Вступ Маєтки, що розмістились на теренах України, переважно зводились зодчими-іноземцями. Прізвища вітчизняних митців у більшості випадків не збереглися. Про це з сумом писав у 1916 році Григорій Лукомський, досліджуючи маєтки Харківської губернії.
У XVI–ХІХ століттях на українських теренах оселилась чимала кількість шляхти литовського, польського, німецького, дворян російського походження. Цей факт визначав деякі стильові особливості маєтків, їх наповнення та структуру. Зокрема вводились готичні елементи.
Вибір митця залежав від фінансового становища власника. Факт участі зодчого-іноземця у проєктуванні та будівництві маєтку підсилював статус суспільної значущості та заможності власника. Водночас власники, що належали до іншої категорії (середнє дворянство, козацька старшина) залучали до творчого процесу в свої маєтки українських або російських митців, учнями яких іноді ставали обдаровані кріпаки.
Втім, інколи власники особисто ставали зодчими у своїх маєтках. Серед них були П. Кочубей, В. Тарновський, І. Скоропадський, П. Ґалаган. Зокрема про творця Качанівського маєтку В. В. Тарновського сучасники писали:
Митці, які творили маєтки України
А Агеєнко Олександр Наумович (1853 — ?) — український архітектор. Автор і будівничий палацу в маєтку с. Василівка (Запорізька обл). Адамсон Амандус Генріх (1855—1929) — естонський скульптор. Автор паркової бронзової композиції «Русалка на скелі з дитиною на руках серед бурхливого моря» в маєтку. Аква Андреа дель (1584 — ?) — військовий інженер, архітектор. За походженням італієць (м. Венеція). Після 1608 року працював у Галичині. У 1626—31 роках керував будівництвом замку в Збаражі, згодом брав участь у спорудженні фортеці в маєтку с. Ягільниця. Арво Ф.(? — 1902) архітектор французького походження: автор великого маєткового комплексу: парк «Кайзер», господарські споруди (1897—1902) у смт Антоніни. Альбрехт Едуард Андрійович (Августович) (1871—1938) — вчений, садівник Нікітського ботсаду, який обіймав посаду завідувача відділу плодівництва і Верхнього парку. Викладач Нікітського училища садівництва і виноробства. До 1919 року Садівник імператорського маєтку «Ореанда», згодом виноградар у маєтку м. Форос. Алфьоров Микола Федорович (1780—1848) — український архітектор, художник, гравер, письменник, автор проєкту церкви (1808) у маєтку с. Великий Бобрик. Антокольський Марк Матвійович (1843—1902) — російський скульптор. Автор надгробку в маєтку с. Іскрисківщина
Б Бауман Фридерик (1765/1770-1845) — архітектор і скульптор-декоратор. Автор палацу (1820-30) у маєтку м. Мостиська; садибний будинок у с. Йосипівка (Буський район); проєкт фасаду в палаці (1820) с. Верхня Білка. Бартецький — ландшафтний архітектор. Виконав первісний проєкт і закладку парку в «Олександрії». Бланк Карл Іванович (1728—1793) — російський архітектор, автор проєкту палацового комплексу (1770) «Качанівка»; ймовірно автор Успенської церкви (1787) с. Вишеньки; надавав креслення і консультації при будівництві палацового комплексу в с. Ташань. Блеріо — французький чи італійський архітектор. Створював проєкти будівель на території Правобережної України наприкінці 18 ст. Стиль — класицизм. Ймовірно є автором двох одноповерхових флігелів в маєтку с. Верхівня (1880 –ті рр.) і Шпичинцях. Блор Едвар (1787—1879) — англійський архітектор, автор проєкту і головний будівничий палацу (1832) смт Алупка. Бістерфельд І. Є. (? — 1826) — австрійський ландшафтний архітектор і садівник. Виконав первісне розпланування парків (1823—1825) у с. Сокиринці та с. Дегтярі. Білогруд Андрій Євгенович (1875—1933) — архітектор, реставратор, ректор Академії Мистецтв. Звів пташник (1912) у с. Качанівка. Бенгардт — польський садівник. Розширив та удосконалив парк у смт Кагарлик. Беное Карло — французький архітектор, перебудував замок на палац (1672) в маєтку Станіслав (нині м. Івано-Франківськ). Ботані Домінік — італійський архітектор. Автор парку (1793—1797 рр.), костелу святого Іоанна Хрестителя (родова усипальниця родини Браницьких) у м. Біла Церква в маєтку «Олександрія». Боффо Франц Карлович (1796—1867) — італійського походження. Автор проєкту палацово-паркового ансамблю в смт Алупка, садибного будинку (1820) в с. Чорномин; а також проєктував у м. Одесі міські садибні комплекси, зокрема М. Воронцова: палац, Орловський флігель (1828), стайні (1826), господарські будівлі (1826-29), садові павільйони. де Брикс — ймовірно, французький архітектор. Заклав парк (кін. 18 ст.) у маєтку с. Булацелівка.
В Валлен-Деламот Жан-Батист (1729—1800) — французький архітектор. Працював у Росії протягом 1758—1775 років. Автор проєкту палацово-паркового ансамблю і Воскресенської церкви (1765—1771) в м. Почепи (Брянська обл., нині РФ). Васильєв Євгеній Олексійович (1778—1833) — український архітектор, проєктував будівлі в стилі класицизму, стажувався у Джакомо Кваренгі, працював у Богодухові і Харкові. Автор храму Покрови Пресвятої Богородиці (1822) в маєтку с. Куньє. Вітт — ландшафтний архітектор. Автор парку в маєтку «Олександрія». Вітковський — польський пейзажист. Автор проєкту і закладання парку в маєтку с. Забілиння. Вегенер Оскар Емільєвич (? — 1920) — петербурзький архітектор, швейцарського або австрійського походження. Певний час мешкав і працював у Криму. Його роботи: палац Олександра III (Масандра), садиба Веніаміна Стамболі (Феодосія), церква св. Миколая (Нижня Массандра), палац в маєтку «Мухалатка». Владиславський-Падалка Іполит Васильович — український художник. Вніс коректив до проєкту парку в смт Асканія-Нова; автор проєкту і закладки парку в с. Веселі Боковеньки.
Г Гапон Ю. Ф. — український селянин, садівник. Доглядав парк у маєтку с. Сокиринці. Гарасимович Петро Віталіс (1857—1914) — польський скульптор. Автор скульптурного оздоблення палаців у маєтках: смт Журавно; смт Великий Любінь; с. Вишня; с. Сороцьке; с. Остап'є. Гійом Левассер де Боплан — інженер (1600—1673): с. Підгірці. Гінгер Сергій Григорович (Цалек Гершевич) (1870—1937) — російський інженер-архітектор, член Петербурзького товариства архітекторів. Працював у стилі модерн і неокласика. Автор проєкту і будівництво садиби в смт Селезнівка. Гебенштрейн Крістіан — ботанік-аматор і власник маєтку. Автор проєкту парку в маєтку смт Шарівка. Годегард П. І. — архітектор, працював у стилі раннього ампіру. За проєктом побудував садибний ансамбль в маєтку м. Яготина який включав: житловий будинок, флігель, домашню церкву. ван Геєрт Е. Панаерт — бельгійський ландшафтний архітектор. Автор проєкту з розширення парку в маєтку м. Немирів; Гейтон — англійський архітектор. Керував будівництвом столового і центрального корпусів палацово-паркового ансамблю (1832) в маєтку смт Алупка. Гойріх Ян — архітектор. Побудував господарський двір у маєтку с. Печера; автор проєкту млинарського комплексу (1894—1898): споруди млина, крупорушка, комори, дамба у с. Сокілець (Тульчинський р-н, Вінницька обл). Голландський Павло Іванович (1868—1939) — архітектор. Побудував палац (1910—1911), проєкт парку в с. Дениші; маєтковий комплекс: парк і споруди в маєтку с. Шпитьки. Горголевський Зигмунд (1845—1903) — реставрував замок (1882) у маєтку смт Олика. Городецький Лешек Дезидерій Владислав (1863—1930) — український архітектор польського походження. Автор проєкту мавзолею графів Потоцьких у с. Печера, на цоколі якого польською мовою викарбувано: «Планував Владислав Городецький» та «Будували Костянтин і Яніна з Потоцьких подружжя Потоцькі. 1904». У маєтку смт Шпиків звів цукроварню і будинок управителя маєтком; у маєтку с. Рахни-Лісові побудував каплицю біля палацу. Гофман Ю. — архітектор. Збудував палац (~1809) у маєтку м. Кременець. Гульд Вільям (1735—1812) — англійський садівник. Особистий садівник князя Г. О. Потьомкіна. Творив парки в Сімферополі, Бахчисараї, парк у м. Богоявленську (тепер околиці м. Миколаєва — Корабельний район); парк (1790-ті) у м. Дніпрі. Гунт Вільям (Хант) — англійський архітектор. Автор проєкту і керівник будівництва бібліотечного, Шуваловського, господарського корпусів, башти біля в'їзних воріт, павільйону в парку, Бахчисарайського дворика (1846) у маєтку М. С. Воронцова (м. Алупка); будівництво палацу (1831—1836) у смт Гаспра. Гуркат Гнат Іванович — український ландшафтний архітектор. Автор парку (1870) в с. Маліївці;
Д Давидов Микола Львович (1860—1930) — садівник і власник маєткового дендропарку (1893) «Веселі Боковеньки». Брав участь в створенні проєкту нового парку в Тростянці. Спроектував та керував проєктами парків в м. Кривий Ріг та Долинська. Депрес Яків Блангей — французький архітектор. Ймовірно автор проєкту, керував будівництвом палацу (1724) у смт Вишнівець. Делінгер — садівник-ботанік: парк (1834) у смт Лівадія. Дюфрен — французький художник-пейзажист: первинний проєкт парку в смт Асканія-Нова. Патер Йоахім — швейцарський садівник. Парк (1834) у смт Лівадія. Дубровський Павло Андрійович (1783-після 1837) — український архітектор. Автор проєкту і будівничий садибного ансамблю: палац (1824—1829), службові флігелі (1825—1831), стайня, огорожа і в'їзна брама, альтанка (1829), оранжерея, місток у парку в маєтку с. Сокиринці; садиби в с. Дегтярі.
Е Ельсон Філіп Федорович (1793—1867) — російський архітектор. Керував будівництвом палацу в маєтку Салгірка (1826—1827), палацу (1831—1836) у маєтку «Олександрія» в смт Гаспра (Крим); автор проєкту реставрації Бахчисарайського ханського палацу (1821) Енс А. — садівник, працював (1815—1869 рр.) у парку в маєтку. «Олександрія». Ешліман Карл Іванович (1808—1893) — архітектор-будівничий, уродженець Швейцарії. Вивчав архітектуру в Паризькій академії мистецтв. З 1834 р. «казенний» архітектор Південного Криму. У 1828 р. прибув до Кореїзу. Протягом 1829—1831 рр. працював на замовлення княгині Голіциної. Будував маєток «Лівадія» за проєктом І. Монігетті. Окрім того, поштовий дім в Ялті, господарські будівлі в Ореанді. Євстигнєєви (брати) — російські ландшафтні архітектори Автори первинного проєкту парку в маєтку с. Тростянець. (1811—1864) — російський архітектор: садибний будинок у с. Понуровка (Нині РФ Стародубський р-н Брянська обл.)
З Замирайло Віктор Дмитрович (1868—1939) — український художник. Автор проєкту маєтку (1905—1912) с. Паркове «Новий Кучук-Кої». Заремба Ж. Л. — кріпосний садівник-майстер Ф. Потоцького. Керував закладкою лісопосадок у маєтку «Софіївка». Зарудний Микола Олексійович (1859—1919) — садівник і власник маєткового акліматизаційного саду (1837) у с. Софіївка Полтавської обл. Захаревич Юліан Октавіан (1837—1898) — український архітектор вірменського походження. Автор проєкту садиби (1882) у с. Псари, палацового ансамблю (1889) у смт Гусятин.
І Іттар Генріх Гіацинт Сальватор (1773 — після 1850) — архітектор. Син архітектора Стефано Іттара. Ймовірно автор садибного комплексу (1830 р.) в с. Чернятин; модернізація палацу і флігелю (1815—1830) у с. Шпанів, палац (1827—1830) у смт Ямпіль; ймовірно палац у с. Підлужне; палац у м. Дубно
К Кайзер — ландшафтний архітектор. Створив парки в маєтках: смт Антоніни; с. Молочки; с. Троща; м. Романів Калініченко — будівничий парку у смт Кагарлик Київська обл. (М. І. Чертков); Кебах Карл Антонович (1799—1851) — ландшафтний архітектор німецького походження. садівник парку в Алупці. Первісне планування парку в Масандрі, парк у смт Кореїз Кнакфус Я. Е. — архітектор. Керував реконструкцією замку (1737-55) в смт Олика Круподеря Іларіон — садівник парк у с. Тростянець Камерон Чарльз (1843—1812) — шотландський архітектор. До приїзду в 1779 році Російську імперію жив в Італії. Автор проєкту і будівництво палацового комплексу у м. Батурин; ймовірно проєкт палацу Г. М. Теплова у м. Батурин. Каразін Іван Назарович (1780—1836) — садівник і власник маєткового дендропарку (1809) біля хутора Основ'янівці (нині смт Краснокутськ).