Тегера́н (, ) — столиця, найбільше місто Ірану і одне з найбільших міст
Азії. Адміністративний центр однойменного остану, політичний, економічний, транспортний, торговельно-фінансовий і культурний центр країни. Тегеран розташований на півночі країни біля підніжжя гірського хребта Ельбурс, за 90 км на південь від узбережжя Каспійського моря. Тегеран географічно розташований в безпосередній близькості від кількох кордонів, включаючи кордон з Туркменістаном на північному сході.https://www.iranicaonline.org/articles/tehran-i/
Площа — 1500 км². Населення міста — 8 846 782 (2016), з передмістями (Великий Тегеран) перевищує 14 мільйонів осіб. Вирізняється надзвичайною різноманітністю національного і конфесійного складу. Основу населення міста становлять перси, азербайджанці й мазендеранці. Наявні значні національні і релігійні меншини — вірмени, ассирійці, бахаї, євреї, зороастрійці, курди, завдяки чому дістав прізвисько «Місто 72 народів».
Історія
Стародавній Тегеран За даними археології, поселення людей на місці сучасного Тегерана існувало вже в 6 тисячолітті до нашої ери. Поселенці прибували до схилів Ельбурса, рятуючись від спеки солончакових пустель на півдні. Спочатку Тегеран був селом, розташованим за декілька кілометрів на північний захід від міста Рей, — одного з найдавніших міст Ірану. Основою економіки Тегерана в той час було сільське господарство, зокрема вирощування овочів і фруктів .
1228 року монголи зруйнували Рей, і це стало поштовхом до піднесення Тегерана як політичного центру. Жителі зруйнованого міста переселилися до Тегерана, якого майже не торкнулася навала Чингісхана. У своїх працях, що припадають на 1275 рік, Мохаммед Закарія Казвіні характеризує Тегеран, як «важливе торгове місто». У той час Тегеран поділявся на 12 районів (махале), якими керували військовики. Міська забудова XIII століття здебільшого мала вигляд глиняних або вирізаних у скельній породі помешкань. 1340 року Хамдолла Мостафі описує Тегеран як один із чотирьох районів , — найбільшого натоді міста в місцевій монгольській провінції Ільханів. Водночас відновлений Рей уже перейшов був під фактичне управління тегеранської владиHamd-Allah Mostawfi. Nozhat al-qolub, éd. et tr. Le Strange. С. 53—60.
1404 року іспанський мандрівник Руй Гонсалес де Клавіхо став, ймовірно, першим європейцем, що відвідав Тегеран. Він описує його як велике місто, в якому розташована резиденція Тимуридів, а Рей — як закинуте поселення.
Починаючи з XV століття Тегеран почав активно розростатися на північ. У XVII столітті в Тегерані розташувалася резиденція правлячої династії Сефевідів. Навколо міста були збудовані стіни. Нарешті, справжній будівельний бум відбувся в Тегерані на початку XVIII століття. Незабаром Тегеран поглинув всі маленькі міста і села навколо: Шеміран, Рей та інші. Карим Хан наказав побудувати в Тегерані палац, гарем і резиденції для державних установ. Ймовірно, він мав намір перенести столицю до Тегерана, але пізніше столичні функції передано Ширазу. Проте, коли Ага Мохаммед Хан Каджар став головою держави, до 1795 Тегеран став столицею Ірану.
Столиця Ірану Фетх Алі-Шах, племінник Мохаммеда Каджара, зробив найвагоміший внесок у будівництво Тегерана. Зокрема, в період його правління в Тегерані зведено Мармуровий палац і Шахську мечеть. На 1830 рік населення Тегерана сягнуло 150 тисяч осіб. За Мохаммеда Каджара Тегеран вийшов за межі міських стін. Розкішні палаци збудовано на півночі міста.
Наймасштабнішу реконструкцію за всю історію Тегерана розпочато 1870 року, за правління Насер ед-Дін Шаха. Він наказав висадити в повітря всі стародавні фортифікаційні споруди, а на їхньому місці спорудити нові міські квартали. Знищено старий міський мур і збудовано новий, у формі неправильного восьмикутника завдовжки 19 км. Через ті місця, де розташовувалися 12 щедро оздоблених міських воріт, сьогодні пролягають головні магістралі, що ведуть до міста. Крім того, за Насреддін-шаха проведено реконструкцію багатьох будівель, а також збудовано централізовану систему водопостачання. На кінець його правління (1897) населення міста перевищувало 250 тисяч осіб, більшість з яких жили за міськими стінами.
