«Палаючі безодні» () — науково-фантастичний роман Миколи Муханова. Один з перших в радянській науково-фантастичної літератури творів, написаних у жанрі «космічної опери». Найвідоміший твір письменника.

У 1924 році роман був опублікований в журналі «Світ пригод», в тому ж році він вийшов окремим виданням. Передрукований в малій серії «Бібліотеки пригод і наукової фантастики» у 2010 році.

Сюжет Роман розповідає про війну цивілізацій Землі і Марса. Він складається з трьох частин: «Війна Землі з Марсом в 2423 році», «Бранці Марса» і «Той, в чиїх руках долі світів».

Інтрига роману складна, хоча і досить наївна. Не зумівши мирно поділити пояс астероїдів з багатим вмістом елемента «небулію» - основою всієї земної і марсіанської техніки - Земля і Марс переходять до військових дій. Ситуація ускладнюється тим, що Марсом править таємне товариство ларгомерогів, яке поставило собі за мету всіма засобами домагатися здійснення культурно-політичної гегемонії марсіан на всіх заселених планетах.

Широкомасштабна військова кампанія ведеться за допомогою різноманітної фантастичної зброї: її потужність і барвистість космічних баталій обмежується тільки фантазією автора, земляни знищують марсіанські військові бази Фобос і Деймос, марсіани нагрівають поверхню Місяця, знищивши поселення землян на ній, і мало не зрушують його з орбіти тощо.

Нарешті земляни, застосувавши «планетарне гальмо» - винахід геніального земного вченого Кена Роні - тимчасово зупиняють обертання Марса і тим самим змушують марсіан здатися. Мир укладений, однак вцілілі ларгомероги за допомогою серії терористичних актів дестабілізують обстановку на Марсі і розв'язують там громадянську війну. Обстановка на Марсі ускладнюється ще й тим, що комета, яка прилетіла в Сонячну систему, загрожує знищити життя на цій планеті. Але реваншистські задуми ларгомерогів зазнають краху, їхній лідер Гро Фезер гине. Землянам за допомогою нового винаходу вдається відхилити комету від Марса.

В ході військових дій двоє землян - командувач космічним флотом Федерації Землі Гені Оро-Моск і глава всіх технічних сил Федерації Роні Оро-Бер - потрапляють у полон до марсіан, але знаходять несподіваного союзника в особі геніального марсіанського науковця Нооме. Ця подія дає початок романтичній лінії - втім, прописаній досить схематично на тлі епічних подій, що розвиваються - історії кохання Гені Оро-Моска і юної марсіанки Лейяніти, внучки Нооме.

Світ Дія роману відбувається в середині XXV століття. На Землі існує єдина світова держава - Федерація Землі зі столицею Гроазур (на Уралі), керована Федеральною Радою Землі. Земляни розмовляють єдиною світовою мовою - Азіру. У числі освоєних цивілізацією технологій - рух у безповітряному просторі, використання енергії радіоактивного розпаду, подовження життя до декількох сотень років, читання думок, можливість змінювати орбіти і характер обертання небесних тіл, штучні сонця, різноманітні види «променевої енергії», що вживається, зокрема, й у військових цілях тощо.

Земна цивілізація існує не менше 60 тисяч років, проте розвивається циклічно, приходячи в занепад при кожному льодовиковому періоді.

Цивілізація Марса древніша від цивілізації Землі і існує близько 650 тисяч земних років.

Основні персонажі Земні імена, як правило, складаються з двох частин: імені, даного при народженні і вказівки на місце народження. Такі ж імена іноді носять марсіани, що живуть на Землі. Земляни Гені Оро-Моск (народжений в Європі, Москва) — командувач космічним флотом Федерації Землі; вік - близько 40 років Роне Оро-Бер (народжений в Європі, Берлін) — знаменитий вчений, глава всіх технічних сил Федерації; 199 років Кен Роне — геніальний вчений, винахідник «планетарного гальма», можливо - син Роне Оро-Бера; 22 роки

Марсіани Нооме — знаменитий марсіанський вчений Лейяніта (в перекладі з марсіанської - Ранкова зоря) - його внучка; близько 21 року Гро Фезера-Мар — поет, голова таємної спілки ларгомерогів Авіра Гені-Мар — дружина Гені Оро-Моска, сестра Гро Фезера, таємний агент ларгомерогів на Землі; 28 років

Літературні ремінісценції Назва роману, ймовірно, є відсиланням до строфи з вірша Тютчева: Небесный свод, горящий славой звездной Таинственно глядит из глубины, — И мы плывем, пылающею бездной Со всех сторон окружены. Цікаво, що згодом саме цей епіграф вибрав для однієї з частин першої книги своєї трилогії «Люди як боги» Сергій Снєгов.

Епіграф до роману — «Sic itur ad astra» () — взято з «Енеїди» Вергілія

Видання

Журнальні видання

Книжкові видання