«Незвичайний читач» () — повість Алана Беннетта. Уперше опублікована 2007 року в London Review of BooksLondon Review of Books, том 29, номер 5 (8 березня 2007), того ж року її опублікували видавництва Faber & Faber та Profile Books.

Аудіоверсія, начитана самим автором, випущена на CD у 2007 роціBBC Audiobooks Ltd. ISBN 978-1-4056-8747-8.

Сюжет У книзі розповідається, що королева Єлизавета II випадково потрапила до пересувної бібліотеки і почала захоплюватися читанням, стала «незвичайним читачем». Перша книга, яку королева почала читати, була авторства Айві Комптон-Бернетт, а потім — Ненсі Мітфорд. Далі історія розвивається довкола наслідків цього захоплення для королеви, її двору та радників, а також її монаршої позиції. Королеві стає «нудно виконувати всі церемонійні обов'язки, вона хоче пошвидше завершити (…) і повернутися до того, що зараз читає». Її слуги вважають, що «читання є „елітарним“ і підозрюють, що це ознака слабоумства».

У творі згадуються декілька авторів, книг та віршів, серед них: Айві Комптон-Бернетт, Джо Рендольф Екерлі («Мій пес Тюльпан»), Лорен Беколл, Аніта Брукнер, Девід Сесіль, Жан Жене, Томас Гарді («Конвергенція двох»), Вініфред Голтбі, Генрі Джеймс, Френсіс Кілверт, Філіп Ларкін («Дерева»), Ненсі Мітфорд («Гонитва за коханням», «Любов у холодному кліматі»), Еліс Манро, Джордж Пейнтер (біографія Марселя Пруста), Сільвія Плат, Сім'я Бронте, Мері Рено, Філіп Рот («Скарга Портного»), Вікрам Сет, Дентон Велч, Вільям Шекспір, Чарльз Дікенс, Вільям Теккерей, Джейн Остін, Джордж Еліот, Едвард Морган Форстер та інші.

Назва твору Назва є грою слів у фразі «звичайний читач» (). Так можна назвати людину, яка читає для задоволення, на противагу критику чи досліднику. Також це може означати певний текст, книгу, яку всі у групі (наприклад, усі студенти, що вступають до університету) повинні прочитати, щоб мати щось спільне (). Збірка есе 1925 року Вірджинії Вулф називалася «Звичайний читач» (). І назва ця походила від слів Семюела Джонсона:

У британському варіанті англійської мови «common» () має кілька рівнів конотацій. Проста людина () — це людина, що не належить до знаті. Також цей прикметник може означати «вульгарний» («смак мас» (); «посередній» («посередній злодій» ); чи «звичайний» («звичайні люди» ().

Примітки

Посилання The Complete Review (with further links) John Crace's «Digested Read» The Uncommon Reader publisher's page