Палац правосуддя () — палац на острові Сіте у Парижі. Раніше відомий як Палац Сіте ().
З більш стародавніми будівлями, каплицею Сент-Шапель і колишнім королівським замком, який пізніше став в'язницею, Консьержері, утворює архітектурний комплекс, що займає більше третини острова.
Історія Сучасна будівля побудована на території королівського палацу в 1857—1868 за проєктом архітекторів Жозеф-Луї Дюка і Оноре Доме (сам проєкт був запропонований ще в 1840-ві, але відкладений через революцію 1848 року).
Будівлю прикрашають скульптури Жана-Марі БоннасьеAyers, Andrew (2004). . У жовтні 1868 відбулося урочисте відкриття палацу, очолюване бароном ОсманомVan Zanten, David (1994). .
До теперішнього часу в Палаці продовжують працювати французькі судові установи, у тому числі Касаційний й Апеляційний судиДворец Правосудия.
Парадний вхід розташований на східному фасаді.
Судові процеси Судові процеси у Франції публічні, нерідко залучають численну публіку. Найгучніші процеси в Палаці правосуддя: 1880 — процес над французькою акторкою Сарою Бернар за те, що вона розірвала довічний контракт з Комеді Франсез; 1893 — Панамський скандал; 1898 — політичний процес над Емілем Золя за його славетний памфлет «Я звинувачую»; 1906 — засудження Дрейфуса; 1917 — звинувачена в шпигунстві і засуджена до смертної кари нідерландської шпигунки і танцюристки Мата Харі; 1932 — за вбивство французького президента Поля Думера засуджений на смерть російський емігрант Горгулов; 1945 — суд над маршалом Петеном за колабораціонізм.
В кінематографі Будівля Палацу правосуддя нераз була місцем дії в різних кінофільмах, зокрема: 1969: Сицилійський клан (фільм) 1994: Три кольори: Білий 2013: 9 місяців суворого режиму
Примітки
Посилання Історія Палацу правосуддя на сайті «Le Paris pittoresque»