У 1930-х роках відбулося нове грандіозне оновлення: за наказом Рези Пехлеві «мури Насреддіна» знищено, а на їхньому місці прокладено широкі проспекти.
1943 року в Тегерані відбулася конференція голів урядів трьох союзних держав антигітлерівської коаліції — СРСР, США і Великої Британії. Після війни населення Тегерана сягнуло 1 мільйона осіб.
За останнього шаха Ірану Мохаммеда Рези Пахлаві багато стародавніх споруд старого міста знищено, бо шах вважав, що їм не місце в сучасному Тегерані. На місці унікальних фортифікаційних споруд і палаців нині розташовані хмарочоси або широкі автостради. З початком типової житлової забудови, пік якої припав на 1960-ті роки, Тегеран остаточно втратив свій «стародавній» вигляд.
1969 року Шеміран увійшов до складу Тегерана, після чого розширення на північ припинилося. За новою містобудівною доктриною місто стало розвиватися на захід і схід. Міська забудова впритул підходить до Кереджа. Різкий стрибок цін на нафту в 1970-х роках і, як наслідок, енергетична криза в західних країнах дали новий поштовх розвиткові міста. Шах мав намір використовувати надприбутки від експорту нафти для будівництва нового району Тегерана, який став би символом влади Пехлеві. Проект «Шахестана» був готовий 1976 року, проте гроші швидко скінчилися, а район так і не побудовано.
Після Ісламської революції 8 вересня 1978 року в місті відбулися масові антишахські безлади, жорстоко придушені урядовими військами. За декілька днів повстання спалахнуло наново, причому, вже по всій країні. Так в Ірані відбулася ісламська революція. 1 лютого 1979-го до Тегерана прибув Аятолла Хомейні. Тегеран став столицею Ісламської Республіки Іран. 4 листопада 1979 року войовничо налаштовані студенти захопили американське посольство, співробітники якого залишалися в полоні 444 дні.
Під час ірано-іракської війни Тегеран регулярно зазнавав обстрілу іракськими ракетами Р-11, що спричиняло величезні жертви серед цивільного населення і численні руйнування. До Тегерана стікалися біженці із західних провінцій. До того ж, до Тегерана ринув потік біженців з сусіднього Афганістану, де в цей час теж йшла війна.
1986 року створено міську адміністрацію Великого Тегерана, який обійняв площу близько півтори тисячі км². Тегеран було поділено на 22 міських округи. Від початку 1990-х територіальне розширення Тегерана практично припинилося.
2001 року в Тегерані стало до ладу метро. У 2007-му закінчено будівництво вежі Мілад, що стала 4-ю за висотою спорудою у світі.
Адміністративний поділ
Населення
В межах міста проживає близько 8 мільйонів осіб. Разом з передмістями населення Тегерана становить 12 мільйонів осіб, з довколишніми містами — супутниками — понад 15 мільйонів. 60 % населення міста — приїжджі. Маятникова міграція до Тегерана становить близько 1,5 — 2 млн осіб щоденно, переважно з Кереджа. + Чисельність населення Рік Населення¹ 1891 160 000 1922 210 000 1935 249 500 1956 1 500 000 1966 2 720 000 1980 5 360 000 1986 6 040 000 1991 6 475 000 2006 7 314 000¹ в межах міста
Населення міста настільки етнічно різноманітне, що змішування різних мов і діалектів призвело до появи тегеранського діалекту фарсі, який став стандартним для Ірану. Друга за поширеністю мова — азербайджанська. Поза тим, існують громади курдів, мазендеранців, гилаків, лурів, балохів, туркмен, арабів, вірмен, ассирійців.http://p2.www.britannica.com/oscar/print?articleId=277286&fullArticle=true&tocId=225449
Внаслідок військових операцій США в Афганістані та Іраку Тегеран став основним пунктом призначення величезної кількості біженців з цих країн, серед яких араби, таджики, пуштуни, хазарейці. Біженці найчастіше служать дешевою робочою силою в місті, що швидко росте.
