Лесбофобія () ― негативізм, стереотипи, дискримінація, агресія та насильство проти лесбійок як окремих людей, як пар і як соціальної групи, що потерпає водночас від сексизму та гомофобії. Лесбофобія є наслідком взаємодії мізогінії та гомофобії і посилює їх через лесбофобні стереотипи, що супроводжуються переживаннями від презирства до ворожості. Лесбофобна поведінка включає широкий спектр утиску: від малоусвідомлюваних культурних стратегій лесбійського стирання через дискримінацію на ринку праці, в медицині та праві до насильства проти лесбійок, як інституціоналізованого (вбивства, тортури, корекційні згвалтування), так і агресії та злочинів на грунті ненависті.
За даними французького центру з боротьби з гомофобією, цей термін важливий, оскільки лесбійки, в порівнянні з геями, неохоче зізнаються у фактах дискримінації щодо нихresults.asp?LanguageID=1&FileCategory=1&FileID=997 What is «Lesbophobia»? / Пресреліз групи SOS Homophobie. Лесбофобія зв'язана з особливими стереотипами — наприклад, з упередженням щодо спортсменок через підозри, що вони є лесбійкамиPeper, Karen, «Female athlete=Lesbian: a complex myth constructed from gender role expectations and lesbiphobia», Queer words, queer images: communications and the construction of homosexuality, pages 193—208(New York University Press, 1994), або уявленнями, що лесбійки (особливо буч) насправді є трансчоловіками.
Термін Перший вжиток терміну lesbophobia зафіксований Оксфордським словником англійської мови 1972 року, у книзі редакторки Harper's Bazaar Наталії Гіттелсон (Natalie Gittelson) 1972 року The Erotic Life of the American Wife. Хоча деякі люди користуються лише загальнішим терміном гомофобія, терміни гомосексуальність та гомофобія не відображають особливих проблем лесбійок адекватно, оскільки гомосексуальні жінки потерпають від подвійної дискримінації: гомофобії та сексизму. Попри актуальність, розділення поняття гомофобії на упередження щодо геїв і упередження проти лесбійок залишається маловживаним.
Лесбофобні стереотипи Специфічні стереотипи на стику мізогінії і гомофобії транслюють не тільки гетеро чоловіки та жінки, але також геї і бісексуальні людиMegan Radclyffe, Lesbophobia!: Gay Men and Misogyny (Continuum, October 2005).
Ідея, що лесбійки є небезпечними — тоді як гетеросексуальні взаємодії є природніми, нормальними та спонтанними — поширений приклад лесбофобних стереотипів. Як і гомофобія, ця ідея походить з гетеронормативності та гетеросексизму, що презентують гетеросексуальність як домінуючу, передбачену та нормальну, а інші форми романтичних та сексуальних стосунків як ненормальні та неприродні.Jillian Todd Weiss, "The Gender Caste System – Identity, Privacy, and Heteronormativity" 10 Law & Sexuality 123 (Tulane Law School, 2001) Стереотип, чию лесбофобність розгледіли з часом, про те, що спортсменки завжди або переважно є лесбійками.Peper, Karen, "Female athlete=Lesbian: a complex myth constructed from gender role expectations and lesbiphobia", Queer words, queer images: communications and the construction of homosexuality, pages 193–208 (New York University Press, 1994)Darcy Plymire and Pamela Forman, "Breaking the Silence: Lesbian Fans, the Internet, and the Sexual Politics of Women's Sport", International Journal of Sexuality and Gender Studies, pages 1566–1768 (Springer Netherlands, April 2000) Ця ідея збудована на гендерно-стереотипному уявленні про належність фізичної сили, здатності тренувати тіло та психологічних якостей, необхідних для успіху в спорті (витривалість, наполегливість, агресивність, рішучість, активність) як виключно чоловічих (маскулінних) характеристик. Тому їхню сексуальність трактували за "нормальним чоловічим" типом. Лесбофобія в гей-спільноті має чіткі мізогінні обриси та проявляється як маніфест того, що проблеми, досвіди і голоси лесбійок мають субординуватись у ЛГБТ кампаніях та русі проблемам і потребам геїв-чоловіків.Kristen Raizada, "An Interview with the Guerrilla Girls, Dyke Action Machine (DAM!), and the Toxic Titties", NWSA Journal, pages 39–58 (Volume 19, Number 1, Spring 2007) Це спричинює значний дисбаланс у ЛГБТ-спільноті та русі, де жіночі вимоги та права задовольняються непропорційно менше. Тривалі уявлення про пластичність жіночої сексуальності, яку ніби-то можна значно легше від чоловічої змінити плином часу або стороннім впливом (таким, як секс, стосунки чи шлюб з чоловіком, релігійне виховання, целібат, медичні процедури, психотерапія тощо), уможливили історію корекційного