Глі́бів — село в Україні, у Гримайлівській селищній територіальній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнила Рудка (притока Гнилої), на півночі району. Центр сільради до 2020. При Глібові був хутір Тарасівка. Населення — 1004 особи (2003).
Є пам'ятка природи — 150-річний Глібівський бук пурпуролистий.
Археологічні дослідження Поблизу Глібова виявлено поселення трипільської культури та прикраси 7-5 ст. до н. е.
Історія Перша писемна згадка — 1410 року.
Протягом 1560—1640 рр. село належало шляхтичам із роду Лудзецьких-Лудзінських герба «Гримала» власників сіл Гримайлівського ключа.
1609 року в селі було засновано римо-католицьку парафію за сприяння дідича — графа Войцєха Лудзіцького, до якої належала, зокрема, також громада Гримайлова. — S. 898.
У 1634 р. Глібів пограбував військовий загін поміщиці з с. Калагарівка Анни Лагодовської, яка вела земельні суперечки з власниками Гримайлова шляхтичами Лудзецькими-Лудзінськими за успадкування майна свого першого чоловіка Миколая Малинського — родича Лудзецьких-Лудзінських.
Після 1640 р. село — власність роду Сєнявських.
У 1634 році власниця села Калагарівка, шляхтичка Анна (Ганна) з Лагодовських (на прізвисько «Герод-Баба») пограбувала маєток шляхтичів Людзіцьких у Глібові. 1674 село частково знищили татари. 1716 року римо-католицьку парафію за сприяння дідича — великого гетьмана коронного Адама Миколая Сенявського — перенесли до Гримайлова. Від 1810 Глібів — власність С. Голієвського, від 1848 — родини Козєбродзьких. З середини1850-х років та до адміністративної реформи 1867 року село перебувало у складі Гримайлівського повіту. У 1867 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії). 1880 роком датована перша згадка про Глібівський пивзавод. Він перебував в оренді у пана Мехера Моргестера. Тоді, це було невелике підприємство, яке щороку виробляло близько десяти тисяч гектолітрів пива.
Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Союз українок», «Сільський господар».
1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Гримайлів.
1938 року освятили новоспоруджений Народний дім імені колишнього власника Глібова Фелікса (Щенсного) Козєбродзького.
Наприкінці вересня 1939 р. у каплиці ґрафів влаштовано склад для паливно-мастильних матеріалів, тлінні останки семи осіб родини Козєбродських (Броніслава (батька), Броніслави (матері) та їхніх дітей Тадеуша, Людвиґа, Яна, Антонія і немовляти) червоноармійці повиносили з гробівця і поскидали під кущ бузини.
У ніч на 23 квітня 1949 року в Буциках і навколишніх селах Вікно, Глібів, Зелене, Лежанівка, Мала Лука впорядковано могили вояків УПА (закопано хрест та поставлено на могилі вінок «Героям Слава»).
27 листопада 1989 р. у хаті Антона Яцишина започатковано сільський осередок НРУ. Того ж року в одній із кімнат школи, за сприяння вчителя фізичного виховання Євгена Заплітного відкрито музей історії села (нині етнографічна музейна кімната «Берегиня»).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.
У 2021 році відбулось відродження пивоварні.
Від 2022 у селі діє волонтерський центр допомоги ЗСУ.
Політика
Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610212, розташована у приміщенні будинку культури.
Результати зареєстровано 644 виборці, явка 71,74 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 35,43 %, за «Європейську Солідарність» — 15,22 %, за «Голос» — 8,70 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 31,84 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 23,54 %, за Романа Василіцького (Об'єднання «Самопоміч») — 12,56 %.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,69 % російська 0,10 % інші/не визначилися 0,21 %
Символіка Затверджена 22 червня 2023 р. рішенням № 3787 XVII сесії селищної ради VIII скликання. Автори — С. В. Ткачов, В. М. Напиткін.
Герб Щит перетятий синім і червоним. В першій частині золота підкова з вписаним розширеним хрестом. В другій частині золотий лист хмелю, супроводжуваний по сторонам чотирма шишками хмелю, покладеними в правий і лівий перев'язи. Щит вписаний в золотий декоративний картуш, внизу якого написи «ГЛІБІВ» і «1564», і увінчаний золотою сільською короною.
Герб поєднує символ Козебродських — «Яструбець» — і листок та шишки хмелю (означає першу на Поділлі парову броварню Козєбродських, яка відроджена і продукує пиво «Глібівське»).
Прапор Квадратне полотнище поділене горизонтально на дві рівновеликі частини. В першій синій частині жовта підкова з вписаним розширеним хрестом. В другій синій частині жовтий лист хмелю, супроводжуваний по сторонам чотирма шишками хмелю, покладеними в праву і ліву діагоналі.
Релігія
церква святого Онуфрія (1907; мурована), дві каплички. каплиця-усипальниця.
