Олекса́ндр Григоро́вич Біля́цький ( , Київ — , Санкт-Петербург) — український актор і театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1977).
Біографія Закінчив Київське хореографічне училище в 1955 році і театральне училище при Московському театрі ім. Є. Вахтангова в 1976 році (викладач Б. Є. Захава).
1955—1961 — актор Закарпатського українського музично-драматичного театру в Ужгороді.
1961—1976 — актор, 1976—1977 — режисер, 1977—1983 — головний режисер, 1992—1999 — режисер Харківського ТЮГу, 1983—1991 — головний режисер Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка.
Серед його учнів: Олег Стефан, Олександр Любченко, Ігор Арнаутов, Тетяна Турка, Оксана Стеценко, Тетяна Грінік, Олена Приступ.
Ролі Казкар («Снігова королева» Є. Шварца) Бармалей («Про що розповіли чарівники» В. Коростильова) Півень («Коли зійде місяць» Н. Забіли) Просто людина («Людина на всі часи» Р. Болта) Бем («Звернення до Петра» А. Літка, Л. Філіпенко).
Вистави «Листи до друга» А. Лиханова та А. Шура (1977) «Початок фанфарного маршу» О. Біляцького і 3. Сагалова (1978; Премія ім. М. Островського, 1979) «На дні» М. Горького «Спитай коли-небудь у трав» Я. Стельмаха (обидві — 1979) «Бій іде в пітьмі, щоб закінчитися світлом» С. Борзенка (1980) «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра (1982) «Шлях» О. Біляцького і 3. Сагалова (1983) «П'ять діамантів Тев'є-молочника» за Шолом-Алейхемом (1986) «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького (1986) «Воронячий гай» О. Вампілова (1987) «Хрещений батько» за M. П'юзо (1988) «Мина Мазайло» М. Куліша (1989) «Кроки командора» В. Єрофеєва (1989) «Сон літньої ночі» В. Шекспіра (1990-ті) «Лісова пісня» Лесі Українки (1990-ті) «Муха-Цокотуха» за К. Чуковським
Джерела
Біляцький Олександр Григорович // Біляцький Олександр Григорович //
Посилання Харківський театр для дітей і юнацтва Романтик харьковского театра: памяти режиссера Александра Беляцкого (1937—2011) // ХайВей