Павло Шеремет був відомим білоруським, російським та українським журналістом. Загинув зранку 20 липня 2016 року в центрі Києва у результаті підриву автомобіля, яким він керував. Попри значний суспільний та міжнародний резонанс, станом на червень 2020 справу про вбивство Шеремета не розкрили.
Обставини злочину Вранці в середу 20 липня 2016 року Шеремет виїхав з дому на ранковий ефір своєї передачі на Радио Вести. О 7:45, коли він зупинився на перехресті вулиць Хмельницького та Івана Франка, автомобіль, яким він керував, вибухнув.
Причиною вибуху став вибуховий пристрій потужністю 500 г у тротиловому еквіваленті, закладеного минулої ночі невідомою особою; саму вибухівку було розміщено біля місця водія. Вибуховий пристрій містив гексоген, складався з елементів протипіхотної міни МОН-50 та електродетонатора ЕДП. Від отриманих травм Шеремет помер у авто швидкої допомоги. Причиною смерті було названо мінно-вибухову травму та критичну крововтрату, несумісні з життям, а вибух було скеровано так, щоб уразити саме водія автомобіля.
На місці злочину майже одразу опинилася знімальна група 17 каналу, яка зафіксувала, що після вибуху Шеремет був живий. Швидка поява знімальної групи викликала підозри, однак, редакція каналу заявила, що її співробітники опинилися на місці вибуху випадково, оскільки того ж ранку вони намагалися взяти коментар у мера Києва Віталія Кличка, який жив неподалік. 10 співробітників каналу було допитано.
22 липня сайт Обозреватель оприлюднив відеозапис імовірних виконавців убивства. На відео з фрагментами записів камер спостереження поблизу будинку, де жив Шеремет, зафіксовано чоловіка й жінку, які вночі 20 липня провели підготовку та заклали вибухівку в автомобіль. Відповідно до відео, вибуховий пристрій було закладено о 2:40 ночі.
Офіційно було повідомлено про дві основні версії вбивства журналіста: його професійну діяльність та вбивство з метою дестабілізації ситуації в Україні та, зокрема, у Києві. Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк також додав третю версію подій, що вбивство Шеремета могло статися через його неприязні стосунки з певними особами. Через той факт, що автомобіль Subaru, котрим керував Шеремет належав його цивільній дружині, керівнику порталу Українська правда, Олені Притулі, було висловлено припущення про невдалий замах на неї. 22 липня оперативна група заявила, що основна версія вбивства — професійна журналістська діяльність.
Офіційні розслідування
2017—2018 За фактом загибелі Шеремета Слідчим комітетом управління НПУ почато кримінальне провадження за п. 5 ч. 2 с. 115 ККУ (умисне вбивство, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб). На вимогу президента Порошенка для розслідування було створено оперативну групу за участі співробітників НПУ, Генпрокуратури, СБУ та представників ФБР США. Представники ФБР, зокрема, брали участь в аналізі вибухівки, автоекспертизі та дослідженні відеоматеріалів.
У ході розслідування було з'ясовано, що у листопаді 2015 року Павло Шеремет та Олена Притула підозрювали, що за ними ведеться стеження. Організатором стеження низки ЗМІ назвала заступника голови Національної поліції Вадима Трояна, проте Міністерство внутрішніх справ у ході службової перевірки не виявило ознак його причетності. На запит видання Українська правда Служба безпеки України відмовилася повідомляти, чи проводили її працівники стеження за Шереметом і Притулою, пославшись на норми чинного законодавства.
4 серпня було надано перший офіційний звіт у справі. Зокрема, було офіційно повідомлено, що слідство розглядає 4 основні версії убивства Шеремета: неприязні стосунки, професійна діяльність, дестабілізація ситуації та замах на Олену Притулу. Також повідомлено про вилучення понад 140 терабайтів відео з понад 150 камер спостереження та підтверджено підозру у виконанні злочину особами з відео, опублікованого 22 липня.