насильства проти лесбійок. Їх нині деконструюють та критикують як бажання частини чоловіків так чи інакше мати секс із лесбійками. Ідея, що всі лесбійки, особливо буч, насправді є трансчоловіками і їм потрібен перехід, щоб узгодити свою стать із гетеросексуальною парадигмою, теж бере початки з практик конверсійної терапії, зокрема, культурно закріплених у культурах, де символічне, соціальне, гендерне чи на певному рівні й фізичне "перетворення в чоловіка" є толерованішим за жіночу гомосексуальність. Суспільний осуд і знецінення лесбійок за відмову вступати в стосунки та шлюб з чоловіками маркують їх "несправжніми" жінками. Відмову лесбійок виконувати неоплачувану хатню роботу у шлюбі з чоловіком частина гетеросексуальних людей може сприймати болюче, вважаючи її значною частиною фемінності і відстоюючи цю ідентичність шляхом стигматизації лесбійок. Осуд лесбійок за бездітність є агресивно забарвленим: гетеросексуальних чайлдфрі жінок можуть жаліти чи виправдовувати небажанням їх партнерів мати дітей, тоді як гомосексуальна жінка сприймається як самовільно обрана загроза ідеї сексу заради розмноження, репродуктивних засад жіночності як такої. Лесбійок-чайлдфрі, які "порушують правило", суспільна підсвідомість санкціює жорсткіше. Фетшеймінг, слатшеймінг, негативні стереотипи щодо жінок-чайлдфрі та фемінізму також нерідко асоціюються з лесбійством.
Дискримінація лесбійок
В ряді країн лесбійські стосунки, сексуальні чи романтичні, переслідуються законом і загрожують різною мірою покарання, включаючи смерть. Так, в Ірані станом на 2022 рік за лесбійство передбачена смертна кара. Ненадання достатніх послуг у сфері здоров'я лесбійкам та жінкам, що практикують секс із жінками. У країнах, де одностатеві шлюби заборонені, лесбійські пари позбавлені права приймати життєво-важливі рішення стосовно партнерки у медичних установах. Низька поширеність засобів безпечного сексу для лесбійських практик та обізнаності про них, в тому числі у медперсоналу (зокрема заниження ризиків передачі ІПСШ). Гомофобія та знецінення в гінекологічній практиці, накладаючись на знижений ризик вагітності за відсутності гетеросексуальних практик, призводить до уникнення лесбійками регулярних відвідин гінеколога, що маскує ризики захворювань жіночої репродуктивної системи, зокрема, онкологічних, які вимагають регулярного скринінгу. Дискримінація у сфері освіти, працевлаштування та соціальних установах через статус відкритої лесбійки, камін-аут чи аутинг. Також через припущення про лесбійство люди можуть дискримінувати жінок, які мають гендерно-неконформний стиль одягу та поведінки, незалежно від того, чи є ці жінки лесбійками. Материнство для лесбійок є більш ускладненим, ніж для жінок у гетерошлюбі, геїв-чоловіків та матерів-одиначок. Обмеження прав вступати в законний шлюб та поділяти опіку над дітьми позбавляє їх можливості покластись на партнерку у випадку неповносправності чи смерті, а також права на аліменти. Фемінізація бідності та гендерний розрив в оплаті праці відмежовують лесбійок від змоги мати генетичну дитину з партнеркою (таких, як ЕКО), а також збільшують їх навантаження на утримання та виховання дітей. Аутинг як покарання лесбійки загрожує їй вищими ризиками насильства та стигми, ніж чоловіку-гею. Порнопомста щодо лесбійок та бісексуалок зазвичай асоційована з аутингом. Лесбійське стирання, тобто замовчування та викривлення лесбійської історії в науці, медіа та культурі, має окрему задокументовану і тяглу традицію й реалізується двома основними шляхами: знецінення та приписування іншим людям доробку відомих лесбійок, або заперечення гомосексуальності жінки. Численні інтерпретації жіночої інтимності як дружби, посестринства чи бостонського шлюбу, ускладнені необхідністю ховатися через подвійну небезпеку, ускладнюють реконструкцію жіночої історії. Сексуальна об'єктивація, сексуалізація й фетишизація лесбійок та їх сексуальності чоловіками. Експлуатація лесбійського сексу, орієнтованого на чоловіче задоволення, у мистецтві й порноіндустрії, призводить до укріплення нереалістичних уявлень молодих лесбійок про секс та власну тілесність, практик ризикованого сексу. Релігійні заборони на гомосексуальність та мізогінні елементи більшості релігій результують у подвійну стигматизацію лесбійок. Лесбійки є в середньому біднішими за геїв. За дослідженнями 2013 у США серед жінок 18-44 років 22,7% лесбійок та 29,4% бісексуалок перебувають у бідності (це більше, ніж серед геїв (20,5%) і бісексуальних чоловіків (25,9%).
