Мари́на Льві́вна Степно́ва (до шлюбу Ровнер; 2 вересня 1971, Єфремов, Тульська область) — російська поетеса і прозаїк, редакторка, перекладачка, сценаристка.
Біографія Народилася в місті Єфремов Тульської області в сім'ї військовослужбовця і лікаря. У 1981 році родина оселилася в Кишиневі, де у 1988 році закінчила середню школу № 56. Перші три курси навчалася на філологічному факультеті Кишинівського університету, потім перевелася на факультет перекладу Літературного інституту імені Горького в Москві (випуск 1994 року)Выпускники Литинститута 1994 года. В аспірантурі Інституту світової літератури імені М. Горького вивчала творчість О. Сумарокова, літературознавча стаття «Масонські мотиви в перекладаннях псалмів О.П. Сумарокова» була опублікована в книзі «Масонство и русская литература XVIII — начала XIX в.» (2000).
Працювала головною редакторкою в спеціалізованому журналі з безпеки «Телохранитель». З 1997 по 2014 рік — шеф-редакторка журналу «XXL».
Володіє румунською та англійською мовами. Мешкає у Москві.
Родина Брат — В'ячеслав Львович Ровнер ( 1964), головний редактор «XXL». Першим шлюбом була одружена з письменником Арсенієм Конецьким ( 1968, тоді також студентом Літінституту), деякий час публікувалася під прізвищем М. Конецька.С. Н. Есин «На рубеже веков: Дневник ректора»
Твори Публікуватися почала як поетеса ще в Кишиневі, потім під час навчання в Літературному інституті — в «Літературних новинах», «Книжковому огляді», журналі «Жовтень» (як під власним ім'ям Марина Ровнер, так і під псевдонімом Конецька)Кирилл Ковальджи «Анна, Марина, Марина…»Стихи Марины Ровнер в журнале «Арион» (1996)О. Пустовая «Молдавский мотив»Олеся Рудягина «Современная русская поэзия Молдовы». Прозу почала публікувати в 2000 році.
Оповідання публікувалися в літературних журналах «Наша улица», «Новый мир», «Звезда», а також у журналах «Сноб» і «Esquire». В 2005 році вийшов перший роман М. Степново] — «Хірург», в 2011 році — другий роман «Жінки Лазаря». Третій роман «Безбожний провулок» вийшов у 2014 році.
Переклала з румунської мови п'єсу Михаїла Себастіана «Безіменна зірка» (1942)Пьеса «Безымянная звезда», перевод Марины Степновой. У перекладі Марини Степнової п'єса неодноразово ставилася в театрах Росії і України.
Премії Роман «Хірург» увійшов у довгий список премії «Національний бестселер» у 2005 році, роман «Жінки Лазаря» отримав третю премію «Велика книга». Також роман «Жінки Лазаря» входив до шорт-листів премій «Російський Букер», «Національний бестселер» і «Ясна Поляна» в 2012 році.
Обрана критика Александра Гуськова Искушение частностью (О книге Марины Степновой «Женщины Лазаря») // Новый мир. — 2013. — № 3. Валерия Пустовая Чувство мимимического (О книге Марины Степновой «Женщины Лазаря») // Вопросы литературы. — 2013. — № 5. Станислав Секретов Женщины Огарева (О книге Марины Степновой «Безбожный переулок») // Знамя. — 2015. — № 3. Станислав Секретов Будет больно! (О книге Марины Степновой «Где-то под Гроссето») // Урал. — 2016. — № 8. Александр Евсюков Галерея поломанных манекенов (О книге Марины Степновой «Где-то под Гроссето») // Литературная газета. — 2016. — № 9.
Примітки
Посилання Вірші в журналі поезії «Аріон» (Марина Ровнер) Оповідання «Романс» Оповідання «Чорна кішка», «Татина Татитеевна» Оповідання «Бідна Антуанетточка» Оповідання «Де-то під Гросетто» Оповідання «Мила моя Туся» Інтерв'ю «Російській газеті» Інтерв'ю виданню «Томський огляд» Текст інтерв'ю газеті «Вести» (Тель-Авів) Інтерв'ю газеті «Літературна Росія» Інтерв'ю телеканалу ТВЦ Інтерв'ю «НГ — Ex Libris» Інтерв'ю сайту «OFF THE RECORD»