Гудзо́нова зато́ка (, ) — природний величезний та відносно мілководний резервуар води у північно-східній Канаді.
Географія
Міжнародна гідрографічна організація вважає Гудзонову затоку частиною Північного Льодовитого океану, але деякі інші джерела вважають затоку частиною Атлантичного океану, не в останню чергу через те, що водообмін затоки з Атлантикою значно перевершує її водообмін з Північним Льодовитим океаном.
На півночі Гудзонова затока сполучається з Північним Льодовитим океаном, на сході, через Гудзонову протоку — з Атлантичним океаном; на її півдні — внутрішня затока Джеймс.
Води Гудзонової затоки омивають узбережжя провінцій Манітоби, Онтаріо, Квебеку та території Нунавут.
Площа поверхні затоки складає 819 000 км² або 1 240 000 км² (якщо до складу Гудзонової затоки включають Гудзонову протоку та затоки Джеймс, Фокс і Унгава). Водозбірний басейн затоки дуже великий, близько 3 861 400 км²Canada Drainage Basins. The National Atlas of Canada, 5th edition. Natural Resources Canada. 1985, і охоплює південно-східну частину Нунавута і Саскачевана, південну частину Альберти, більшу частину Манітоби, Онтаріо, Квебеку і навіть невелику частину американських штатів Північна Дакота, Південна Дакота, Міннесота і Монтана.
Геологія Затока розташована поблизу центру гравітаційної аномалії, яка була детально відображена на картах, отриманих за допомогою апарату GRACE.
Акваторія виникла в результаті затоплення низин водами гігантського льодовикового озера під час кліматичного катаклізму близько 6200 р. до н. е. Точна дата дискусійна, проте можна з упевненістю сказати, що море утворилося за деякий час до велетенського скандинавського зсуву Стурегга . У південно-східній частині імовірно знаходиться ударний метеоритний кратер діаметром 443 км . Гіпотетична східна кромка цього кратера - майже ідеальної форми дуга Настапока, а центр має лежати в районі архіпелагу Белчер. Західне узбережжя низинне і рівне на північ аж до Арвіату, далі стаючи все більш порізаним і скелястим; найглибше вдаються в сушу затоки Честерфілд та Ранкін.
Морське дно в районі затоки зазнає ізостатичного підняття, здіймаючись зі швидкістю приблизно 60 см на 100 років і все більше оголюючись.
Історія Затоку названо на честь британського дослідника Генрі Гудзона (), який в 1610 досліджував її узбережжя на шхуні «Діскавері» (), екіпаж якого вчинив бунт 12 липня 1611 після довгої зими на кризі, що захопила корабель.
У роках 1668-1669 корабель «Нонсач» () повернувся з Англії в Гудзонову затоку: саме тоді й почалася жвава торгівля хутром факторією, яка згодом переросла у Компанію Гудзонової затоки.
Межі затоки Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Гудзонової затоки:: На півночі: Лінія від мису Нувук () до мису Лейсон, що є південно-східною точкою острова Саутгемптон , південним і західним берегом острова до його північного краю, звідти лінія до мису Біч () на материку.
Острови У Гудзоновій затоці багато островів, які переважно розташовані біля східного узбережжя. Всі острова Гудзонової затоки, як і острови в затоці Джеймс, є частиною території Нунавут, хоча права на деякі з них оскаржуються народом крі.
Найбільші острови: Котс і Мансел та Акіміски і Чарлтон у затоці Джеймс. У Гудзоновій затоці також розташовані архіпелаг Белчер () та острови Оттава.
Клімат Акваторія затоки лежить в субарктичному кліматичному поясі, південна (затока Джарвіс) — помірному кліматичному поясі. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Зустрічається багато морської криги. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима. На півдні панують помірні повітряні маси, переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, влітку тумани.
Біологія Акваторія затоки утворює окремий екорегіон Гудзоновий комплекс арктичної зоогеографічної провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони.
Води Гудзонової затоки містять велику кількість розчинених поживних речовин, тому одноклітинні водорості швидко ростуть у верхніх, освітлених шарах води. Дрібні ракоподібні, як і безхребетні, що мешкають на дні, служать джерелом їжі для молюсків, морських їжаків і морських зірок.
Серед риб, що мешкають у затоці, можна назвати полярну камбалу, тріску, палтуса та лосося, мігруючого в озера і річки на нерест. Кільчасті нерпи, бородаті тюлені та гренландські лисуни населяють райони, де є ділянки чистої води. Моржі, дельфіни і косатки живуть в північній частині затоки, а білі ведмеді мігрують взимку з півночі, щоб полювати на тюленів на льоду.
Близько 200 видів птахів збираються на узбережжі та на островах; до них належать качки, мартини, гаги, гагари, гуски білі, лебеді, кулики, снігові сови і круки. На берегах затоки зустрічаються такі травоїдні ссавці, як карибу і вівцебики, також тут водяться хутрові звірі.
Див. також Море Тирелла
Примітки
Література Океанографическая энциклопедия / Под ред. Р. М. Деменицкой, Г. И. Баранова, В. В. Панова и др. — Л. : Гидрометеоиздат, 1974. — 632 с. (с. 148—151)
Посилання
Hudson Bay (SEA, CANADA ) // «Encyclopaedia Britannica» Hudson Bay / The Encyclopedia of Earth Hudson Bay / The Canadian Encyclopedia Гудзонов залив / БСЭ