раду робітничих депутатів. Вибори призначили на 5 березня. Цей робочий день оголосили святковим, укороченим до обіду. З ранку 5 березня 1917 робітники кожної майстерні ШПЗ обирали на зборах свого делегата до організаційного комітету по створенню Ради. Опівдні відбулася маніфестація шосткинців по Садовій вулиці. Десь о другій годині дня натовп з червоними прапорами рушив від головних воріт прохідної до військової казарми. Там маніфестанти запросили солдатів Полтавського полку приєднатися до них. У солдатів теж вже були підготовлені червоні прапори, залишилося лише отримати дозвіл начальника команди на залучення акції ще й музикантів. Далі під звуки музики військового оркестру і зі співом революційних пісень шосткинці пройшлися по Садовій вулиці. На Базарній площі, на місці біля каплиці, розпочався мітинг з вітаннями Лютневої революції. Всього у демонстрації взяло участь близько 8 тисяч людей Большевистские организации Украины в период установления и укрепления Советской власти (ноябрь 1917 — апрель 1918 гг.). Сборник документов и материалов. Київ., 1962.
На зборах партії Соціалістів-революціонерів, яку у Шостці очолював Гнат Ахтирко, обговорювались плани щодо створення шосткинського ударного батальйону для відправлення на фронт, щоб той вів війну до остаточної перемоги над німцями. Після зібрання провели запис есерів в батальйон, першими записалися: Пантелій Киричек, Севастян Кореньков, Михайло Барков, Степан Шевченко, Михайло Івахно, Петро Гонченко, Захар Віник, Петро Никифоров та інші. Есерами було влаштовано велелюдний мітинг, де лунали заклики записуватися у батальйон. На мітингу намагалися виступити деякі пробільшовицьки налаштовані робітники та їх було усунено, а більшовика Шереметьєва, що виступив на мітингу намагалися вбити, але він заховався у натовпі. Перед відправленням бійців на фронт відбулося урочисте, з музичним супроводом, загальноробітниче засідання у літньому клубі ШПЗУправління СБУ в Сумській області № П-226, арк. 13 зв.. Приблизно у квітні 1917 року батальйон смерті, до якого за деякими згадками всього записалося понад 100 людей, було сформовано під командуванням офіцера, надісланого «від Керенського», та відправлено з Шостки через Льгов, Брянськ, Вітебськ, Псков та Виру на Ризький фронт. Батальйон зазнав поразки та повернувся додомуДАСО ф. Р-7641, оп. 1, спр. 431. арк. 162—164, 222, 230.
29 квітня у Шостці утворився український клуб і гурток «Просвіта» куди спочатку записалося 700 людей, а після маніфестації — ще 350 членів. При клубі читались лекції на політичні теми. Начальник порохового заводу полковник Юркевич закликав, «щоб завод був прилучений до Києва, а не до Петрограда через те, що до Петрограда далеко звертатись за всякими потребами і багато йде на се часу». Було зібрано 350 карбованців на національний фонд, заснований Українською Центральною РадоюУкраїнський з'їзд у Чернігові (8–10 червня 1917 р.) матеріали та коментарі.
У вересні 1917 року Шосткинська Рада робітничих і солдатських депутатів провела арешти серед місцевої буржуазіїЖовтень на Сумщині. Сумське обласне видавництво, 1958.
8 листопада 1917 року відбувся мітинг робітників Шосткинського порохового заводу, гарнізонних солдатів та громадян селища Шостки у кількості 1200 людей, що вітав жовтневе збройне повстання і закликав трудящих зміцнювати владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Присутні на мітингу привітали Уряд робочих, селян і солдатів і закликали повсталих в Петрограді товаришів пильно стежити за тим, щоб завойована влада залишилася в руках рад робітників, солдат і селян, закликали не довіряти влади меншовикам, оборонцям і правим есерам — партіям, що виступали за продовження світової війни, як оборонної. Мітингувальники закликали, щоб новий російський уряд був відповідальний тільки перед Всеросійською радою робітничих і солдатських депутатів, а діяльність його повинна контролюватися виконавчим комітетом цієї радиТрудящиеся Сумщины в борьбе за власть Советов (1917—1920 гг.). Сб. док-тов и мат-лов, Сумы, 1957, стор. 56.
У кінці листопада — на початку грудня 1917 року Конотоп, Путивль, Глухів, Шостку та інші населені пункти Сумщини зайняли озброєні сили УНР (так звані «курені смерті»). Більшовицькі організації пішли в підпілля і розгорнули підготовку до збройної боротьби проти Центральної Ради.
Перша більшовицька окупація
З початком Радянсько-української війни, у грудні 1917 р., відбулася перша більшовицька окупація Шостки силами загонів петроградських і московських робітників, сформованих з учасників жовтневих боїв у Москві. Шостку до 14 січня 1918 року обороняв загін Вільного козацтваІванущенко Г. Повстантський рух на Сумщині 20-х — 30-х рр. ХХ ст. стор. 12. Відомо, що перед тим у Шостці та Воронежі зокрема знаходилось 50 — 60 козаків вільного козацтва сотенного (штабскапітана) Монастирського. Шосткинські більшовики одразу, у грудні 1917 р., зорганізували свій перший революційний комітет.
25 січня 1918 року до Шостки виїжджав молодший брат Симона Петлюри, командир куреня Дорошенківського полку, Олександр Петлюра, де очолював таємну бойову повстанську організацію. В той час Симон розпочав організацію козацьких добровольчих відділів. Із таким відділом під кінець січня 1918 року Олександр вирушив визволяти захоплений більшовиками Київ.Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с.: іл. Стор. 333Stępień Stanisław. Mjr Aleksander Petlura (Chorolski). Przyczynek do dziejów służby kontraktowej Ukraińców w Siłach Zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej / Od ugody hadziackiej do Unii Europejskiej. Tom I. Rzeszów — Lwów — Iwano-Frankowsk 2012.
9 лютого 1918 р. Центральна Рада підписала з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією Берестейський мирний договір за яким в тому числі Німеччина та Австро-Угорщина надавали молодій державі збройну допомогу в боротьбі з більшовиками. Це спричинило поспішну «евакуацію» більшовицьких військ з території України. року Друга (Особлива) армія під командуванням анархіста Опанаса Ремньова увійшла до Шостки з загоном з 300 стрільців-червоногвардійців і моряків з чотирма кулеметами, маючи резерв на станції Терещенська зі 100 стрільців при 3 кулеметах і двох броньовиках та заснував там свій штабЦДАВО України, Ф. 2301, оп. 2, спр. 20 «Документи про розслідування причин вибуху на Михайлівському Шостенському пороховому заводі: відомості, листування, плани місцевості, фотокартки, тощо. Доповідь про діяльність демобілізаційної комісії заводу»... Водночас на Шосткинському пороховому заводі (ШПЗ) почала діяти більшовицька евакуаційна комісія, метою якої було вивезення цінного обладнання порохового заводу та грошей призначених для виплати робітникам до Росії. До того ж, не зустрівши підтримки серед населення Шостки, Ремньов уже беззаперечно заявив про його намір підірвати завод «в ім'я спасіння Росії». В той же час шосткинські меншовики та есери об'єдналися та створили спільний підпільний штаб, який знаходився в будівлі заводоуправління. Більшовики та промосковськи налаштовані шосткинці перебували в меншості до пануючої самостійницької більшості Шостки.
Бій під Шосткою
На було скликано мітинг, на якому підлягало вирішенню питання про організацію збройного опору загону Ремньова із застосуванням всіх видів зброї та її мобілізації всюди, де тільки вона знайдеться. Цей мітинг зібрався у дворі казарми полку. Есери пропонували підняти повстання проти Ремньова і більшовиків, яких називали бандитами та закликали боротися «за єдину, неділиму Україну», агітували, що «більшовики прислали бандитів, які хочуть пограбувати завод, забрати усі верстати та цінності заводу, робітників залишити без праці та зруйнувати завод»Управління СБУ в Сумській області № П-13312, арк. 46. Перевага проукраїнських настроїв в Шостці була закономірною, бо 80 % (6,5 тис. людей) її населення становили українці. Мешканці Шостки були виведені з терпіння поведінкою Ремньова, його наміром пограбувати завод та оголошеною ним мобілізацією чоловіків від 20 до 30 років. Організатори мітингу зажадали розкрити цойґгаус зі зброєю і видати її робітникам, які негайно почали її розбирати. Ремньовці вислали зі ст. Терещенської сотню солдатів та комісара Іллю Моргуна для переговорів з «караульним полком», що постійно стояв у Шостці. Під'їхавши до казарм полку, Моргун закликав припинити розбирати зброю зі складів, звернувся до солдат: «Товариші, солдати, ми просимо вас не втручатися, нам потрібний порох»… Пролунав постріл з 2-го поверху і Моргун, обливаючись кров'ю, упав біля сходів казарми. Моргун загинув від рук меншовика білогвардійця Григорія Юрченка і його сподвижника Романа ЛитовченкаРомченко М. Броня из песка // ЦДАГО України, ф. 59, оп. 1, спр. 1137. Солдати роззброїли ремньовців. Шість членів ради робітничих і солдатських депутатів були заарештовані.
Мешканці Шостки, озброївшись гвинтівками місцевої «караульної команди», що розбіглася, повстали. Повстанці розігнали місцеву раду, більшовицький комітет, евакуаційну комісію та відкрили рушничну стрілянину по вагонах штабу Особливої армії Опанаса Ремньова. Ремньов на деякий час відступив. У цей час шосткинські повстанці сформували штаб, розбилися на загони. На ранок шосткинцями було за всіма правилами військової техніки обладнано лінію оборони, а на базарі поставили гармати. Були організовані інтендантська служба, санітарна частина, були споряджені спеціальні команди для підриву залізничних мостів. У майстернях закипіла робота з виготовлення патронів, снарядів та бомб. Селяни, дізнавшись про повстання, навезли робочим обози хлібу та інших харчів. У повстанні взяло участь за деякими даними до 3-х тисяч шосткинців. Шосткинцями було направлено делегацію в німецький штаб з проханням швидше зайняти пороховий завод, інакше його розберуть і підірвуть більшовикиЦДАГО України, Ф. 59, оп. 1, спр. 386, арк. 12 / Дубок П. В., Успенський П. С. Про героїчну боротьбу Шосткинської партійної організації з контрреволюційним повстанням у березні-квітні 1918 р. у м. Шостка Сумської області.
Бій з загоном Ремньова, якому на допомогу прибув партизанський загін з Брянська почався за участю кулеметів та тривав п'ять діб, протягом яких шосткинці вільно відбивали напади більшовиків, причому робітникам вдалося підбити більшовицький потяг, відняти броньовик та підстрелити аероплан, з якого пілота було взято в полон. Повстанці намагалися відремонтувати літак та використати його проти червоноармійців, летіти мав Костянтин Юрченко.
До ст. Терещенська повстанцями було відправлено команду, щоб підірвати залізничний міст до Шостки та декілька розвідок, щоб довідатися про сили ремньовців, їхнє озброєння та дух. Не доходячи до мосту з'явився більшовицький бронепотяг та відкрив вогонь. У результаті були вбиті. Впіймавши розвідників, ремньовці довідалися, що керівництво шосткинських робітників перебуває в руках полковників і що «караульний полк» не бере жодної участі в бою проти ремньовців.