Сетеш, також Сітеч () — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Каньчуга Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).
Історія Після захоплення Галичини поляками Оттон Пілицький надавав лицарю Вербенці село Микуличі в 1375 р., називаючи в цьому ж документі сусідні села Сетеш, Нижатичі, Острів. Тоді ж початі латинізація та полонізація місцевого українського населення лівобережного Надсяння, зокрема вже до 1391 р. утворили латинську парафію. Після смерті Оттона Пілицького всі довколишні села були у власності його доньки Ельжбети Грановської, яка 2 травня 1415 р. вийшла заміж за короля Владислава II Ягайла і Сетеш став королівською власністю. В 1515 р. село входило до каньчуцького ключа Перемишльської землі Руського воєводства. Наявна в селі церква була спалена татарами і вже не відновлена.Apokryf Ruski На місці спаленої церкви збудований був уже костел.Богдан Гук. Sietesza
У 1831 р. в селі залишився єдиний греко-католик, який належав до парафії Кречовичі Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії.Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 56
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1889 р. Сетеш знаходився у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 313 будинків (з них 18 на хуторі Липник і 9 на землях фільварку) і 1777 мешканців (1744 римо-католики, 1 греко-католик і 32 юдеї).
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
У селі розташований неоготичний костел, збудований у 1906—1910 роках за проектом Міхала Ковальчука. Всередині розміщено частину барокового убранства від попереднього храму. Зберігся маєток родини Ластавецьких, який походить із XVIII століття. Сучасником маєтку був парк, видозмінений у XIX ст. Збереглась родинна каплиця-усипальниця Ластавецьких із другої половини XIX ст. Неподалік села починається заповідник Гусувка.Moja miejscowość. Sietesz // Gazeta Jarosławska. — 26 września — 2 października 2018. — № 39 (1039). — S. 15. — ISSN 1427-7115.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
Зовнішні посилання