Хурма звичайна, хурма кавказька або хурма лотосовидна (Diospyros lotus) — вид багаторічних дерев роду хурма родини ебенові. Інші назви — «лилова хурма», «лотосова хурма», «летус», «лотусь», «лох».
Опис
Зазвичай виростає до 30 м у висоту, діаметр стовбура — 45 см. Це дводомна, рідше однодомна рослина. Чоловічі дерева більш дрібні, гіллясті, з великими гілками. У жіночих екземплярів кроні, на рідкісна, гілки товщі, міцніше, більш пружні. Доволі розвинене коренева система.
Листя шкірясті, овальної форми, чергові, 5-14 см завдовжки і 2-6 см завширшки, із загостреною верхівкою, спочатку з обох боків опушені, потім лише знизу по жилах. Квітки пазухові, одностатеві, на коротких квітконіжках; тичинкові, розташовані по 2-5 в напівзонтиках, маточкові — поодинокі. Чашечка 4-5-лопатева. Жіночі квітки поодинокі, 0,9-1,4 см завдовжки; чоловічі — 0,2-0,3 см завдовжки.
Плоди 0,8-1,6 см діаметром, ягодоподібні з соковитим м'якушем, жовті при дозріванні 1-2 см діаметром. Насіння з тонкою шкіркою, їх кількість іноді досягає від 4 до 10 штук, що складають 40 % ваги плоду.
Листя темно-зеленого кольору. Віночок квітки буро-червоного або брудно-рожевого кольору. Плід — м'ясистого янтарно-жовтого забарвлення, при дозріванні — темно-бурого кольору.
В плодах становить 61 % вітаміну С, багаті на пектини, таніни, каротин, моносахариди, дисахариди, яблучну кислоту (0,5 %), дубильні речовини, вітамін А, натрій, калій, кальцій, магній, фосфор, йод, залізо. У листі виявлені вітамін С, п-кумарова кислота, дубильні речовини, мірицетин, кверцетин, кемпферол, лейкоціанідин, лейкодельфінідін, хинон.
Культивація Зустрічається у широколистяних лісах, на узліссях, по скелястих долинах, в ущелинах поблизу джерел, на вологих глибоких і багатих ґрунтах в змішаних, захищених від холодних вітрів лісах до висоті 1500—2000 м над рівнем моря. Дерево і плоди зимостійкі — витримують до — 25 °C. Зацвітає в травні, плодоносить і дозріває в жовтні-листопаді. З дерева можна зібрати до 200 кг плодів.
Насадження утворює зрідка чисті, але частіше разом з кленом, волоським горіхом, каштаном, аличею, іргой і шовковицею.
Властивості
Корисні властивості мають плоди, кора гілок і листя. Калорійність даного виду — 53 ккал на 100 грамів свіжої ягоди. Останні зміцнюють імунітет людини, допомагають протистояти вірусним і запальним процесам в організмі. Сік з цього продукту — прекрасний напій при авітамінозах, після виснажливих хвороб. Плоди застосовуються як відхаркувальний засіб при катарах верхніх дихальних шляхів, бронхітах в комплексі з іншими лікарськими засобами. Також загоює допомагає при лікуванні виразок, наривів, відкритих ран.
Допомагає регулювати діяльність шлунково-кишкового тракту, її використовують при недокрів'ї, сприяє зростанню і розвитку організму, забезпечення нормальної функції епітелію слизових і шкірних покривів, підвищує опірність організму до інфекцій. Багатство хурми Кавказької полягає в утриманні.
З особливою обережністю потрібно вживати людям з ерозивним гастритом, з виразкою шлунка, після операцій на органах кишечника і шлунка, що страждають закрепом, залежним від інсуліну.
Використання З її плодів готують сиропи, вина, горілку, настоянки. М'ясистий сік свіжих плодів використовується в кулінарії для виготовлення соусів або заправок, бекмес (фруктовий мед). У перетертім вигляді плоди додаються до борошна при випічці особливих солодких хлібів.
Сік зі свіжих плодів готують шляхом вичавлювання з додаванням невеликої кількості етилового спирту. З цього соку шляхом випарювання отримують згущений сік (хурма-дошаб).
Насіння служать сировиною для отримання активованого вугілля і приготування сурогату кави.
Підвиди Diospyros lotus lotus Diospyros lotus mollisimma
Поширення Зустрічається в північній Індії, Китаї, Кореї, Туреччині, Ірані, Пакистані, Середній Азії, на Кавказі. Інтродукована в різних країнах, в тому числі на узбережжі Криму (Україна).
Див. також Список видів роду хурма
Примітки
Джерела Owen Johnson et David More, Guide Delachaux des arbres d'Europe, Paris, Delachaux et Niestlé, avril 2005, 868 p. (ISBN 2-603-01441-2), p. 432 Dericks-Tan, Vollbrecht: «Auf den Spuren der Wildfrüchte in Europa», Abadi-Verlag 2009, ISBN 978-3-00-021129-4, S. 142—144