Гаплогру́па E1b1b, або Гаплогрупа E-M215 — гаплогрупа людської Y-хромосоми. Є відгалуженням гаплогрупи E. E1b1b сформувалася 42300 років тому.
За даними Familytree DNA, 33 з 603 (5,5 %) чоловіків-українців є носіями E1b1b.
Географічне й етнічне поширення E1b1b (M215) Частота галузей гаплогрупи E різниться географічно за «ефектом родоначальника», коли невелика група носіїв новокам'яної, бронзової та залізної діб переселялося на нове місце. Прикладом слугують E-V12 на півдні Єгипту, E-V13 на Балканах, E-V32 у Сомалі, E-V65 на середземноморському узбережжі Африки та E-M81 на північному заході Африки.
Поза Європою M215 з високою частотою присутня у Марокко (понад 80 %), Сомалі (80 %), Ефіопії (40 %-80 %), Тунісі (70 %), Алжирі (60 %), Єгипті (40 %), Йорданії (25 %), Палестині(20 %) та Лівані (17,5 %).
У Європі найвища частота у Косово (понад 45 %), Албанії та Чорногорії (по 27 %), Болгарії (23 %), Македонії та Греції (по 21 %), Кіпрі (20 %), Сицилії (20 %), Південній Італії (18,5 %), Сербії (18 %) та Румунії (15 %).
Євреї-ашкеназі мають приблизно 20 % носіїв E1b1b, що майже повністю належать її галузі E-M123.
Походження і історія
Вважається, що гаплогрупа E1b1b з'явилася на Африканському розі приблизно 26000 років тому й поширилася у Північній Африці й у Західній Азії за пізньої давньокам'яної та середньокам'яної діб. E-Z827 сформувалася 24000 років тому, а гаплогрупа E-M78 — 20000 років тому. Родоводи гаплогрупи E1b1b пов'язані до розповсюдження афроазійських мов.
У 2016 році Лазарідісом проведене ДНК тестування натуфійської культури середньокам'яної доби в Ізраїлі. Натуфійська культура ймовірно є найстарішою археологічною культурою осілого населення. Чоловіки цього дослідження належать гаплогрупам CT й E1b1 (у тому числі два зразки E-Z827). Це є найстаріші відомі зразки гаплогрупи E1b1. За докерамічної неолітичної культури Б у Йорданії на додачу гаплогрупам CT й E1b1 також виявлені гаплогрупи H2 та T.
E1b1b не виявлено у Туреччині та Ірані новокам'яної доби. Проте її виявлено двічі серед сотень європейців новокам'яної доби. Це вказує на те, що на кінець останнього зледеніння 12000 років тому чоловіки з гаплогрупою E1b1b не були присутні ніде на Близькому Сході окрім Леванту. В часи натуфійської культури новокам'яної доби вже існувало хліборобство, як то вирощування жита. Тому хліборобство походить від корінного для племен гаплогрупи E1b1b середньокам'яного Леванту.
Сучасна найвища частота гаплогрупи E1b1b знаходиться у північно-східній Африці, особливо в Етіопії й Сомалі. Саме тут виявлені найстаріші галузі M281, V6 та V92. Багато родоводів E1b1b не знайдено серед етіоплян й сомалійців. Ці родоводи походять з Родючого Півмісяця та з'явилися у Африці за новокам'яної доби. Це стосується таких підгалузей гаплогрупи E1b1b, як V22 (12000 років тому) та V32 (10000 років тому), що нерозривно пов'язані з іншими близькосхідними гаплогрупами T1a-CTS2214 та J1-L136.
Гіпотеза про північно-африканських неолітичних чабанів За дослідженням Декера у 2013 році корови Італії та Іберії мають інтрогресію від африканських корів. Це можливо означає, що африканські чабани разом з коровами занесли за новокам'яної доби у Південну Європу з Північної Африки свої чабанські родоводи E-M78 та E-M123.
E1b1b (M215) E-M215 сформувалася 42 300 років тому. Спільний предок жив 34800 років тому.
E-M215 найбільш поширена гаплогрупа Y-хромосоми серед чоловіків у Ефіопії, Сомалі, Еритреї, у північноафриканських берберів та арабів, є одночасно 3-ю за поширення гаплогрупою у Західній Європі. Також вона часто зустрічається на Близькому Сході, звідки вона поширилася на Балкани і далі по Європі. Незвично високу для Європи (41 %) концентрацію E1b1b1 має субетнос пасьєго у іспанській Кантабрії.