Насильство проти лесбійок
Лесбофобія проявляється в злочинах на грунті ненависті, таких як корекційні зґвалтування, тортури та вбивство. Оскільки спроби змінити сексуальну орієнтацію лесбійок часто включали згвалтування, вони є гіршими, ніж заходи з цією ж метою для чоловіків-геїв.
Мова ворожнечі та вербальний аб'юз
До лесбофобного слюру належить знижена лексика, що будь-яким чином утверджує упередження проти лесбійок та бісексуальних жінок:
описує в принизливому тоні сексуальні практики між жінками, лесбійські стосунки, історію, культуру та стиль життя; знецінює, заперечує, стирає чи апропріює лесбійську культуру, історію, ідентичність та досвід, ставлячи під сумнів існування сапфічних жінок; стереотипізує, стигматизує, демонізує образ лесбійки, маніпулюючи гендерними стереотипами і приписуючи лесбійкам негативний вплив на суспільство; історично негативізовані слова, такі як gay, TERF тощо.
Прямі та завуальовані заклики до дискримінації лесбійок, насильства проти них, образи, наклепи, залякування, поширення стереотипів, нечутлива лексика, як офлайн, так і в медіа, мистецтві чи Інтернеті, створюють вороже середовище для лесбійок, підвищуючи рівень стресу і знижуючи консолідацію лесбійської спільноти.
Сталкінг, погрози та домагання
Напади та фізичне насильство
Медичні експерименти та репресивна психіатрія
Історія конверсійної терапії гомосексуальності безпосередньо торкнулась лесбійок через уявлення, що жіноча гомосексуальність легше піддається "корекції", ніж чоловіча.
У 1920-х в Європі та СРСР гомосексуальність «лікували» хірургічно: експерименти з пересадки статевих залоз геям (1918) поширили ендокринну теорію гомосексуальності, і над лесбійками теж почали експерименти (попри їх неефективність). 1928 року професор Харківського університету Я. І. Кіров умовив 27-літню селянку Єфросинію В. на операцію і трансплантував їй під праву молочну залозу фрагменти яєчника свині.
З 1930-х по 1970-ті, зокрема, й на теренах України, радянська влада провадила проти лесбійок та жінок (дівчат), запідозрених у лесбійстві, офіційну політику репресивної психіатрії. Лесбійки не відповідали «ідеалу соціалістичної людини», тому «гомосексуалісток» трактували як психічний розлад, і психіатрія з психологією експериментально шукали цьому доказів. З 1936 до 1980-х слово «лесбійка» зустрічається лише у списках перверсій. Поетесу Анну Баркову тричі судили через конфлікт її орієнтації та сталінізму. Лесбійок висміювали, переслідували, виключали з університетів, звільняли з роботи, позбавляли права опіки над дітьми, підштовхували до шлюбів та сексу з чоловіками в надії на «зцілення». За виявлене лесбійство карали доганами на партзібраннях, товариських судах, виключенням з партії, і найімовірніше — примусовим інвалідизуючим «лікуванням» у психіатричних закладах.