Марі́я Лю́двіґівна Мора́вська, повне ім'я Марія Магдаліна Франческа Людвіґівна Моравська ( року Варшава, Російська імперія — 26 червня 1947 року, Маямі, США; за іншими даними не раніше 1958 року, Чилі) — польська та російська письменниця: поетеса, прозаїк, перекладачка та літературний критик. Авторка кількох віршованих збірок, а також низки прозових творів, в тому числі дитячих.
Активна учасниця європейського ліберально-демократичного руху початку XX століття. В 1917 році емігрувала з Російської імперії в Сполучені Штати Америки. Тривалий час жила в Нью-Йорку, потім — у Флориді, продовжуючи досить активну літературну, публіцистичну та громадську діяльність. Інформація про останній період життя суперечлива: за одними даними померла в Маямі 1947 року, за іншими — у Чилі не раніше 1958 року.
Життя
Дитинство і юність Народилася 31 грудня 1889 року (за новим стилем — 12 січня 1890 року) у Варшаві в польськійВ книзі американського історика літератури Еріка Лейфа Дейвіна () Partners in Wonder: Women and the Birth of Science Fiction, 1926—1965, виданій у 2006 році, Моравська згадується на сторінці 397 як «відома російська єврейська поетеса і письменниця різних жанрів». Це твердження про етнічну приналежність Моравської суперечить даним інших джерел, в тому числі її автобіографії, в яких вона фігурує виключно як полька католицькій родині. При народженні отримала потрійне ім'я Марія Магдаліна Франческа. Батько майбутньої поетеси, Людвіґ Моравський, за її спогадами, був бідною людиною, який змінив у житті багато професій і який завжди мріяв, незважаючи на брак коштів та освіти, про подорожі та винаходи — ця риса характеру батька, як пізніше підкреслювала Марія, повною мірою передалася їй у спадок. Мати, імені якої не згадується ані в автобіографії Моравської, ані у присвячених їй дослідженнях, померла, коли дівчинці ще не було трьох років. Кілька років потому Людвіґ Моравський одружився з сестрою своєї покійної дружини. Незабаром після цього родина Моравських переїхала в Одесу.
Добре ставилася до батька, а також до молодших братів та сестер, що народилися в його другому шлюбі. Однак, через конфлікт із мачухою у віці 15 років була змушена піти з дому. Через деякий час переїхала з Одеси до Санкт-Петербургу і втратила всякий зв'язок з родиною.
З юних років відзначалася активною громадянською позицією, брала участь у діяльності різних політичних гуртків. Спочатку була прихильницею самовизначення Польщі, до початку революції 1905—1907 років самоідентифікувалася як соціалістка. Потрапляла у поле зору правоохоронних органів, двічі — в 1906 і 1907 роках — заарештовувалась та піддавалася короткочасному ув'язненню в пересильних в'язницях.
Життя в Санкт-Петербурзі У столиці імперії активно зайнялася літературною діяльністю, заробляючи при цьому на життя секретарської роботою, приватними уроками, перекладами. Вступила на Бестужевські курси, проте не закінчила їх. Є відомості про ранній і недовгий шлюб, яке сама Моравська називала «прикрою випадковістю». В шлюбі прізвище не змінювала.
Відчуваючи значні матеріальні труднощі наприкінці 1909 року звернулася до М. А. Волошина з проханням знайти для неї переклади з польської мови. Відомо, що той, перейнявшись співчуттям до незаможної молодої поетеси, запросив її до себе в Коктебель, виславши при цьому грошей на дорогу, однак Моравська грошей не прийняла і в Коктебель не їздила. У той же час, заступництво з боку Волошина — їх особисте знайомство відбулося в Петербурзі в січні 1910 року — допомогло Моравській досить швидко призвичаїтися в столичних літературних колах: з 1911 року вона почала відвідувати літературні «середи» В. І. Іванова, а також засновану останнім «Академію вірша», де ще більше розширила коло літературних знайомств. У тому ж році була прийнята в статусі «підмайстра» до «Цеху поетів» відразу ж після заснування його Н. С. Гумільовим і С. М. Городецьким, стала завсідником зустрічей петербурзької богеми в кафе «Бродячий собака». В цей період, крім Волошина, певну підтримку Моравській надавала З. Н. Гіппіус.
