Взяття Тернополя — військова операція Української Галицької Армії що була направлена на звільнення тоді підконтрольного польським військам м. Тернопіль.
Місто було однією з найважливіших стратегічних точок у тій війні.
Сторони
Після важких невдач рештки дивізії генерала Владислава Сікорського були залучені до оборони Тернополя.
Два польські курені 24-го полку розмістилися на лінії Купчинці — Настасів — Чортория (нині Миролюбівка), три курені 10-го полку на лінії Мишковичі — Кип'ячка. Штаб дивізії полковника Сікорського і 12-й полк перебували в Тернополі як резервні сили. Крім цього: розбиті та сильно зменшені 13-й, 36-й та 40-й полки.
Наступного дня в районі Тернополя поляки сконцентрували частини 8-го, 10-го, 12-го, 13-го, 24-го, 36-го, 40-го полків та один поліційний курінь.
При селах Золота Липа, Товстобаби та Задарів на українські війська чекала польська варта з 18 гарматами і 4 повозками мін у глибоких ровах.
Визволяти Тернопіль йшли всі 3-и корпуси та 9-а окрема бригада УГА.
Хід подій
14 червня 1919 р. 9-а бригада УГА під проводом отмана Мартиновича рішуче взяла під контроль Скалат і змусила чотири польські курені в паніці відступати до Тернополя. Відомо, що один з побитих куренів належав до 19-го полку, другий до 12-го.
Того-ж дня 3-й корпус УГА відкинув противника біля Козови на західнім березі Стрипи та взяв в успішну облогу Товстобаби. Паралельно 1-й та 2-й корпуси УГА під командуванням генерала Мирона Тарнавського було відправлено на взяття Тернополя.
Розпочалась важка та кривава битва, котра випала на користь українцям. Після полудня війська 10-ї бригади переможно увійшли до Тернополя. Почергово було розбито 40-й, 19-й, 10-й, 12-й, 13-й, 36-й, 24-й, 8-й, 39-й полки та «курінь смерті» рітмайстра Абрагама.
Пізніше стало відомо, що всього було знищено від 14 до 20 польських куренів.
Див. також Взяття Чорткова Битва за Бережани Наступ на Львів
Джерела Денник Начальної Команди Української Галицької Армії