«Кавказький бранець» () — перша з циклу південних байронічних поем російського поета Олександра Пушкіна. Поема написана у 1820 —1821 роках, розпочата у Гурзуфі, закінчена 20 лютого 1821 року у Кам'янці (маєток В. Л. Давидова).
Сюжет В основу сюжету покладено романтичну історію пристрасної любові розчарованого, бунтівного героя (полоненого російського офіцера) до «дітей природи», не зіпсованих цивілізацією (їх представляє прекрасна черкешенка). Ця лірична тема подана на епічному тлі краси безмежного Кавказу, екзотичного життя горян, Кавказької війни.
Оцінки, критика
Про грандіозний успіх поеми свідчить той факт, що ще під час перебування поета в південному засланні Дідло поставив на її сюжет в Петербурзі балет, де в головній партії була задіяна знаменита Істоміна. Серед численних наслідувань примітна однойменна поема 14-річного Лермонтова, що запозичила з першоджерела цілі фрагменти тексту.
Як і наступна, кримська поема Пушкіна, «Кавказький бранець» залишався при житті поета найпопулярнішим його творомМирский Д. С. Пушкин // Мирский Д. С. История русской литературы с древнейших времен до 1925 года / Пер. с англ. Р. Зерновой. — London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1992. — С. 135—159.. Володимир Набоков характеризує обидві східні поеми Пушкіна як «стрімкий потік не розбитого на строфи чотиристопного ямба»В. Набоков. Комментарий к роману А. С. Пушкина «Евгений Онегин». СПб, 1998. С. 213.. Згодом Пушкін іронічно відмежовується як від ототожнення себе з героєм «бранця», так і від романтичних «шаленств» стилю поемиЯкубович Д. «Кавказский пленник» // Путеводитель по Пушкину. — М.; Л.: Гос. изд-во худож. лит., 1931. — С. 163—164.:
Завершує поему віршований епілог, що оспівує російське підкорення Кавказу і особливо мужність командуючого Єрмолова. Це післямова викликала гнівну одповідь з боку близьких до поета людей ліберальних поглядів, зокрема, П. А. Вяземського:
Примітки
Посилання Поэма «Кавказский пленник» на сайті rvb.ru