Досить емоційно сприйняла події Першої світової війни, зокрема, запеклі бойові дії та бідування мирного населення в рідній для неї Польщі. Цим переживанням Моравської присвячено вірш В. Р. Еренбурга, який з нею товаришував — «Чуєш, як виє вовчиця».
Відомо, що в останні роки свого перебування в Петербурзі Моравська проживала за адресою Митнинська набережна 5, кв. 604 в одному з дохідних будинків Ф. В. Кірікова.
Життя в еміграції
У 1917 році, після Лютневої революції, Моравська виїхала в Японію, звідки через Латинську Америку переїхала на постійне проживання у СШАУ книзі американського історика літератури Еріка Лейфа Дейвіна () Partners in Wonder: Women and the Birth of Science Fiction, 1926—1965, виданої в 2006 році, йдеться про прибуття Моравської до США з Великої Британії. Це твердження суперечить даним з інших джерел, ще в поїздці влаштувавшись працювати кореспондентом однієї з нью-йоркських газет. До еміграції в Сполучені Штати поетесу, за її власними спогадами, спонукало ідеалізоване уявлення про цю країну, прагнення «перемішати типового росіянина і типового американця, щоб створити нову, ніжну, розсудливу, гармонійну істоту».
Нова батьківщина відразу ж багато в чому розчарувала Моравську — зокрема, бездуховністю суспільства, засиллям масової культури, низьким рівнем громадянських свобод. Свою критичну позицію на цей рахунок вона відкрито заявляла в ході різних громадських і політичних заходів, в тому числі на досить високому рівні. Так, відомо, що вже незабаром після свого прибуття в Сполучені Штати, в жовтні 1917 року, Моравська виступила громадським захисником у ході слухань у Конгресі США у справі Еліс Пол, заарештованої разом із групою соратників за пікетування Білого дому: за її твердженням, умови утримання феміністок в американській в'язниці були набагато важчими, ніж у в'язницях царської Росії, в яких їй довелося двічі опинитися.
Тим не менш, незважаючи на певне розчарування в американському житті, Моравська досить швидко і успішно адаптувалася до життя в США — за власними спогадами, вона усього за вісім місяців вивчила англійську мову, практично припинивши при цьому зв'язки з Батьківщиною. Спочатку вона оселилася в Нью-Йорку, де займалася журналістикою та публіцистичною роботою. Газета, яка прийняла її в свій штат, закрилася незабаром після прибуття Моравської в США, однак молодій емігрантці вдалося досить швидко налагодити співпрацю з багатьма іншими періодичними виданнями.
Відомо, що в Нью-Йорку Моравська прожила принаймні до початку 1920-х років. Тут вона одружилася з Едвардом (Тедом) Кофленом ()Ірландське прізвище Coughlan може вимовлятися різними способами, зокрема, як «Кофлен» (англійський варіант) і як «Кахлен» (ірландський варіант), автором детективних оповідань, який переїхав до США з британського домініону Ньюфаундленд. У шлюбі Моравська взяла прізвище чоловіка, однак зберігала популярність в літературних та публіцистичних колах під дошлюбним прізвищем — під ним вона надалі публікувала і більшість своїх творів.