Найближче розгалуження дерева E-M215:
M215 M35 — усі чоловіки-українці, носії гаплогрупи E відносяться до цієї гаплогрупи L539 M78 Z1919 — більша частина українців з гаплогрупою E належать до цієї галузі L618 V13 — більша частина українців з гаплогрупою E належать до цієї галузі V22 — деякі українці з гаплогрупою E належать до цієї галузі; насамперед поширена у західній Етиопії, північному Єгипті та у південному Леванті. В Європі гаплогрупа V22 пов'язана з фінікійцями та євреями. Y2498 Y37003 V3262 Z1902 V12 — найбільш поширена галузь M78 на півдні Єгипту (понад 40 %), півдні Сомалі та півночі Кенії Y2863 FGC51357 V65 — E-V65 головне знайдено у Північній Африці Z1231 M521 V1039 Z827 Z830 PF1962 — менша частина українців з гаплогрупою E належать до цієї галузі M123 M34 — українців з гаплогрупою E належать до цієї галузі Y31991 PH2025 PF1974 — виявлені у Італії та Англії Y35934 — виявлені в Україні та Польщі V1515 V1486 Y5871 — виявлена у Саудівській Аравії та Бахрейні Z1267 — виявлена у Саудівській Аравії та Кенії V1700 V42 — виявлена у Саудівській Аравії та Португалії V6 — виявлена у Саудівській Аравії та ОАЕ L19 M81 PF2546 Z5009 — виявлена у Франції, Іспанії, Португалії, Палестині, Лівії, Мавританії, Малі (гао) PF6794 — виявлена у Італії, Марокко, Лівії CTS12227 — виявлені у Лівії, Алжирі та Саудівській Аравії A2227 — виявлені у Алжирі, Марокко, Лівії, Італії та Данії FGC22844 — виявлені у Західній Сахарі та Італії A930 — виявлена у Англії MZ99 PF2578 — виявлена у Італії MZ117 — виявлена у Англії A5604 — виявлена у Лівані PF2431 PF2438 Y10561 — виявлена у Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Алжирі й Тунисі PF2440 — виявлена у Італії та Іспанії V16
E-V12 E-V12 сформувалася 11800 років тому. Загальний предок жив 10000 років тому.
V12 найбільш поширена галузь M78 на півдні Єгипту (понад 40 %), півдні Сомалі та півночі Кенії. Помірна присутність V12* на Близькому Сході (Йорданія, Бахрейн, Саудівська Аравія), у Європі (за виключенням Північної) вказує, що вона могла бути невеликою неолітичною галуззю.
Найближче розгалуження дерева E-V12:
V12 Y2863 CTS693 FGC14377 V32 — виявлена у Йорданії, Саудівській Аравії, Кувейті, Бахрейні, Єгипті, Сомалі та Кенії CTS693 Y6730 — виявлена у Італії, Англії, Ірландії, Росії, Німеччині, Туреччині, Сирії та Саудівській Аравії SK872 — виявлена у Саудівській Аравії FGC51357 — виявлена на Бахрейні
E-V65 E-V65 сформувалася 11800 років тому. Загальний предок жив 2800 років тому.
E-V65 головне знайдено у Північній Африці з максимум у 20—30 % у Лівії, Тунісі та північному Марокко. Відсутність V65 на Африканському розі вказує на її походження з Північної Африки. З частотою 0,5 %-5 % виявлені у Єгипті, Греції, півдні Італії й Сицилії. Подібна частота серед ізольованих народів сардинців та басків, що найміцніше пов'язані з середньокам'яним та новокам'яним населенням Європи та у яких відсутня гаплогрупа E-V13. V65 відсутня у Леванті, на Балканах та у поза-середземноморській Європі, що спростовує неолітичне поширення. Широке поширення у Північній Африці та невелике у Південній Європі де сильні історичні зв'язки з Африкою вказує на міграційне походження E-V65 у Європі. До Італії міграція виникла за фінікійських та карфагенських часів (1000—146 роки до н. е.) до Вандальського королівства. До Греції V65 потрапила зі стародавніх колоній у Киренаїці. В Іберії V65 міг потрапити з пізньо-давньокам'яної доби.
Найближче розгалуження дерева E-V65:
V65 Z1231 Y22839 CTS194 — виявлені у Італії, Німеччині й Марокко BY8823 — виявлена у Палестині, Італії, Польща, Нідерландах
E-V13 E-V13 сформувалася 7600 років тому. Загальний предок жив 5100 років тому.
