Ашраф Пахлаві (; 26 жовтня 1919, Тегеран, Іран — 7 січня 2016, Монте-Карло, Монако) — принцеса Ірану, сестра-близнюк останнього шахиншаха Ірану Мохаммеда Рези Пахлаві. Дипломат, правозахисниця, феміністка, письменниця та перекладачка. У 1934 році першою з жінок Ірану відмовилася від паранджі. Після Ісламської революції 1979 вимушена покинути країну.
Життєпис Народилася в Тегерані 26 жовтня 1919 через 5 годин після брата-близнюка Мохаммеда у сім'ї майбутнього шахиншаха Ірану Рези Шаха Пахлаві і його другої дружини Таджоли ол-Молук. Мала 10 братів і сестер.
На початку 1930-х разом з матір'ю та старшою сестрою Шамс стали одними з найперших жінок, які відмовилися від паранджі.
Отримала навчання вдома. Їй не дозволено було відвідувати університет. У 18 років вступила в шлюб з Мірзою Ханом Гхавамом. Це був політичний союз.
У 1946 відвідала СРСР, зокрема, музей-садибу Архангельське, що у Красногорському районі Московської області, а також з триденним візитом побувала в Києві. Була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1953 була ключовою фігурою у державному перевороті, який відбувся з 15 по 19 серпня, наслідком якого стало повалення демократично обраного уряду Національного фронту Ірану. Переворот був організований за допомогою ЦРУ та SIS за пізнішою згодою самого шахиншаха. Ашраф неодноразово була присутньою на зустрічах з агентами ЦРУ, на яких обговорювалася можливість її впливу на дії шахиншаха, через те, що вона була єдиною жінкою, до якої він прислухався і яка мала вплив на нього. За версіями істориків Мохаммед Пахлаві самостійно ухвалив рішення про переворот і без порад Ашраф, яка спочатку вагалася, але все ж погодилася на рекомендації агентів ЦРУ.
Була активною правозахисницею, зокрема відстоювала права жінок в Ірані. У 1967 увійшла до комісії ООН з прав людини і комісії ООН у справах жінок. У 1975 вона з трибуни Генеральної Асамблеї ООН звернулася до членів Організації.
Після революції в Ірані 1979 року виїхала з країни. Писала мемуари. Жила спочатку у Франції. Неодноразово відвідувала США. У 1994 була присутньою на похоронах Річарда Ніксона.
Померла 7 січня 2016 у Монте-Карло, Монако.
Титул Її імператорська високість принцеса Іранська Ашраф ол-Молук Пахлаві (1925—1979).
Бібліографія Faces in a Mirror: Memoirs from Exile (1980); Jamais Résignée (1981); Time for Truth (1995).
Нагороди Стрічка Назва Орден Сонця (Іран) Орден Плеяди (Іран) Орден Червоного Лева і Сонця (Іран) Орден Цариці Савської (Ефіопія) Орден «За заслуги перед ФРН» (ФРН) Орден Трудового Червоного Прапора (СРСР) Орден Оранського Дому (Нідерланди) Королівський Вікторіанський орден (Велика Британія)
Примітки
Посилання Foundation for Iranian Studies. Princess Ashraf Pahlavi Official site of H.I.H. Princess Ashraf Pahlavi of Iran