На вимогу слідства суд задовольнив клопотання правоохоронних органів на доступ до банківської скриньки Шеремета, до документів Української правди та 17 каналу у Пенсійному фонді у справі вбивства журналіста, а також до інформації мобільних операторів.
2019 12 грудня 2019 року правоохоронці повідомили про підозру у причетності до вбивства трьом особам:
Яна Дугарь — волонтерка, військовий медик і молодший сержант 25-ї повітряно-десантної бригади, учасниця ООС. Юлія Кузьменко — відомий дитячий кардіохірург, волонтерка, громадська діячка та учасниця ООС. Андрій Антоненко — музикант, сержант ЗСУ, учасник ООС.
Того ж дня в Міністерстві внутрішніх справ відбувся брифінг за участю президента України Володимира Зеленського, генерального прокурора Руслана Рябошапки, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та керівництва Національної поліції, на якому правоохоронці представили версію слідства щодо вбивства Шеремета.
Основною версією мотиву слідство називало дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Україні шляхом убивства відомої особи. За версією слідства, Антоненко був організатором злочину, Кузьменко разом із ним брала безпосередню участь у закладенні вибухового пристрою, а Дугарь здійснювала розвідку поблизу місця злочину. Для ототожнення Антоненка та Кузьменко з особами, зафіксованими камерами спостереження біля автомобіля Шеремета, слідство посилалося на результати комплексної експертизи, що включала порівняльний аналіз ходи. На брифінгу правоохоронці також посилалися на дані телефонних з'єднань та записи розмов фігурантів. У повідомленнях про підозру запропонований слідством мотив пов'язувався з політичними переконаннями підозрюваних. Зокрема, щодо Антоненка зазначалося, що він, «захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи велич арійської раси», прагнув привернути увагу до певних політичних переконань.
Ухвали про дозвіл на затримання Андрія Антоненка та Юлії Кузьменко, а також про первинне обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та про домашній арешт Яни Дугарь постановляв слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Сергій Вовк. 13 грудня Кузьменко було взято під варту, Дугарь обрано цілодобовий домашній арешт, а 14 грудня Антоненка взято під варту. Антоненка та Кузьменко було залишено під вартою до 8 лютого 2020 року.
Повідомлення про підозру Андрію Антоненку, Юлії Кузьменко та Яні Дугарь погодив прокурор Генеральної прокуратури України Олександр Лукашенко. 19 грудня 2019 року він не пройшов атестацію прокурорів; наступного дня Генеральна прокуратура оновила групу прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у провадженні.
Обрання запобіжних заходів Антоненку, Кузьменко та Дугарь викликало значний суспільний резонанс. На підтримку підозрюваних виступили громадські діячі, волонтери та ветерани російсько-української війни. Зокрема, народна депутатка та волонтерка Яна Зінкевич заявила про невинуватість Яни Дугарь і оприлюднила документи, які, за її словами, підтверджували перебування Дугарь у зоні проведення АТО в період убивства Шеремета.
Захисники всіх трьох підозрюваних оскаржили обрані їм запобіжні заходи в апеляційному порядку. 23 грудня Київський апеляційний суд залишив Антоненка під вартою, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги захисту. Іншу апеляційну скаргу захисту Антоненка було своєчасно направлено до суду, однак її не розглянули разом із попередньою скаргою, оскільки працівники суду вчасно не отримали її з поштового відділення; її розгляд було призначено на січень 2020 року. 20 грудня судді перенесли засідання щодо оскарження запобіжного заходу для Юлії Кузьменко, у відповідь на це адвокат Владислав Добош і прихильники Юлії відмовились покидати залу засідань, провівши там кілька годин, поки не втрутилися правоохоронці. 24 грудня Київський апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу захисту Кузьменко та залишив її під вартою. Розгляд апеляційної скарги захисту Дугарь було перенесено на 8 січня 2020 року через ненадходження до апеляційного суду матеріалів справи.
