Федір Андрійович Цвєтухін (12 вересня 1904 — 19??) — український розвідник. Полковник. Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР (1942—1945).

Життєпис Народився 12 вересня 1904 року в селі Богоявленському Херсонського повіту Херсонської губернії (Нині Корабельний район міста Миколаєва). У 1916 році закінчив три класи церковноприходської школи, у 1919 році — два класи училища, осві­ту в обсязі середньої школи отримав на курсах у 1934 році. У 1962 році закінчив три курси юридичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шев­ченка.

У 1920—1923 рр. — інспектор з ліквідації неписьменності у Миколаєві.

З серпня 1925 по січень 1926 рр. — фінансовий інспектор райвиконкому в Миколаєві

З січня 1926 по листопад 1929 рр. — інспектор державного стра­хування районного виконкому у м. Варварівка Одеської області.

З грудня 1929 року — позаштатний уповноважений відділу контрроз­відки Миколаївського окружного відділу Державного політичного управління Української СРР.

З листопада 1930 року — помічник уповноваженого Інформаційного відділу оперативного сектора ДПУ Української СРР у місті Полтава.

У квітні 1931 року — уповноважений Секретно-політичного відділу опе­ративного сектора ДПУ.

З 1932 року — уповноважений, оперуповноважений, на­чальник відділення № б Секретно-політичного відді­лу Управління НКВС по Харківській області.

У 1936 році — отримав спеціальне звання лей­тенанта держбезпеки. Працює на посаді начальника 4-го відділення 4-го відділу, помічника начальника 9-го відділу, помічни­ка начальника Економічного управління.

У квітні 1939 року — очолює 1-й Спеціальний відділ НКВС Української РСР, отримує також спеціальне звання старшого лейтенанта держбезпеки.

У квітні 1941 року — обіймає посаду начальника відділу «А», а з серпня 1941 року ще й посаду заступ­ника начальника Першого управління НКВС УРСР.

З березня по червень 1942 року — заступник начальника, виконував обов'язки начальника Першого управління НКВС УРСР.

У 1942 році — отримав спеціальне звання капітана держбезпеки. Після перебування в резерві кадрів з лютого по серпень 1942 року продовжує служ­бу на керівних посадах у зовнішній розвідці.

З жовт­ня 1942 по червень 1944 рр. — начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР, а згодом — Народного комісаріату державної безпеки Української РСР . Керував оперативними групами при діючих частинах Радянської Армії, здійснював розві­дувальну та контррозвідувальну діяльність.

З червня 1944 року — начальник Управління НКДБ по Рівненській області.

У 1944 році — отримав спеціальне звання полковника держбезпеки.

З січня 1947 року — очолює 5-те Управління МДБ Української РСР.

З травня 1953 року — заступник начальника 4-го Управління МВС Української РСР.

11 червня 1954 року — звільнений у запас Комітету державної безпеки СРСР.

Нагороди та відзнаки Орден «Знак Пошани» (1943) Орден Червоної Зірки (1944), Орден Червоного Прапора (1944), Орден Вітчизняної війни І ступеня (1948), Медаль «За відвагу» (1944), Медаль «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня (1943), Медаль «За оборону Сталінграда» (1942), Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945).

Примітки

Посилання ЗАРУЧНИК СИСТЕМИ Я.КАМІНСЬКИЙ БРАТИ БУСЛИ. ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ Польща та Україна у тридцятих–сорокових роках XX століття Українська зовнішня розвідка: від А до Я Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414. Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк