Луїза Еліс Бенедикта Граттан Есмонд, у шлюбі Еліс Пілкінгтон (1 вересня 1869 — 24 серпня 1936) — ірландська активістка і художниця.Devine, Ruth (2009). «Pilkington, Ellice». In McGuire, James; Quinn, James. Dictionary of Irish Biography. — Cambridge: Cambridge University Press.
Раннє життя Луїза Граттан Есмонд народилася 1-го вересня 1869 року. Вона була другою дочкою Джона Есмонда і Луїзи Есмонд (до шлюбу Граттан). Її батько був депутатом і підполковником артилерійської міліції Уотерфорд, Баллінастраха, Горі, графства Уексфорд, а її мати була онукою Генрі Граттана. У неї було чотири брати: Томас, Лоуренс, Волтер, Джон і сестра Аннет. Еліс отримала освіту в Парижі і вивчала мистецтво в Римі.
23-го червня 1896 року вона одружилася з капітаном Генрі Лайонелом Пілкінгтоном з 21-го гусарського полку, із Торі, Тіррелспасс, графство Уэстмит. Пара жила в Південній Африці, поки її чоловік командував Західною австралійською піхотою під час Другої англо-бурської війни, а вона викладала в таборах для біженців. У них було дві дочки: Еліс Мойра і Аннет. Якийсь час вони жили в Лліс-і-Гвініт, Холихед, Уельс.
Активізм Еліс Пілкінгтон дружила з Гораціо Планкеттом та Джорджем Расселом, виступ якого на щорічних загальних зборах Товариства Ірландської сільськогосподарської організації підштовхнуло Аніту Летт в 1910 році створити Товариство ірландок (Society of the United Irishwomen — UI). Пілкінгтон була першою волонтеркою цієї організації і однією з ключових фігур у перші роки її існування. Вона багато подорожувала в 1910 році, організовуючи нові відділення на півдні і заході Ірландії: графство Уексфорд вважалося в цей час найуспішнішим. Пілкінгтон прибула до графства Донегол у грудні 1910, озброївшись картою і термо-флягою, і називала процеси еміграції «отрутою сільській Ірландії». З цього моменту жіноча еміграція стала однією з найважливіших турбот UI.
У 1911 році Планкетт, Пілкінгтон і Рассел за участю отця Томаса Фінлея написали памфлет «Суспільство ірландок: їх робота, розташування та ідеали». Пілкінгтон зосередилася на ролі UI в освіті і закликала сільських домогосподарок організовувати домашні підприємства, підтримувати чистоту в будинку, забезпечувати здорове харчування для сім'ї та брати активну участь у громадській та інтелектуальній діяльності. Памфлет міг бути відповіддю на численну критику, оскільки багато протестували проти залучення жінок у громадську діяльність.MacPherson, D. A. J. (2012). Women and the Irish Nation: Gender, Culture and Irish Identity, 1890—1914. — Hampshire: Palgrave Macmillan. — С. pp. 66–67. — ISBN 9780230294370. Еліс Пілкінгтон щиро вірила, що жінкам необхідно покращувати Ірландію, починаючи зі свого будинку.MacPherson, James «Ireland Begins in the Home»: Women, Irish National Identity, and the Domestic Sphere in the Irish Homestead, 1896—1912 (англ.) // Eire-Ireland: a Journal of Irish Studies. — 2001-09-22. — ISSN 0013-2683.
Художня діяльність Еліс Пілкінгтон була глибоко зацікавлена у розвитку мистецтва в Ірландії. У 1910 році вона написала статтю в New Ireland Review, шкодуючи про те, що ірландські художники і критики не намагаються висловити свої ідеї за допомогою ірландських традицій, а копіюють європейські школи. Вона наводила Джорджа Рассела як приклад художника-індивідуаліста, який звертався до традиційних ірландських зображальних засобів. Пілкінгтон не формулювала в подробицях своє бачення ірландської національної ідентичності, але була впевнена в її важливості. Як художниця, вона писала ірландські пейзажі, які виставлялися в Дублінському ескізному клубі у 1914 і 1915 роках і в Товаристві ірландських акварелістів з 1921 до 1936, секретаркою групи якого вона була якийсь час.
Пізні роки Еліс Пілкінгтон овдовіла в 1914 році. Пізніше вона була активною членом Центральної католицької асоціації бібліотек і довгий час була президентом її жіночої комісії. Вона померла 24-го серпня 1936 року за адресою Веллінгтон-роад 38, Болсбридж, Дублін і була похована у фамільному склепі Пилкингтонов в Тиррелспассе, графство Уэстмит.
Примітки