У грудні 2019 року всі троє підозрюваних дали показання слідству, під час яких категорично заперечували будь-яку причетність до злочину: Кузьменко була допитана 19 грудня, Дугарь — 20 грудня, Антоненко — 28 грудня. Напередодні допиту Кузьменко її захисник повідомив, що вона даватиме показання у справі; проведення допиту 19 грудня та його стенограму пізніше було продемонстровано в оприлюдненому захистом відео. Пізніше видання Бабель, кореспондентка якого Оксана Коваленко вивчила 38 томів матеріалів провадження, зазначило, що твердження МВС про відмову підозрюваних давати показання не повністю відповідало матеріалам справи. За даними видання, Дугарь давала показання 20 грудня, а під час допиту Антоненка 28 грудня захист запропонував провести за його участю слідчий експеримент.
2020 10 січня Київський апеляційний суд повторно залишив Андрія Антоненка під вартою. Під час розгляду захист звернув увагу на проведену у 2016 році експертизу, за якою зріст чоловіка, зафіксованого камерами спостереження біля автомобіля Шеремета, оцінювався приблизно у 170 см із допустимою похибкою, тоді як зріст Антоненка, за даними його військового квитка, становив 180 см. Захист заявив, що цієї експертизи не було серед матеріалів, наданих стороною обвинувачення суду, та просив її витребувати; суд у задоволенні клопотання відмовив. «Українська правда», яка мала у своєму розпорядженні матеріали, передані слідством суду, підтвердила існування експертизи 2016 року та її відсутність серед цих матеріалів.
24 січня Печерський районний суд Києва змінив Яні Дугарь запобіжний захід із цілодобового на нічний домашній арешт — з 20:00 до 7:00.
21–22 травня слідство змінило підозри Антоненку, Кузьменко та Дугарь і завершило досудове розслідування щодо них. У новій редакції підозри Антоненко більше не вважався організатором злочину: організаторами слідство називало невстановлених осіб, які, за його версією, залучили Антоненка, Кузьменко та Дугарь до вчинення злочину. З підозри також зникло попереднє формулювання мотиву про «ультранаціоналістичні ідеї» та «велич арійської раси»; за новою версією невстановлені особи прагнули створити резонансну подію з метою подальшої провокації масових акцій протесту. Матеріали щодо трьох підозрюваних було виділено в окреме кримінальне провадження, а стороні захисту повідомлено про відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення.
25 травня Печерський районний суд змінив Яні Дугарь запобіжний захід із нічного домашнього арешту на заставу в розмірі 168 тисяч гривень із покладенням процесуальних обов'язків та носінням електронного браслета. Необхідну суму застави менш ніж за добу зібрали понад 500 осіб.
28 травня біля будівлі Міністерства внутрішніх справ у Києві відбулася акція «Аваков, відкрий докази!», ініційована захисниками Антоненка, Кузьменко та Дугарь. Захист заявляв, що, попри завершення досудового розслідування та повідомлення про відкриття його матеріалів, фактичного доступу до зібраних доказів ще не отримав. В акції взяли участь близько ста осіб.
4 липня в Києві відбулася масова акція «200 днів брехні» на підтримку Антоненка, Кузьменко та Дугарь. Близько тисячі учасників зібралися в парку Шевченка, звідки пройшли ходою до будівлі МВС та Офісу президента. В акції брали участь, зокрема, громадські активісти, волонтери та військові.
11 серпня Київський апеляційний суд змінив Юлії Кузьменко запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. До цього Кузьменко перебувала під вартою з грудня 2019 року.
25 серпня Шевченківський районний суд Києва за результатами підготовчого засідання призначив кримінальне провадження щодо Антоненка, Кузьменко та Дугарь до розгляду судом присяжних.
4 вересня Шевченківський районний суд Києва провів відбір присяжних: із семи кандидатів після відводів залишилися п'ятеро. 9 вересня автоматизованою системою з них було визначено трьох основних і двох запасних присяжних. Таким чином, справу мав розглядати суд у складі двох професійних суддів і трьох присяжних; двоє запасних мали бути присутніми на судових засіданнях та за потреби замінити когось з основного складу.