Князі́вство Мона́ко (, монег. Principatu de Mùnegu) — мікродержава, напіванклав на півдні Франції на березі Лігурійського моря; площа — 2,02 км². Рельєф: горбистий. Країна розширює територію, засипаючи прибережні води. Голова держави — князь (князь Монако) Альбер II (з 2005, після смерті Реньє III).
Політична система — конституційна монархія. Експорт: продукція легкої промисловості, основні статті прибутку — туризм та гральний бізнес. Населення — 35 657 (2006).
Географія
Друга найменша за розміром, після Ватикану, суверенна держава, на березі Середземного моря, за 20 км від Ніцци. На суші князівство межує з Францією, департамент Приморські Альпи (Alpes-Maritimes). Площа країни становить 2,02 км² станом на 2014 рік. Довжина берегової лінії — 4,1 км, довжина сухопутних кордонів — 4,4 км. За останні 20 років територія країни збільшилася майже на 40 га завдяки осушенню моря.
Монако розташоване між 43°43′ північної широти та 7°25′ східної довготи, у зоні контакту Середземноморського узбережжя та передгір'їв Приморських Альп. Таке положення визначає поєднання морських і гірських рис у його фізичній географії. Узбережжя сильно розчленоване, хоча його довжина невелика — близько 4 км. Частина сучасної території князівства є результатом намивів і рекультивації моря.
Рельєф Монако переважно горбисто-гірський. Територія різко піднімається від узбережжя до північних кордонів, де починаються схили Приморських Альп. Середня висота поверхні становить близько 140 м над рівнем моря, а найвища точка — Мон-Ажель (164 м) — розташована поблизу кордону з Францією.
Геологічну основу утворюють вапнякові та доломітові породи мезозойського віку, що є типовими для Альпійської складчастої області. Вапняки сприяють розвитку карстових форм, хоча через щільну забудову вони слабо виражені на поверхні. Схили часто круті, що створює ризик зсувів і зумовлює необхідність складних інженерних рішень при будівництві.
Природні поверхневі води на території Монако практично відсутні. Невеликі тимчасові водотоки (ваді) з’являються лише після сильних дощів і швидко зникають. Раніше існував струмок Сент-Девот, але нині він повністю каналізований. Водопостачання князівства забезпечується за рахунок опріснення морської води, імпорту з Франції та підземних джерел. Морські води біля узбережжя Монако відзначаються високою прозорістю та екологічною цінністю, що стало підставою для створення морських заповідних зон.
Ґрунтовий покрив Монако дуже обмежений і сильно трансформований людиною. Переважають коричневі середземноморські ґрунти, малопотужні, сформовані на вапняках. Значна частина поверхні зайнята забудовою, дорогами й терасами.
Природна рослинність представлена фрагментами середземноморських чагарників (маквісу) та окремими ділянками вічнозелених лісів із дуба кам'яного, сосни алепської, кипариса. У культурних насадженнях широко представлені пальми, агави, оливи, цитрусові, декоративні субтропічні види. Завдяки м'якому клімату Монако має багату інтродуковану флору.
Узбережжя Монако поєднує природні скелясті ділянки та штучно створені пляжі й порти. Найвідоміший пляж — Ларвотто, сформований шляхом намиву піску. Морське дно швидко занурюється на значні глибини, що характерно для Лігурійського моря. Морська фауна включає численні види риб, молюсків і ракоподібних. У прибережних водах трапляються дельфіни. Для збереження біорізноманіття створено морський заповідник Ларвотто, де обмежена господарська діяльність.
Монако є прикладом максимально антропогенно трансформованого природного середовища. Значна частина території створена шляхом осушення та намиву морських акваторій (райони Фонв'єй, Портьє). Рельєф змінений терасуванням, підпірними стінками, тунелями та багаторівневою забудовою. Водночас держава приділяє велику увагу охороні довкілля: впроваджуються зелені технології, вертикальне озеленення, енергоефективні будівлі, охорона морських екосистем.
Клімат Клімат середземноморський з помірно теплою зимою й сухим, теплим і сонячним літом. Середня температура січня, лютого — +8 °C; у липні, серпні — +26 °C. Середньорічна температура становить — +16,3 °C. Кількість сонячних днів у році досягає 300.
