Петро́ Мики́тович Довгалю́к (* , село Гущинці, тепер Калинівського району Вінницької області — † 17 липня 1989, Київ) — український літературознавець. Кандидат філологічних наук (1959).
Біографічні відомості
1923 року закінчив Кам'янець-Подільську радянську партійну школу. У 1924—1925 роках навчався на робітфаці Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Працював завідувачем відділу листів газети «Червоний кордон» (Кам'янець-Подільський).
1932 року став членом ВКП(б).
1934 року закінчив Харківський університет. У 1949—1965 роках працював у Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.
Літературознавча діяльність
Досліджував пожовтеву літературу на західноукраїнських землях, українську атеїстичну літературу.
Патор книжок: «Українські письменники в боротьбі проти Ватикану» (1953), «Безбожні охоронці бога» (1961), «Апостоли священної облуди» (1963).
Упорядник (і автор передмов) видань творів Ярослава Галана (1960), Степана Тудора (1962), Леся Мартовича (1968), Олександра Гаврилюка (1970).
Література
Бурбела В. А. Довгалюк Петро Микитович // — С. 80. Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 25—26. [Некролог] // Літературна Україна. — 1989. — 17 серпня. — С. 8.