Більша частина українців (23 з 30 носіїв; 77 %) з гаплогрупою E належать до цієї галузі. З достатньо досліджених (10 зразків) 5 належать до Z5018, 3 — Z5017, по одному до L540 та S7461.
Найближче розгалуження дерева E-V13:
V13 Z1057 CTS1273 — більша частина українців з гаплогрупою E належать до цієї галузі Z5017 — виявлена у Європі в Болгарії, Македонії, Албанії, Греції, Боснії, Хорватії, Україні, Італії, Португалії, Англії, Норвегії, Швеції Z5018 — виявлена у Європі в Албанії, Болгарії, Україні, Польщі, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Англії, Шотландії, Ірландії, Норвегії, Швеції й Росії L540 — виявлена у Європі в Україні, Польщі, Чехії, Німеччині, Швеції, Норвегії й Росії Y16729 — виявлена у Європі у Болгарії, Ірландії та у Західній Азії в ОАЕ S7461 — виявлена у Західній Азії у Лівані, Саудівській Аравії та у Європі у Україні, Швейцарії, Бельгії, Англії, Швеції Y19508 — виявлена у Німеччині та Вельсі Y35953 — виявлена у Словаччині, Польщі, Італії та Англії Y36298 BY6527 — виявлена в Італії Y30977 Y37092 — виявлена у Швеції й Ірландії Y30976 — виявлена в Польщі
Асиміляція неолітичних європейців E-V13 індоєвропейцями Гаплогрупа V13 охоплює 80 % з достатньо досліджених зразків E1b1b, або 4,4 % чоловіків-українців.
З 69 зразків Y-ДНК з новокам'яної доби Європи тільки 2 належать до E1b1b: Один належить до E-M78 з Сопотської культури в Угорщині (5000—4800 до н. е.). Інший належить до E-M78 або можливо до E-V13 з північно-східної Іспанії приблизно 5000 року до н. е. Наразі не відомо чи E-M78 з'явилася у Європі за середньокам'яної доби, чи вони були частиною новокам'яної хліборобської колонізації. Зрозуміло, що E-M78 не був головним новокам'яним родоводом Європи. Землеробська цивілізація, що поширилася з Родючого Півмісяця на Балкани (культура Сескло у Фессалії) до північного Середземномор'я (культура серцеподібної кераміки). Раніше серед дослідників була поширена думка щодо у Європі E-V13 та інших родоводів E1b1b ефектом одного родоначальника.
Сучасне поширення середземноморської E-V13 присутнє у всій Європі, навіть у Скандинавії, Фінляндії та східно-балтійських країнах. Притому у Північній Європі майже відсутні неолітичні гаплогрупи G2a (європейська G2a-Z1815), J1 та T (проте присутня у Естонії)). Гаплогрупа G2a виявлена на всіх досліджених неолітичних місцинах, тому її відсутність у сучасній Північній Європі вказує, що на Півночі неолітичні родоводи не вижили. Отже E-V13 не з'явилася у Північній Європі з новокам'яної доби.
Гаплогрупа E-V13 виділилася з E-M78 приблизно 7600 років тому, коли неолітичні хлібороби просувалися Балканами та Наддунав'ям. Усі сучасні носії E-V13 походять від спільного предка, що жив 5100 років тому. Також майже усі вони походять від спільного пращура, що отримав CTS1273 мутацію, що жив 4000 років тому за бронзової доби. Відразу, 4000 років тому, після цього пращура CTS1273 розділилася на дев'ять колін. Потім протягом декількох наступних сторіч галуззя CTS1273 сильно розмножилися та поширилися, так що невелика E-V13 стало одною з основних чоловічих родоводів, що просунулися за межі Європи до східних меж Середземномор'я, на Кавказ, Курдистан, Іран та до Сибіру.
Таке швидке просування в усіх частинах Європи вказує на те, що E-V13 належала до панівного прошарку суспільства бронзової доби. Таке поширення стало можливим єдиним поширенням тієї доби — поширенням індо-європейців R1b та R1a з українсько-російських степів на решту Європи. Найщільного поширення E-V13 набула у Центральній Європі. Найбільш обґрунтованим поясненням є виникнення E-V13 з E-M78 на Балканах або у Центральній Європі за новокам'яної доби та асиміляція та поширення E-V13 індо-європейцями R1b та R1a всією Європою.