Сейсмічність
Адміністративний поділ
Монако включає округи-міста, що злилися: Ла-Кондамін (бізнес-центр та порт) Монако (старе місто) Монте-Карло (світовий ігровий центр) Фонтвілль (промисловий район).
Райони
Колишня комуна Монако Монако-Віль — старе місто, розташоване на скелі, у цьому районі розташована княжа резиденція.
Колишня комуна Монте-Карло Монте-Карло — відоме казино і курортна зона. Сен-Роман / Ла-Русс — 7-й район. Сен-Мішель — житловий район Монте-Карло, 8-й район Князівства Монако Ларвотто — 6-й район
Колишня комуна Ла-Кондамін Ла-Кондамин — портовий і фінансовий центр Князівства Монако Монегетті — 5-й район, що з'явився в результаті поділу Монте-Карло Ла-Колле (La Colle) — 9-й район, що з'явився в результаті поділу Ла-Кондамину Ле-Ревуар (фр. Les Revoires) — 10-й район, що з'явився в результаті поділу Ла-Кондамин.
Нові землі Князівства Монако що відвойовані у моря Фонвьей — 4-й район, початок будівництва 1971 року Ле-Портьє — проєкт і майбутній 11-й район князівства. Заселення додаткового району на осушених землях планувалося почати 2014 року. Однак наприкінці 2008-го князь Альбер II зробив заяву, що реалізація цих планів припинена в зв'язку з поточною економічною ситуацією.
Історія
З доісторичних часів територія сучасного Монако була заселена різними народами. Фінікійці мали тут свою колонію Монойкос (Μόνοικος) з VI ст. до нашої ери. За стародавніми джерелами, теренами Монако пройшов Геркулес, фінікійці побудували тут палац Геркулеса.
У II ст. до нашої ери римляни захопили регіон, перебували тут до V ст. нашої ери.
З VI ст. нашої ери до 975 року регіон потерпає від численних нападів загарбників.
1215 року територія потрапила під владу Генуезької республіки (наразі частина Італії).
1266 року розпочалася громадянська війна в Генуї між прихильниками Папи Римського та прихильниками Імператора Священної Римської імперії. Після перемоги останніх прихильники Папи Римського покинули країну. Серед них була й сім'я Грімальді. 8 січня 1297 року Франсуа Грімальді на чолі загону, переодягненого монахами, захопив монакську фортецю.
По тому — тривалий період боротьби за незалежність Монако від Генуї. Врешті Монако отримує її 1419 року з Грімальді на чолі, династія Грімальді й досі керує Монако.
Наприкінці 1489 року король Франції надає Монако статус французького протекторату, не скасовуючи привілеї лорда Монако.
1524 року Монако підпадає під протекторат Іспанії. Лорд Монако відтепер — принц Монако. 1605 року після домовленості Іспанія ввела сюди військові гарнізони. Іспанський протекторат було замінено французьким за Пероннським договором 1641 року.
Після французької революції цілковита влада династії Грімальді була тимчасово скасована національним зібранням Монако. 14 лютого 1793 Монако офіційно приєднується до Франції. Після розгрому наполеонівської Франції за рішенням Віденського конгресу Монако потрапило під протекторат Сардинського королівства, від якого звільнилося 18 листопада 1860 року.
2 лютого 1861 року незалежність Монако визнала Франція.
Плоскогір'я Спелюгус (Spélugues Plateau) отримує назву Монте-Карло 1866 року.
З 5 січня 1911 року в князівстві — конституційна монархія.
У листопаді 1918 року князівство укладає угоду з Францією про захист своєї території французькою стороною, за цією угодою Франція мала право вводити свої війська до Монако як з, так і без дозволу принца; також було укладено угоду про приєднання князівства до Франції у разі, якщо не буде існувати спадкоємця на трон.
Нову конституцію було ухвалено 17 грудня 1962 року.
Укладено нову угоду з Францією 24 жовтня 2002 року. За нею Монако залишиться суверенною державою, не приєднуючись до Франції, навіть якщо не буде існувати спадкоємця на трон. Захист території Монако, однак, залишається відповідальністю Франції.
З травня 1993 року Монако — член ООН.
Економіка
Монако, маючи вихід до Середземного моря, стало популярним курортом, привабливим для туристів через казино та приємний клімат.
Переваги: обіцяна банківська таємниця і низькі податки залучають мільярдні статки з-за кордону. Наприкінці 90-х рр. обсяг коштів, збережених у монакських банках, мав щорічний приріст 18 %. Відсутній зовнішній борг, валютні резерви порядку $2 млрд. Низьке безробіття (3 %).
Слабкі сторони: відповідно до угоди із Францією з 1994 р. підозрілі рахунки банки розкривають, як, втім, тепер у всіх інших країнах. Залежність від економічних коливань у Франції й Італії. ПДВ приносить 55 % державних доходів. Вимога ЄС посилити банківське й податкове законодавство. Відсутність мінеральних ресурсів, повна залежність від імпорту.
Князівство успішно залучає до себе різноманітні, екологічно безпечні, галузі промисловості з усього світу. Причина — малі податки й цілком скасований державний податок з індивідуального прибутку. Князівство, однак, утримує монополії в декількох галузях: вироби з тютюну, телефонні лінії, пошта. Рівень життя — високий (приблизно такий, як у багатих районах Франції). Відсоток безробітних у 1999 році був 22 %. З 2002 року національна валюта — Євро.
Етнічні групи країни
У національному складі переважають французи (47 %); далі йдуть корінні жителі — монегаски (16 %) й італійці (16 %). Решта 21 % жителів є представниками 125 національностей.
Населення
За даними на 2014 рік, населення Монако становить 38 400 осіб. Густота населення становить 18 285 осіб/км². Така висока густота обумовлюється тим, що Монако є карликовою державою. Щорічний приріст населення становить 0,386 % на рік (дані 2007 року). Середня тривалість життя, за даними 2008 року, становить 79,96 років. Серед населення незначною мірою переважають жінки. Коефіцієнт відношення кількості чоловіків до кількості жінок становить 0,91 (за даними 2004 року). 62 % населення належить до працездатного. Рівень грамотності становить 99 %.
Національний склад: французи — 47 %; монегаски — 16 %; італійці — 16 %; інші — 21 %.
У категорію «інші» входять представники 125 національностей. Найчисленніша релігійна група — католики. Католицизм сповідують 90 % населення князівства.
Мовна ситуація
Офіційною мовою в Монако є французька, також використовується італійська та англійська.
Монегаська мова — мова старшого покоління й державної освіти. Монегаська мова — діалект лігурійської мови (мови північної Італії) — може бути класифікована як індоєвропейська, романська, італо-західна, західна, галло-іберська, галло-романська, галло-італійська мови.
У 70-х роках монеганська мова була під загрозою зникнення, але її було відроджено тоді, коли її почали викладати в навчальних закладах країни.
Культура
Монако є великим культурним центром. Побудована в 1879 році за проєктом архітектора Шарля Гарньє (автора Паризької опери) будівля Залу Гарньє є домом Філармонічного оркестру Монте-Карло й Опери Монте-Карло.
На цій сцені в різні роки співали Неллі Мельба, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Пласідо Домінго, Лучано Паваротті. На початку XX століття тут виступав Російський балет Сергія Дягілєва, танцювали: Анна Павлова, Вацлав Ніжинський, Джордж Баланчин, Серж Лифар.
У Монте-Карло була створена Академія класичного танцю імені принцеси Грейс, очолювана Марійкою Безобразовою.
Фонд князя П'єра, заснований Реньє III на честь батька, щорічно вручає Велику літературну премію, Музичну премію князя Реньє III та Міжнародну премію в галузі сучасного мистецтва.
Щорічно в Монако проходить Міжнародний цирковий фестиваль і Міжнародний телевізійний фестиваль Монте-Карло.
У місті розташований знаменитий Океанографічний музей Монако, директором якого був легендарний дослідник Жак-Ів Кусто.
Бібліотека Луї Нотарі є національної бібліотекою Монако.
Транспорт Монако зв'язане з навколишнім світом за допомогою залізничного, автомобільного, морського і повітряного транспорту. Крім того, у Монако є відкритий музей автомобілів, особиста колекція автівок принца.