Василь Олексійович Повх (, село Вовківці, тепер Роменського району, Сумської області — , місто Харків) — український радянський діяч, секретар Закарпатського обласного комітету КПУ, ректор Харківського державного педагогічного інституту імені Сковороди.
Біографія Народився в бідній селянській родині. Закінчив сільську трудову школу, педагогічні курси в Ромнах та Гадяцький педагогічний технікум (у 1924 році).
У 1924—1927 роках — директор і педагог Ясиновської трудової школи Авдіївського району Донбасу.
У 1927—1931 роках навчався на філологічному факультеті Харківського інституту народної освіти, був однокурсником Юрія Шевельова. Автор декількох літературно-критичних статей у тогочасній пресі.
Після закінчення інституту з 1931 до 1932 року працював політичним редактором-пропагандистом видавництва «Український робітник» у Харкові (Харківського обласного відділу політосвіти).
У 1932—1938 роках — завідувач культвідділу Заводського комітету ЛКСМУ міста Харкова і заводського комітету профспілки заводу «Серп і Молот» у Харкові. Одночасно з 1933 до 1938 року працював вчителем української літератури 8—10 класів школи № 20 міста Харкова.
У 1938—1939 роках — завідувач Сталінського районного відділу народної освіти міста Харкова.
Член ВКП(б) з 1939 року.
У 1939 році — завідувач Харківського міського відділу народної освіти.
У серпні 1939 — листопаді 1942 року — завідувач Харківського обласного відділу народної освіти.
У листопаді 1942—1944 роках — інструктор відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У, завідувач сектору пропаганди відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У в Москві.
У березні — жовтні 1944 року — завідувач Харківського обласного відділу народної освіти.
У жовтні 1944 — березні 1946 року — заступник завідувача відділу шкіл ЦК КП(б)У.
У березні 1946 — листопаді 1948 року — завідувач відділу шкіл ЦК КП(б)У.
З грудня 1948 по жовтень 1949 року — заступник завідувача відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У.
З грудня (затв. у жовтні) 1949 по вересень 1952 року — секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У з питань ідеології.
У вересні 1952 — квітні 1959 року — секретар Закарпатського обласного комітету КПУ з питань ідеології.
У травні 1959 — грудні 1962 року — директор Харківського державного педагогічного інституту фізичного виховання імені Григорія Сковороди.
З грудня 1962 року — старший викладач кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди.
Потім — на пенсії. Очолював Раду ветеранів Великої вітчизняної війни при Харківському державному педагогічному інституті імені Григорія Сковороди.
Нагороди два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 26.02.1958) орден «Знак Пошани» (28.08.1944) «Відмінник народної освіти» (1969) медалі
Джерела Наукові школи ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Монографія. Харків, 2014. Література non fiction