Андрій Генріхович Лепін (Лієпіньш) ( , Унгермуйська волость Двинського повіту Вітебської губернії, тепер Латвія — розстріляний , місто Москва) — радянський діяч органів НКВС, начальник Управління прикордонних і внутрішніх військ НКВС Української РСР, комдив. Член ВУЦВК. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р. Член ЦК КП(б)У в червні 1937 — квітні 1938 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія Народився в латиській родині залізничних робітників. З дванадцятирічного віку наймитував. Закінчив початкову школу та в 1917 році — Вольмарську вчительську семінарію.

У 1917 році мобілізований до російської армії. У 1917 році закінчив Одеську школу прапорщиків. Учасник Першої світової війни, служив командиром взводу латиського стрілецького полку, мав звання прапорщика. Наприкінці 1917 року обраний комісаром роти латиського стрілецького полку в місті Юр'єві (Тарту).

З 1918 року — у Червоній армії, служив інструктором повітового військового комісаріату.

Член РКП(б) з червня 1918 року.

З серпня 1918 року — військовий комісар Велико-Лузького повіту. Учасник громадянської війни в Росії. У 1919 році служив військовим комісаром полку, комісаром бригади, комісаром штабу дивізії РСЧА на Псковському фронті проти військ генерала Юденича.

З 1919 року навчався в Академії Генерального штабу РСЧА. Під час навчання у 1920 році був командирований на Північний Кавказ, де брав участь у ліквідації десанту генерала Улагая. У 1921 році брав участь у придушенні селянського повстання Антонова в Тамбовській губернії.

У березні 1922 році закінчив Академію Генерального штабу РСЧА.

З березні 1922 року — помічник начальника штабу військ ОДПУ. У березні 1926 — вересні 1930 року — помічник начальника Особливого відділу ОДПУ СРСР.

У вересні 1930 — жовтні 1931 року — повноважний представник ОДПУ по Західній області РРФСР.

У жовтні 1931 — 1932 року — заступник начальника мобілізаційного відділу ОДПУ СРСР. З 1932 року — заступник начальника Головного управління прикордонної і внутрішньої охорони ОДПУ СРСР.

У січні 1934 — січні 1938 року — начальник Управління прикордонних і внутрішніх військ НКВС Української РСР. Офіційно звільнений із НКВС 11 березня 1938 року.

15 лютого 1938 року заарештований органами НКВС. 29 липня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконаний того ж дня, похований на цвинтарі Комунарки біля Москви. Посмертно реабілітований 25 серпня 1956 року.

Звання прапорщик російської армії комдив (23.12.1935)

Нагороди орден Червоного Прапора (8.06.1923) орден Червоної Зірки (14.02.1936) два знаки «Почесний працівник ВЧК—ДПУ»

Джерела

Лепин, Андрей Генрихович Лепин Андрей Генрихович