До початку 1930-х років Кофлени переїхали до флоридського міста Лейкленд, звідки у 1932 році перебралися в Маямі. Матеріальне становище подружжя в Маямі було цілком задовільним. Вони мешкали в центральній частині міста у приватному будинку, який назвали «Літературною фермою» (). Марія користувалася в Маямі популярністю як плідний письменник і публіцист, член місцевого письменницького клубу «Сома» (), підтримувала контакти не тільки з місцевими, але і з закордонними літераторами: так, наприклад, про дружбу з нею в 1938 році публічно заявляв відомий ірландський поет і драматург . Крім того, вона мала репутацію людини, що підтримує активний соціальний спосіб життя, має безліч хобі, у тому числі досить коштовних і екзотичних. Зокрема, Моравська займалася виведенням нових порід папуг-нерозлучників і домашніх качок, дресируванням диких тварин, розведенням невластивих для Флориди рослин, друкуванням книг за допомогою саморобного обладнання. Подорожувала по Південній Америці, де сплавлялася по річках на каное. Свої різноманітні захоплення вона з ентузіазмом пропагувала в місцевій пресі:
Відомо, що в Латинську Америку Моравська їздила не лише як турист. У деяких країнах регіону, зокрема в Чилі, вона виступала з лекціями — крім англійської, Моравська володіла іспанською мовою.
Дані про час, місце і обставини смерті Моравської різняться. Поширена інформація про її кончину в Маямі 26 червня 1947 року: причиною смерті вказується крововилив у мозок (про це, зокрема, повідомила арканзаська газета «Кур'єр ньюз» () за 27 червня 1947 року), деякі джерела говорять про нещасний випадок в результаті шторму.
Проте існують достатньо достовірні відомості про її життя в Чилі, принаймні наприкінці 1950-х років. Про це, зокрема, свідчив К. І. Чуковський, який розповів у першій половині 1960-х років М. І. Алігер про отримання листа від Моравської за кілька років до того: за його словами, поетеса в Чилі одружилася з місцевим листоношею.
Розповідь Чуковського підтверджує і П. Н. Лукницький: у «Списку імен», наведеному в його книзі «Acumiana. Зустрічі з Ганною Ахматовою», датами життя Моравської, яка фігурує там як «поетеса, учасниця першого Цеху поетів», вказані 1889—1958 роки.
Творчість
Український та російський періоди
Писати Моравська, за її власними спогадами, почала ще в дитячі роки в Одесі. Перший її вірш було опубліковано 1906 року в учнівському журналі «Вільна школа». Після цього вона публікувалася під псевдонімом у ряді одеських газет — вірші цього періоду сама поетеса в більш зрілому віці оцінювала досить критично. Цікаво, що Моравська, яка народилася і виросла польськомовному середовищі, на початковому етапі своєї творчості писала російською. Пізніше вона пояснювала цю обставину таким чином:
У Санкт-Петербурзі перші її вірші з'явилися в літературних журналах «Гіперборей» і «Завіти». У 1911 році Моравська почала систематичне співробітництво з журналом «Аполлон» — спочатку як рецензентка і перекладачка (перекладала твори польських, чеських, фінських авторів), потім як авторка власних поезій та есе. Надалі друкувалася в таких журналах та альманахах, як «Вісник Європи», «Російська думка», «Сучасний світ», «Щомісячний журнал».
Перші ж опубліковані твори Моравської заслужили схвальні відгуки з боку таких літераторів, як В. Ф. Ходасевич, Ігор Сєверянин, Саша ЧорнийХарактерно, що в деяких відгуках критиків на ранні твори Моравської ім'я та прізвище маловідомої на той час поетеси відтворювалися з різноманітними спотвореннями: її називали, зокрема, «З. Моравской», «Моровской», «Мотовской». А. А. Ахматова, з чиїми віршами критика відразу ж стала порівнювати поезію Моравської, визнала її «товаришем по цеху» і згодом неодноразово дарувала їй свої книги. Гіппіус в листі Чуковському відзивалася про неї як про «надзвичайно талановиту особу». Досить високу оцінку творчому дебютові Моравської дав Еренбург у статті «Нові поетеси», опублікованій в 1913 році в журналі «Геліос», що видавався групою російських художників і літераторів у Парижі: «Моравська своїми першими віршами хвилює нас як справжній поет, і ми чекаємо її вірних досягнень…».
Особливу підтримку Моравської надавав Волошин, вельми високо оцінювала її творчі перспективи і передрікав їй роль другої Черубіни де Габріак, та й сама Черубіна — Е. І. Дмитрієва — сприймала юну польку як свою творчу наступницю. Зокрема, в листі до Волошину від 18 січня 1910 року вона писала: