Володимир Йосипович Тюленєв (, залізнична станція Дебальцеве Катеринославської губернії, тепер місто Донецької області — , місто Київ) — український радянський і партійний діяч, 2-й секретар Ізмаїльського обкому КП(б)У, начальник політвідділу Дніпровського річкового пароплавства. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Життєпис Народився в родині робітника-залізничника. Трудову діяльність розпочав наймитом у заможних селян. У 1924—1926 роках — робітник радгоспу «Степовий» на Харківщині, де вступив у ряди комсомолу.

У 1929 році закінчив Ізюмський педагогічний технікум. Перебував на комсомольській роботі: працював секретарем Зміївського районного комітету ЛКСМУ на Харківщині.

Член ВКП(б) з 1932 року.

Працював помічником начальника політичного відділу Іванівської машинно-тракторної станції (МТС) на Полтавщині, партійним організатором на транспортних підприємствах.

У 1938—1940 роках — 2-й секретар Ізюмського міського комітету КП(б)У Харківської області.

З липня 1940 року працював у Бессарабії, обирався секретарем з кадрів Аккерманського повітового комітету КП(б)У.

У травні — липні 1941 року — секретар Ізмаїльського обласного комітету КП(б)У з транспорту.

З 1941 року — учасник німецько-радянської війни, виконував спеціальні завдання з будівництва оборонних споруд, перебував на керівній роботі в політичних органах Червоної армії. Служив старшим інструктором політичного відділу 48-го армійського польового будівельного управління 5-ї саперної армії.

До вересня 1942 року — інструктор транспортного відділу ЦК КП(б)У. З вересня 1942 по 1946 рік — заступник завідувача транспортного відділу ЦК КП(б)У.

У травні (затв. у червні) 1946 — вересні 1947 року — 2-й секретар Ізмаїльського обласного комітету КП(б)У.

З вересня 1947 року — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1949 — 23 жовтня 1951 року — начальник політичного відділу Дніпровського річкового пароплавства в місті Києві.

Помер після важкої хвороби.

Звання лейтенант

Нагороди орден Вітчизняної війни ІІ ст. (29.07.1945) орден Червоної Зірки (19.04.1944) орден «Знак Пошани» (23.01.1948) медаль «За оборону Сталінграда» (22.12.1942) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)

Джерела Тюленев Владимир Иосифович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). газета «Придунайская правда» (Ізмаїл) — 14 січня 1947 року.