Економіка Перед тим як Тегеран став столицею Ірану, він фактично був великим селом. З відкриттям в Ірані великих покладів нафти в країні почалася індустріалізація. Добробут Тегерана швидко зріс, місто розрослося, перетворившись на великий економічний центр. Фермерські господарства знищували, а на їхньому місці будували заводи і фабрики, а також нові житлові квартали.
До сьогодні Тегеран залишається найважливішим економічним і промисловим центром Ірану. Промислові підприємства міста дають 35 % сукупної вартості промислової продукції Ірану, в ньому зосереджено 22,5 % робітників країни. Зокрема, понад 50 % текстильної і електронної продукції, що споживає Іран, виробляють заводи Тегерана.
Розвинене різноманітне машинобудування і металообробка (12 автоскладальних і авіаційних заводів, ремонтні заводи, виробництво радіоапаратури, телевізорів, пральних машин, холодильників тощо), хімічна, нафтопереробна, металургійна промисловість, виробництво будматеріалів, скляних і порцеляно-фаянсових виробів, текстильна, харчова (зокрема крупна тютюнова фабрика), шкіряно-взуттєва промисловість. Збереглися кустарні виробництва. Велика частина промислових підприємств розташована в промзоні на заході міста, між Тегераном і Кереджем. Серед особливо великих підприємств — Iran Khodro, що займає цілий міський округ, який випускає автомобілі Samand.
У Тегерані є фондова біржа, на якій станом на 2006 рік було виставлено 420 компаній. Біржа стала до ладу 1968 року, припинила працювати після Ісламської революції, а 1989-го знову відновила роботу. Тегеранська фондова біржа це державне некомерційне об'єднання.
+ Порівняння активності та рівня безробіття між 1976 і 1986, у %. 1976 Актив Працевлаштовані Безробітні Чоловіки 65,2 62,9 2,3 Жінки 9,9 9,4 0,5 Загалом 39,3 37,8 1,5 1986 Актив Працевлаштовані Безробітні Чоловіки 67,4 58,6 8,8 Жінки 9,2 6,8 2,4 Загалом 38,9 33,3 5,6
Інфраструктура міста
Архітектура
Медицина
Освіта Рівень грамотності населення становить 81,9 % (за даними 1986 року), а станом на 2000 рік була 87 %. Як і в решті Ірану, в Тегерані грамотність швидко покращувалася протягом другої половини двадцятого століття, проте, загалом по країні вона становить лише 61,8 %. Національна система освіти з'явилася в сучасному Ірані в період 1920–1930 років, під впливом династії Пехлеві. У той час, релігійні установи — медресе, які раніше були в переважній більшості і саме в їх зниженні на користь державних шкіл на всіх рівнях, іранські очільники бачили покращення рівня освіченості країни. Окрім національних шкіл, створена і розвивається мережа міжнародних шкіл, до яких належить Тегеранська міжнародна школа. А за не повне століття (2004 рік) можна уже спостерігати більш ніж 2,2 млн. студентів в країні, а рівень грамотності становить по країні 79,4 %.
1851 року відкрито перший в Ірані вищий навчальний заклад — Дар ул-Фунун. А перший недержавний університет — Тегеранський — засновано 1933 року. Це найбільший університет країни. Нині в місті налічується близько п'ятдесяти ВНЗ: Армійський офіцерський університет Імама Алі Державний Військовий медичний університет (Іран) Інститут вищої дистанційної освіти «Фарабі» Інститут теоретичної фізики та математики (Іран) Інститут енергетики (Іран) Іранський дослідний інститут полімерів і нафтопродуктів Іранський університет телекомунікацій Дослідницький інститут нафти (Іран) Кереджскій вільний ісламський університет Медичний університет (Іран) Медичний університет «Бакіятолла» Поліцейський університет (Іран) Рейскій вільний ісламський університет Рудехенскій вільний ісламський університет Тегеранський міжнародний університет Тегеранський вільний ісламський університет — Перше відділення Тегеранський вільний ісламський університет — Центральне відділення Тегеранський вільний ісламський університет — Північне відділення Тегеранський вільний ісламський університет — Південне відділення Тегеранський вільний ісламський університет — Медичний інститут Тегеранський університет Тегеранський університет медичних наук Тегеранський університет прикладних наук і технологій Тегеранський університет «Хадис» Тегеранський екологічний університет