Пам'ятники
Споруджено пам'ятники:
(1968), Т. Шевченку (1992; скульптор Б. Рудий).
Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлено 1992), пам'ятний знак з нагоди 5-ї річниці незалежності України (1996), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).
Пам'ятник Т. Шевченку Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва у селі Глібові Тернопільської области України. Розташований в центрі.
Встановлений 1992 р. Скульптор — Б. Рудий.
Постамент — граніт, скульптура — карбована мідь.
Скульптура — 3,2 м, постамент — 3,2 м.Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
Скульптура Матері Божої з Ісусом Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (XIX ст.).Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (XIX ст.).
Скульптура Матері Божої Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.
Виготовлена із каменю (XIX ст.).
Пам'ятки
— поселення черняхівської культури (III—IV ст. н. е.);
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, музей історії села.
Відомі люди
Народилися
Вецаль Р. — громадська діячка у США (1860–1916) — польський граф, дипломат Австро-Угорщини, камергер імператорського двору. (1869–1928) — громадський діяч, депутат Галичини Х каденції, член Крайового відділу у Львові. Антін Заплітний (1890—1968) — український адвокат, правознавець та громадський і кооперативний діяч, Теребовлянський повітовий комісар часів ЗУНР. Ільчишини Катерина та Федір — у 2014 році удостоїлись звання Праведників народів світу Топоровський Ігор Теодорович (1948) — український поет, прозаїк, драматург і гуморист, видавець, громадський діяч у сфері культури, член Національної спілки письменників України.
Проживали Климчак Богдан Степанович — український письменник, довголітній політв'язень. Заплітний Євген — український краєзнавець. Щенсний Козебродзький — польський дідич (зем'янин), громадсько-політичний діяч, археолог.
Галерея
Примітки
Бібліографія Є. Заплітний. «Глібів. Коротка історія села». — Тернопіль, 2002.
Література
«Все минає - тільки не минає на землі бажання волі і життя» [Текст] : [за матеріалами розм. із засновником і дир. музею нац.-визвольн. змагань XX ст. Є. Заплітним] / З. Михлик // Свобода. — 2013. — № 90 (8 листоп.). — С. 5 Заплітний Є. М. Глібів [Текст] : коротка історія села / Є. М. Заплітний. — Тернопіль : Кн.-журн. вид-во, 1994. — 64 c. Заплітний Є. Глібів. Коротка історія села [Текст] : іст. нарис / Є. Заплітний. — Тернопіль : Джура, 2002. — 160 с. — (Мандрівка Тернопіллям). Глібів [Текст] / М. Махій // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина: Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 506—508. Графська каплиця: занедбана святиня у Глібові [Текст]: [історичні відомості про село; пол. графів Козєбродських та родинне поховання з каплицею] / О. Баліцька // Свобода. — 2011. — № 59 (22 лип.). — С. 8. Заплітний Є. Важкий шлях створення музею в с. Глібів [Текст] / Є. Заплітний. — Тернопіль : Чумацький шлях, 2013. — 52 с. Зв'язкові живили діяльність підпілля [Текст] : [90-ліття учасниці нац.-визвольн. змагань, зв'язкової УПА М. Задоріжної] / Є. Заплітний // Свобода. — 2011. — № 56 (13 лип.). — С. 4. Краєзнавець Євген Заплітний: «Нині чиновники більше піклуються про посади, ніж про збереження історичної пам'яті»[Текст]: [розм. з краєзнавцем / вела] О. Баліцька // Свобода. — 2011. — № 62 (3 серп.). — С. 4. Надія Задорожна: «Українське село тримається на єдності та ефективних хліборобів» [Текст]: [про голову с. Глібова Гусятин. р-ну Н. Задорожну] / П. Гудима // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 35 (2 верес.). — С. 1, 3 : фот. На Тернопіллі з'явилася повстанська криївка [Текст] : [музей історії нац. визвольної боротьби в Глібові] / М. Шот // Культура і життя. — 2012. — № 52 (28 груд.). — С. 16/ Неофіційна антропонімія села Глібів Гусятинського району Тернопільської області [Текст] / І. Гурська // Студентський науковий вісник. — Т. : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. — Вип. № 15. — С. 56-57. Секрет довголіття Софії Колодій - щира молитва, помножена на любов [Текст] : [105-літ. ювілей жительки Глібова С.В. Колодій] / С. Лінчевська // Вільне життя плюс. — 2012. — № 16 (29 лют.). — С. 8. Храму в Глібові - 100 років [Текст] / Г. Грещук // Свобода. — 2007. — С. 5. — S. 74—75.
Посилання Каплиця-усипальниця родини Козєбродзьких у с. Глібів «Гартовані» ч. 41 Волонтери села Глібів Діалектологічна майстерня село Глібів Чортківського району